Влітку 2015 року в Україні розпочала роботу Національна поліція України — новий центральний орган виконавчої влади, покликаний переформатувати дискредитовану систему правоохорони та наблизити її до європейських стандартів. Запуск цієї структури супроводжувався масивною інформаційною кампанією. Громадськості демонстрували молодих правоохоронців у сучасній формі, які нібито творили чудеса та здійснювали подвиги. Зовнішньо нові поліцейські справді виглядали привабливіше за своїх попередників, і реформу почали називати однією з небагатьох справді успішних змін у державі. Однак уже тоді, серед загального захоплення, почали лунати перші критичні голоси.
Редакція «Слідство.Інфо» вирішила перевірити, наскільки ефективно нова поліція справляється з серйозними порушеннями закону, які виходять за межі розгону безхатченків. Для цього було проведено два експерименти, результати яких виявилися дуже показовими.
ПЕРШИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ: НЕЛЕГАЛЬНА ПАРКОВКА
На вулиці Дегтярівській у центрі Києва, поруч із станцією метро «Лук'янівська», де завжди інтенсивний рух та багато припаркованих автомобілів, функціонує так звана офіційна парковка. Згідно з офіційним сайтом «Киїтранспарксервісу» — служби, відповідальної за транспортне сполучення столиці, вона має бути легальною. Насправді ж вона не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів: тут відсутні розмітка, паркомат та інформаційні знаки. Замість цього присутній паркувальник, який збирає гроші з водіїв.
Журналістка Анна Бабінець припаркувала своє авто на цій ділянці. Паркувальник запропонував їй сплатити 7 гривень за годину. Коли журналістка запитала про паркомат, паркувальник відповів, що замість нього вони видають касові чеки. На запитання про розмітку він пояснив, що її мають малювати в «Київавтодорі». Журналістка наполягала, що без розмітки це не може вважатися офіційною парковкою.
Після невдалих спроб розібратися на місці було вирішено звернутися до поліції. Патрульна машина прибула лише через 40 хвилин та після повторного дзвінка. Поліцейські виявилися не налаштовані на активну роботу. На запитання, чи вважають вони це порушенням закону, один з них відповів, що якщо це обов'язково, то так. Однак він наголосив, що наявність касового апарата та посвідчення паркувальника не виключає необхідності паркомату, і що в законі немає формулювання «або-або». Коли журналістка зазначила, що він правоохоронець і мав би знати закон, поліцейський зізнався, що не читав про паркомати.
На запитання, що конкретно можуть зробити правоохоронці в цій ситуації, поліцейський відповів, що вони не можуть закрити парковку, але можуть написати рапорт керівництву. Він також додав, що це не в їхніх силах. Розмова перервалася, коли до неї втрутився чоловік, який представився керівником паркувальника. На запитання про його посаду він уникав прямої відповіді, посилаючись на те, що йому наказав мер Кличко. Коли журналістка запитала, чи він передав цей наказ паркувальнику, він відповів, що не особисто, і назвав себе «духовним» керівником.
Результатом розмови стала обіцянка поліцейських написати рапорт. Три тижні потому редакція повернулася на місце. Ситуація не змінилася: паркомату й розмітки так і не з'явилося, паркувальник продовжував збирати гроші. Журналісти зафіксували розмову паркувальника, в якій він обговорював розрахунки з кимось, згадуючи січень та лютий.
ДРУГИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ: НЕЛЕГАЛЬНІ ОБМІННИКИ
Діляра Мустафаєва, фінансовий експерт, пояснила, що ознаками нелегального обмінного пункту є відсутність вимоги пред'явити документи при обміні валюти, відсутність обмежень на суми та невидача справки про обмін. На сайті Національного банку України в переліку офіційних обмінників один з пунктів на вулиці Гончара, 43 у Києві відсутній, хоча він спокійно функціонує в центрі столиці.
Журналісти придбали 45 доларів США без жодних документів, паспорту чи будь-яких інших формальностей. Відразу після цього вони телефонували до поліції та повідомили про нелегальний обмінник. Диспетчер запевнив, що направить бригаду для перевірки.
Патрульний автомобіль прибув за півгодини. Поліцейські телефонували журналістам, запитуючи, чи вони поблизу. Коли журналісти сказали, що вже пішли, поліцейські попросили їх розібратися самостійно. Незважаючи на яскраве електронне табло обмінного пункту, правоохоронці довго блукали місцем, ніби навмисне не помічаючи його. Врешті вони зайшли всередину, але через кілька хвилин вийшли й покинули місце подій.
Через кілька днів журналісти Максим Опанасенко та Степан Юрченко повернулися до того ж обмінника. Ситуація не змінилася: валюту обміняли без документів, без паспорту, без жодних чеків чи розписок. Опанасенко зазначив, що за всі рази, коли він обмінював гроші в цьому пункті, його ніколи не просили пред'явити паспорт або інші документи, що посвідчують особу.
Мустафаєва підкреслила, що Національний банк України офіційно заявляє, що боротьба з такими явищами має бути справою міліції.
КОМЕНТАР КЕРІВНИЦТВА
Редакція попросила коментар у керівниці Національної поліції України Хатії Деканоїдзе щодо результатів експериментів. На запитання, чому поліція не борється з нелегальними парковками та обмінниками, вона відповіла, що робить все можливе. За її словами, патрульна поліція займає жорстку позицію щодо нелегальних парковок, оскільки це турбує громадськість.
Коли журналісти розповіли про проведені експерименти та те, що поліція не змогла вплинути ні на обмінники, ні на парковки, Деканоїдзе запропонувала звернутися до департаменту внутрішньої безпеки, якщо йдеться про конкретних поліцейських, які не виконують свої завдання. Вона запевнила, що займатиме жорстку позицію, щоб Київ став найбезпечнішим містом.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Результати експериментів викликають питання щодо того, що керівництво Національної поліції розуміє під жорсткою позицією щодо порушень закону. Як показало дослідження, іноді поліцейські приїжджають не для того, щоб щось змінити, а лише для галочки — як у старі часи. Виникає побоювання, що реформа правоохоронної системи може звестися лише до зміни форми, а не до справжньої трансформації системи.