Листопада 2013 року в миколаївському торговому порту екологічні інспектори затримали судно під ліберійським прапором «Diligence». Вони припустили, що екіпаж скидав забруднену баластну воду в акваторію. Коли капітан відмовився дозволити інспекторам піднятися на борт для перевірки, ті залучили правоохоронців. Так виникла кримінальна справа та ордер на обшук судна.
Морський агент Володимир Горшков розповідає, що під час прибуття екологів судно насправді не проводило операцій зі скидання баласту. За його словами, відкачування баластної води розпочалося лише наступного дня, після того як інспектори залишили судно. Обшук не виявив жодних порушень. Екологи та правоохоронці покинули судно, яке згодом завантажилося зерном і вийшло в море.
Горшков вважає, що вся процедура порушила норми кримінального та процесуального законодавства. На його думку, це був класичний «наїзд» з метою вимагання грошей. Однак самі екоінспектори мають іншу позицію і звинувачують екіпаж судна у порушеннях.
Андрій Карпенко, завідувач Миколаївського сектору екологічного та радіологічного контролю Державної екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, пояснює, що під час екологічного контролю інспектори піднімаються на судно, перевіряють документи та визначають, чи здійснювався скид забруднюючих речовин. Він зазначає, що судновласники та агенти не надають інформацію про наявність небезпечних речовин на борту.
Однак насправді діяльність миколаївської екоінспекції більше нагадує корупційну схему, ніж справжній екологічний контроль. Іван Ніякий, директор компанії «Трансшип-сервіс», описує, як екоінспектори приходять на судна в неформальному одязі – шортах, майках, спортивних костюмах – без офіційної форми. Вони приносять з собою ржаві відра та пластикові пляшки і одразу ж вимагають від капітана дозволу відібрати проби ізольованого баласту.
Візит екоінспекторів може обійтися капітану та судновласнику дорого. Морський агент, який не може говорити відкрито через страх втратити роботу, розповідає про типову схему вимагання. Екоінспектори приходять на судно, перевіряють все, беруть баластну воду на аналіз, а потім повідомляють капітану про нібито виявлені порушення на суму, яку той не зможе сплатити. Замість цього капітану пропонують дати меншу суму готівкою в доларах як хабар, щоб інспектори його «відпустили».
Перевірка баластної води – це справжній золотий прииск для екоінспекторів. Баласт – це морська вода, яку судна набирають у спеціальні танки для забезпечення стійкості. Перед завантаженням вантажу ця вода скидається, або, як кажуть моряки, «відкачується». Вода в цих танках ізольована і не може контактувати з забруднюючими речовинами. Екоінспектори зловживають цим фактом.
Державна екоінспекція не видає відмітку про проходження екологічного контролю. Без цього документа прикордонники не дозволяють судну перетинати кордон і не надають так звану «вільну практику», необхідну для входження в порт або під навантаження. Судно фактично стоїть без руху. Чим більше судно і чим довше тривають простої, тим серйозніші збитки несуть судновласник та вантажовласник.
Капітан судна «Ekmen» Ібрагім Кантабаян не приховує, що неодноразово стикався з поборами екологів в українських портах. Він стверджує, що для українських контролюючих служб хабарництво – це звичайна практика. За його словами, екоінспектори приходили, не відбирали баластну воду, але отримували за це певні «бонуси» і дозволяли відкачувати баласт.
При Януковичі «екологічний бізнес» став систематичним. Усі українські порти – Одеса, Іллічівськ, Південний – контролювалися екоінспекцією жорстко. Мало хто наважувався боротися проти цієї системи.
Ніякий розповідає, що в схемі вимагання були замішані не лише екологічна служба, а й правоохоронні органи, включаючи міліцію, прокуратуру та Службу безпеки України. Багато судів були заангажовані. За його оцінкою, це була класична організована злочинна група.
Після видання кількох урядових постанов, зокрема №491, яка значно обмежила корупційні можливості морської екоінспекції та заборонила брати проби баластової води без видимих ознак забруднення акваторії, інтереси екоінспекторів звузилися до Миколаївського регіону.
Олександр Попов, начальник адміністрації Миколаївського морського порту, розраховує масштаби корупції. На його словах, в Миколаїв щорічно заходило близько тисячі суден. Якщо з кожного судна брати по п'ятистам доларів, то йдеться про корупційний ринок обсягом близько півмільйона доларів на рік.
Самі екоінспектори стверджують, що їхня робота не лише захищає екологію, а й поповнює міський бюджет. Карпенко повідомляє, що до вересня його сектор перераховував у бюджет міста від п'ятидесяти до ста тисяч гривень щомісяця. За забруднення – від ста тисяч до мільйона гривень щомісяця. За його логікою, коли судно приходить і забруднює акваторію, екоінспекція це фіксує, змушує судновласника сплатити компенсацію за завдану шкоду, і ці кошти йдуть у міський бюджет. Але після видання постанов, які обмежили їхні повноваження, у бюджет міста нічого не надходить.
Ці розрахунки можна розглядати як «білу бухгалтерію» миколаївської екоінспекції. У закритій «чорній» бухгалтерії крутяться набагато більші суми.
Морський агент розповідає про реальні розміри хабарів. На його словах, екоінспектори беруть у середньому тисячу доларів на кожні десять тисяч тонн вантажу, який судно завантажує в порту. Якщо судно бере п'ять тисяч тонн – це п'ятсот доларів. Якщо десять тисяч тонн – тисяча доларів. Якщо тридцять тисяч тонн – дві з половиною або три тисячі доларів.
Але морські агенти не можуть відкрито заявити про корупцію, оскільки схема побудована так, що вони стають співучасниками злочину. Як каже один з них, це правильно побудована схема, коли агенти є співучасниками. Їм невигідно потім боротися проти екоінспекторів, і ті цим користуються.
Журналісти прямо запитали у головного чорноморського екоінспектора у Миколаєві про наявність хабарництва. Карпенко відповів, що якщо таке відбувається, чому люди не звертаються до органів, які займаються корупцією – прокуратури, СБУ, міліції. Він стверджує, що такого немає.
Однак минулого року в Одесі затримали щонайменше трьох співробітників держекоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря. Одного спіймали на хабарі від представника агента у сумі три тисячі чотирьохсот доларів. Двоє інших отримали трохи менше – по дві тисячі двісті п'ятдесят доларів кожен. А в Миколаєві досі нікого не спіймали. Для правоохоронців було б достатньо порівняти офіційні доходи екоінспекторів та їхній стиль життя.
Декларація про доходи завідувача Миколаївським сектором Андрія Карпенка викликає запитання. При зарплаті трохи більше двох тисяч гривень він має чотири земельні ділянки, два автомобілі, один з яких коштує близько десяти тисяч доларів.
Карпенко пояснює, що йому сорок шість років, він почав трудову діяльність забійником у шахті, де заробляв хорошо. Потім працював бухгалтером кілька років, також заробляв гроші. Лише потім він пішов на державну службу. Він міг вкласти накопичені раніше гроші або просто їх зберегти.
Риба гниє з голови, а морська екоінспекція – з Одеси. Виконувач обов'язків начальника екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Юрій Кавун має скандальну репутацію. ЗМІ писали, що він – кум екс-генпрокурора Пшонки. Кавуна вже звільняли з екоінспекції, але він поновився через суд. За 2014 рік він задекларував триста тисяч гривень доходу від продажу нерухомого майна, земельну ділянку, дві квартири в Одесі та автомобіль Тойота Венза вартістю чотирьохсот тисяч гривень. І все це при середньомісячній зарплатні держслужбовця у сім тисяч гривень.
Коли журналісти запитали, як можна так жити на зарплату, Кавун відповів, що його перевіряли. Він продав квартиру на Дерибасовській в Одесі, задекларував її і отримав майже півмільйона гривень. Тому він спокійно міг купити нерухомість собі та своїм дітям. Він запитав, чи журналісти думають, що він купив все на зарплату.
На запитання про задоволення роботою екоінспекції, яку він очолює, Кавун відповів, що він прийшов заради колективу. Він міг би сидіти вдома, але ще рано. Він розповідав про те, що його попередники щось намагалися зробити по-своєму, набрали всяких людей, включаючи таксистів, які за рік не склали жодного документа. Він задоволений своєю роботою.
Поки недолюстровані чиновники усім задоволені, українські порти за рівнем корупції порівнюють з Африкою, де все побудовано на хабарах. Капітан Кантабаян описує ситуацію просто: занадто багато паперів, занадто багато портів, бакшиш. Якщо є гроші – немає проблем. Якщо немає грошей – великі проблеми.