У грудні в Києві під час спецоперації загинув Олег Мужчиль, боєць добровольчого батальйону, відомий під позивним «Лісник». Разом із ним при затриманні загинув офіцер спецпідрозділу «Альфа» Андрій Кузьменко. СБУ заявила, що ліквідувала групу диверсантів, пов'язаних із російською ФСБ, однак друзі вбитого стверджують, що він просто критикував владу і не був агентом іноземної розвідки.
Операція відбулася на вулиці Лайоша Гавро, 1-А у Києві на п'ятому поверсі. За інформацією служби безпеки, у квартирі переховувалися п'ятеро осіб: двоє громадян Росії, подружжя власників квартири з шестирічним сином та ватажок групи, який під час штурму почав стріляти і був убитий у відповідь.
Олександр Ткачук, керівник апарату СБУ, повідомив, що керівник диверсійної групи неодноразово перетинав кордон із Російською Федерацією і користувався трьома паспортами на різні прізвища, знайденими під час обшуку. Представники служби безпеки запевняли, що штурм був необхідний через велику кількість вибухівки у помешканні. За їхніми даними, там виявлено вісім саморобних вибухових пристроїв, начинених важкими металевими елементами, які могли б призвести до жертв серед цивільного населення, якби були застосовані у містах.
Однак вбитий ватажок виявився героєм АТО з медаллю «За оборону рідної держави». 50-річний Олег Мужчиль був колишнім начальником розвідки добровольчого корпусу «Правого Сектору» і його називали легендою ДУКу. Друг Млин, боєць цього підрозділу, стверджував, що Лісник знищив велику кількість сепаратистів і його несправедливо видають за терориста. Аліна Косовська, також боєць ДУКу, розповідала про його операції далеко в тилу ворога, навіть у Ростовській області.
Але провідник «Правого Сектору» Дмитро Ярош заперечував подвиги Лісника. За його версією, у серпні 2014 року після виходу з-під Савур-могили Мужчиль був відправлений у головному дозорі для влаштування засідки на російських окупантів, але загубився і завдання не було виконане. Ярош писав, що не довіряв Мужчилю ніколи. Однак через кілька місяців Лісник повернувся і був призначений керівником першого відділу розвідки ДУКу наказом №31. Якщо вірити бійцям, його у «Правому Секторі» знали і поважали не менше від самого Яроша.
Олег Мужчиль мав кілька облич. У 2010 році він знімав відео уроків ножового бою для організації «Тризуб», будучи одним із засновників донецького осередку цієї радикальної націоналістичної організації ще з 90-х років. Але його справжня історія почалася в селищі Ольгинка Волноваського району неподалік Донецька.
У 1993 році козацький осавул Олег Мужчіль почав будувати буддійський монастир Шейчен-Лінг. Місцеві буддисти згуртувалися навколо самопроголошеного голови всіх буддистів України Дорже Жамбо Чойдже-Лами. Мешканець Ольгинки Анатолій Хечикянц розповідав, що в 90-х роках Мужчиль багато займався східними єдиноборствами, тренував дітей у школі та клубі. Монастир і його настоятель не намагалися конвертувати свій позитивний імідж у вплив чи гроші. Мешканка Алла Баліоз зазначала, що вони не інтегрувалися в місцеве суспільство. Однак Ірина Сєрік згадувала, що люди приходили до них купувати мазі, які були дуже ефективні, і весь поселок звертався до них.
Дорже Жамбо Чойдже-Лама, Сергій Аміров, друже Лісник — усі ці імена стали відомі мешканцям тисячної Ольгинки лише після смерті Мужчіля у Києві. Місцеві жителі відмовлялися вірити, що настоятель буддійського храму робив щось погане. Одна з мешканок, Тетяна, запевняла, що це все брехня, адже весь поселок знав, що люди звертаються до них при будь-якій хворобі, а не в аптеку, і вони чесно та безплатно допомагали.
Олена Білозерська, яка виконувала функції військового лікаря у таборі «Правого Сектору», запевняла, що феноменальних медичних навичок Лісника ніхто не помітив за кілька місяців його перебування. Вона також не помітила гучних спецоперацій. За її словами, він приносив інформацію через якусь свою агентуру, але вона іноді підтверджувалася, а іноді ні, що було звичайною практикою.
У соціальних мережах з'являється ще одне обличчя Лісника — ультра-радикал Сергій Аміров. У травні 2015 року він публікує звіт про діяльність свого підрозділу з координатами, переданими Збройним силам. Але поступово інформація про розвідку зникає, натомість з'являється постійна тема про головного ворога, який насувається не з боку Росії, а звідсередини України.
У соціальній мережі Аміров публікує: «Українські патріоти повинні принести війну у домівки всіх депутатів, міністрів, генералів, олігархів, президента, щоб всі ці державні мужі відчули на власної шкурі, що то є війна».
Під час подій у Мукачеві, де в епіцентрі конфлікту навколо контрабанди опинилися бійці «Правого Сектору», Лісник демонструє у таборі ДУКу, що таке дисципліна. Він говорить про можливість розоружити їх і обговорює оборону, залежно від отриманої інформації та наказів. Одночасно під іменем Сергія Амірова він оголошує наказ вважати підрозділи МВС, СБУ та інших, які ведуть бій з «Правим Сектором» або блокують його, державними злочинцями, які підлягають роззброєнню, а у разі спротиву — знищенню.
Після вибуху гранати у Києві під час демонстрації «правих» під стінами Верховної Ради він оголошує про вихід із Добровольчого Корпусу через його занадто м'яку позицію. Олена Білозерська розповідала, що Лісник докладав багато зусиль для розколу у «Правому Секторі», особисто настроював керівництво проти Яроша, наполягаючи на переході на радикальніший шлях. За її словами, він постійно говорив про диверсії та теракти, складалося враження, що це для нього не шлях до мети, а сама ціль.
Шлях до влади цікавив Олега Мужчиля і Дорже Жамбо Чойдже Ламу раніше. Останній заробляв тренінгами з нейролінгвістичного програмування та вчив, що владу потрібно брати силою. На одному з записів він говорить: «Виборна влада вона не є реальною, запам'ятайте. Якщо вас вибрали, якщо не ви зробили, щоб вас вибрали, а просто за вас проголосували, а ви, типа, ну давайте — це не влада».
Серед затриманих під час спецоперації проти групи Лісника на київській квартирі були російські громадяни Ольга з позивним Хільда та Павло Пятаков з позивним Рагнар. Останній постійно транслював заклики до насильства в Україні від свого наставника. Сам Олег Мужчиль вільно ходив Києвом та спілкувався з ветеранами АТО.
Юрій Заболотний, розвідник іншого підрозділу ДУКу, мав п'ятеро дітей, старша з яких писала вірші про політику. З Лісником в АТО Юрій так і не зустрівся, але той знайшов його в Києві. Щоправда, методів терору Юрій не підтримав, натомість пропонував об'єднувати всі праві сили. Він говорив про необхідність об'єднання людей в одне ціле, адже багато хто був розділений.
Лісник розповідав Юрію про поїздки в Росію за завданням військової розвідки, показував отримані документи. Так тягнулося кілька місяців. Поки 8 грудня о 20:42 під іменем Сергія Амірова не з'явилося оголошення про закладення вибухівки. У ньому зазначалося: «УПА. Закладено: 00.00. 09.12.2015. М. Харків, Магазин Рошен, Заряд: граната РГД-5».
Вибух у Харківському магазині кондитерського концерну Президента пролунав точно за розкладом. На щастя, людей поряд не було. Ввечері 9 грудня почався штурм квартири, де сидів Лісник і його група. Про нього багато розповідають не на камеру. Подія знову обросла міфами, як і головний учасник подій. Дивна поведінка правоохоронців не допомагає прояснити картину. З моменту штурму минуло більше місяця, а тіла загиблого Лісника досі не видали.
Юрій Заболотний говорив: «Умер, як розвідник. Може, він і не умер. Неможливо зрозуміти, що відбувається».
Разом з київською групою Лісника двох його однодумців затримали в Харкові. Про хід розслідування СБУ проти цих людей майже нічого не відомо. Однак знайомі Лісника впевнені, що він не був агентом ФСБ. Він усе життя був радикалом і врешті перетнув межу. Тепер він став легендою для інших радикалів, перетворившись на того, ким так і не зміг стати за життя — борцем із Системою, яка його і вбила.