Останнім днем грудня 2015 року, коли більшість українців готувалися до святкування, у касі Генеральної прокуратури України розпочалася активна фінансова діяльність. За даними портальної системи «Є-Дата», присвяченої відкритості державних видатків, установа протягом однієї доби перевела близько двох мільйонів гривень трьом комерційним структурам. Платежі стосувалися утримання електропостачання, теплозабезпечення та водовідведення. Отримувачами коштів виявилися товариства з обмеженою відповідальністю «Арматехбуд», «Будконсалт плюс» та «Укрінжиніринг він». Ці підприємства залишалися практично невідомими в інформаційному просторі, а контактні номери, зареєстровані при їхній реєстрації, систематично не приймали дзвінки.
Структура платежів викликала підозру. Генпрокуратура розраховувала суми з дивною точністю: компанія «Будконсалт плюс» отримала сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень сорок п'ять копійок, а потім ще два переводи майже на ту саму суму. Така математична акуратність мала логічне пояснення: якби один платіж перевищив двісті тисяч гривень, установа була б зобов'язана оголосити конкурентний тендер.
Коли журналісти звернулися до Генпрокуратури з проханням пояснити призначення цих видатків та методику вибору виконавців, їм відмовили в інтерв'ю та запропонували подати офіційний запит. Тим часом розслідування вирішило самостійно розшукати таємничих підрядників.
Пошуки привели до підвального приміщення, де розташовувалися офіси дев'яти фірм. Серед них знаходилися обидва прокурорські контрагенти. Незважаючи на таку концентрацію комерційних структур, під час робочого часу ніхто не відчинив двері журналістам.
Лише одна з цих дев'яти компаній мала більш-менш задокументовану історію та ідентифікованих власників – «Бюро технічного захисту». Засновником цієї структури донедавна був киянин Михайло Горєлов. Коли його запитали про статус фірми, він заявив, що продав її півтора-два роки тому. Однак реєстраційні дані свідчили про те, що він залишався засновником аж до середини того року. На уточнюючі питання про нового власника Горєлов не відповів.
Цікаво, що Горєлов та всі попередні керівники цієї структури мали зв'язки з групою охоронних компаній під назвою «Бюро економічної та технічної безпеки». За інформацією на веб-сайті групи, охоронну діяльність розпочато за участю офіцерів МВС. Деякі керівники структури навіть з'являлися в передвиборчих списках партії, присвяченої боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Лідером цієї партії був генерал Василь Тригубенко, який раніше займав керівні посади в київській міліції. На посаді його заступника в столичному управлінні міліції працював Сергій Роменський.
Цікавим збігом обставин є те, що людина з таким же іменем та прізвищем нині керує управлінням матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури – структурою, відповідальною за всі господарські закупівлі. Генпрокуратура відмовила журналістам в інтерв'ю з паном Роменським.
Сумнівні видатки не обмежувалися лише комунальними послугами. Напередодні новорічних свят установа здійснила низку закупівель канцелярських товарів у фізичних осіб-підприємців. З шести таких ФОПів телефон працював лише в одного. Комерсантка Катерина Пілкіна виявилася неохоче розповідати про свою комерційну діяльність. На запитання про постачання канцтоварів для прокуратури вона спочатку запитала, чому вона повинна це обговорювати, потім висловила сумніви щодо особистості журналіста, а згодом відмовилася розкривати місцезнаходження свого складу в Броварах.
Обсяги закупівель канцелярії виглядали надзвичайними. У жовтні на такі видатки витрачено сто тридцять три тисячі гривень, у листопаді – двісті вісімнадцять тисяч, а в грудні – вже три мільйони і дві тисячи гривень. Більш дивним було те, що всі обрані постачальники згідно з реєстром мали право займатися ремонтом та прибиранням, але не торгівлею канцелярськими товарами.
Пілкіна отримала від прокуратури двісті двадцять шість тисяч гривень. Її матір, Людмила Герасименко, отримала двісті сімдесят вісім тисяч. Найбільший контракт дістався ФОП Комляковій – майже півтора мільйона гривень. Її телефон не відповідав, а за адресою реєстрації ніхто не відчиняв двері.
Коли журналісти намагалися з'ясувати деталі з Пілкіною, вона спочатку заявила, що перебуває в селі, потім відмовилася обговорювати питання по телефону, посилаючись на те, що йде з ведрами води. На наполегливе запитання про те, чому вона не розповідає про публічні видатки, вона просто припинила розмову.
Головна бухгалтер Генеральної прокуратури Людмила Єрхова, яка одночасно обіймає посаду начальника управління планово-фінансової діяльності, звітності, контролю та аудиту, не вбачала проблем у таких закупівлях. На запитання про те, як вона, керуючи внутрішнім контролем, не звернула уваги на надзвичайні обсяги видатків на канцелярію, вона відповіла, що готує платежі на основі документів від матеріально-технічного управління і не має жодного стосунку до вибору постачальників. Вона запевнила, що все зроблено законно, і обіцяла надати детальні відповіді на поставлені питання.
Отримана від підлеглих пані Єрхової відповідь вразила своєю логікою. Виявилося, що відбір постачальників канцелярських товарів проводився шляхом телефонного опитування та запиту цінових пропозицій. Враховуючи той факт, що більшість номерів не відповідали на дзвінки журналістів, можна припустити, що вони були занадто зайняті виконанням замовлень Генеральної прокуратури, щоб підійти до телефонів.