Рівненська область стала об'єктом кулуарних угод, укладених у столиці. Партія Олега Ляшка отримала контроль над регіоном, і протягом перших двох місяців управління радикали продемонстрували, як вони розпоряджаються цією владою. Вони встановили свого голову обласної ради, отримали вплив на місцеву поліцію та залучилися до питань видобутку бурштину.
Перший конфлікт розгорівся під час виборів голови обласної ради. До Рівного прибув цілий загін київських нардепів – представники Батьківщини, Свободи, сам Ляшко та близький до УКРОПУ Володимир Парасюк. Їхня мета була однозначною: забезпечити голосування місцевих депутатів за кандидатуру, узгоджену в столиці.
Процес обурив місцевих політиків та громадських активістів. Вони вказували на те, що децентралізація, яку обіцяв Петро Порошенко, залишилася лише словами. Критики наголошували на тому, що було прямо заявлено про домовленість: Батьківщина повинна голосувати за кандидата Радикальної партії. Це розцінювалося як насильство над демократичними принципами.
Найбільша фракція обласної ради – БПП «Солідарність», яка об'єднувала прибічників президента та Народного фронту, опинилася в скрутному становищі. Її київські керівники підставили місцевих депутатів. Олександр Корнійчук, депутат від БПП, заявив, що його фракція не висуватиме кандидатуру на посаду голови, поки з Києва будуть диктувати, як діяти на Рівненщині.
Головою обласної ради став радикал Володимир Ковальчук. Його заступниками призначили представників Батьківщини та Свободи. Партійні інтереси перемогли інтереси місцевих громад. Депутатка від Батьківщини Алла Черній пояснювала, що паритетні відносини з радикалами в інших областях – Львівській, Житомирській, Вінницькій – дали можливість її партії отримати посади голів обласних рад.
Напередодні цієї перемоги партія Ляшка зняла свій пікет проти підвищення комунальних тарифів під Кабінетом міністрів у Києві. Вона так і не домоглася жодних поступок на користь населення. Ляшко пояснив цей крок відновленням бойових дій на сході та інформацією про можливі терористичні акти проти учасників тарифного майдану.
Спосіб, яким столичні політики переламали інтереси області, викликав хвилю критики. Журналістка Інна Білецька назвала обрання Ковальчука одним з найбільших позорів у історії рівненської політики. За її словами, Рівненщина втратила право обирати своїх керівників – це було фактично призначення з Києва.
Про новообраного голову облради швидко спливли цікаві деталі. Йому нагадали про регулярні публікації в газетах, роздавання канцтоварів, цукерок та дарування оргтехніки школам. Громадський спостерігач Анатолій Бондарчук вважав, що всі ці заходи благодійної допомоги здійснювалися у виборчих цілях.
Ковальчук образився на критику і навіть зателефонував місцевій журналістці через її гнівний допис. За словами журналістки, він спілкувався на підвищених тонах і нібито викликав її до себе в кабінет. Голова облради пояснив, що в нього просто такий голос – великий баритон, і він народився таким.
Спроба вплинути на журналістку викликала нову хвилю обурення. Її колеги прийшли до кабінету голови облради, але він, дізнавшись про їхній прихід, не з'явився на роботу, пропустивши заплановану зустріч з головами фракцій. Наступного дня радикальний піарник Марк Гресь організував прес-конференцію, щоб залагодити конфлікт. Ковальчук спробував дарувати журналісткам квіти, але ніхто їх не взяв. Гресь говорив про необхідність будувати відносини з чистого листа та визнавав, що отримав урок про те, як не потрібно спілкуватися з пресою.
Однак висновки радикальна команда зробила власні. За кілька днів на кількох інтернет-сайтах з'явилися однакові матеріали, де голову облради називали Героєм Майдану, а журналістів – продажними.
Не встигнувши врегулювати попередні скандали, Ковальчук потрапив у новий конфлікт, пов'язаний з бурштином. Один з депутатів Радикальної партії в обласній раді – Олександр Васильєв, відомий під прізвиськом «Іспанець», очолює громадську організацію «Полісся», яка захищає інтереси бурштинокопачів. У лісах Рівненщини розташовані найбільші в Україні поклади бурштину, де процвітає нелегальний видобуток.
Члени цієї організації разом з людьми у балаклавах прийшли в приміщення Управління лісового господарства області з вимогою звільнити його керівника Володимира Грицайчука та призначити рекомендовану ними кандидатуру. Не заставши головного лісівника, група рушила в обласну раду. У кабінеті голова натрапила на екс-нардепа, а нині голову Федерації профспілок області Миколу Шершуна. Він колись очолював лісову галузь Рівненщини і досі, через родинні та політичні зв'язки, мав вплив на лісове господарство.
Шершуна витягли на вулицю, побили та кинули у смітник. Депутат-радикал Васильєв відхрестився від цієї акції, заявивши, що громадська організація «Полісся» та Радикальна партія не брали участі в силових діях і засуджують такі методи.
Потерпілий Шершун звинуватив активістів у виконанні замовлення, хоча й не назвав імен. У нього діагностували струс мозку, травму плеча та перелом ноги. Він відмовився спілкуватися з журналістами, посилаючись на тяжкий стан. Його кривдників, зокрема члена УНСО, повідомили про підозру у злочині. Радикальний голова облради засудив силові методи, але в інтерв'ю похвалив УНСОвців та одного з їхніх лідерів, Сергія Пандрака, свого товариша. Пандрак, у свою чергу, заявив, що теж проти такої акції своїх міських колег по організації. Ковальчук пояснив, що поважає УНСОвців, дружить з ними, і навіть згадав, що Ігор Мосійчук – виходець з УНСО.
Невдовзі трапився ще один інцидент за участю голови обласної ради, знову пов'язаний з кулуарною політичною корупцією. Рівненщина першою в Україні створила кадрову комісію для найму поліцейських. Новий закон про Національну поліцію передбачав, що двох з п'яти членів комісії мають бути представники громадськості. У соцмережах найбільше голосів в опитуваннях набирали відома журналістка та волонтерка Інна Білецька та правозахисниця Ліана Диновська.
Однак обласні депутати голосували за товариша голови облради, керівника Здолбунівської спілки учасників АТО Валерія Багамедова, та помічника рівненського народного депутата від Народного фронту, юриста Євгенія Вариводу. Ці люди були практично невідомі, не мали суспільного авторитету та не провадили громадської діяльності, хоча саме висока професійність та громадський авторитет були головними вимогами до членів комісії. Окремі депутати не на камеру зізналися, що голова облради просив за свого приятеля, а іншого кандидата нібито лобіювали люди народного депутата Вознюка. Сам Вознюк це заперечив, заявивши, що не впливає на питання в обласній раді.
Політичний журналіст Олексій Кривошеєв розповів, як голосували депутати в сесійній залі. За його словами, принцип обрання був таким самим, як і всі попередні рази – все відбувалося в результаті кулуарних домовленостей між впливовими політиками в обласній раді.
Професійні якості обраних кандидатів викликали питання. Валерій Багамедов у минулому був бригадиром будівельної бригади та колишнім водієм польової пошти в АТО, нині був безробітним. На запитання про його кваліфікацію він відповів, що за ним стоїть сильна команда бійців, які готові його підтримати, і що за ним можуть стати декілька батальйонів.
До поліцейської кадрової комісії додався ще один скандал. Депутат-радикал Андрій Лозовий назвав керівника поліції Рівненщини Сергія Максимова бандитом і кришувальником незаконного бурштиновидобутку та зажадав його звільнення. Доказів нардеп не навів. Начполіції погрожує судом. Лозовий обіцяв поспілкуватися з журналістами та навести неспростовні докази своїх обвинувачень, але згодом припинив відповідати на дзвінки та СМСки. Голова обласної ради теж відмовився від спілкування на цю тему численних скандалів.
Протягом двох місяців п'ять публічних скандалів, кулуарні домовленості, непрозора політика з політичними та корисливими мотивами – все це характеризує управління Рівненщиною радикалами. Залишається питання: це зрада чи перемога?