Розслідування про елітну французьку нерухомість одного з впливових діячів «Опозиційного блоку» Сергія Льовочкіна спонукало журналістів до пошуку його активів в Україні. Результати показали не просто окремі будинки чи вілли, а цілу мережу об'єктів у столиці, що перебувають під контролем структур, наближених до цього політика часів Януковича.
На Кільцевій дорозі Києва розташований один з найбільших інфраструктурних проектів – комплекс «Республіка». Довгий час ЗМІ пов'язували його з одіозним бізнесменом Дмитром Фірташем, однак ситуація виявилася складнішою. За задумом розробників, об'єкт мав стати окремим містом усередині столиці з великими торговельними площами, спортивними закладами, житловим мікрорайоном, навчальними установами та автовокзалом «Теремки».
Власником та орендарем землі під проектом є ТОВ «Мегаполісжитлобуд», яке також виступає інвестором будівництва. Засновником компанії стала кіпрська фірма «Берлінотто Лімітед», директором і секретарем якої є Амаль Сароут Ламброу. Ця особа з'являється в розслідуванні «Української правди» про маєток Сергія Льовочкіна на Лазуровому узбережжі у Франції.
Фірташ справді фінансував «Республіку» через свій «Надра Банк» та іпотечні договори. Однак у частині цих угод поряд з «Надрами» фігурував банк «Кліринговий дім», основними акціонерами якого є сестра Сергія Льовочкіна Юлія та колишній бізнес-партнер, нині народний депутат Іван Фурсін.
Партнерські та банківські відносини між структурами дали тріщину. Національний банк і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом кількох місяців заявляють про намір продати «Республіку» як заставне майно «Надр». Водночас «Кліринговий дім» у грудні 2015 року оформив низку ділянок за цією адресою на себе, що свідчить про незгасле зацікавлення банку Льовочкіної-Фурсіна в об'єкті.
Директор «Мегаполісжитлобуду» Олексій Сав'як на останніх місцевих виборах намагався стати депутатом Києво-Святошинської райради від президентської партії «Солідарність», але програв. Через посередників він передав журналістам небажання зустрічатися чи коментувати ситуацію з «Республікою». Телефони та гарячі лінії його компанії залишаються без відповіді.
На кількох кілометрів від «Республіки» у Голосіївському районі розташований Жуків острів – мальовнича зелена зона. Журналісти раніше повідомляли про інтерес фірм, пов'язаних з родиною Льовочкіних, до цієї території. Нові дані підтверджують цей інтерес.
З'ясувалося, що крім значної ділянки на Лютневій, 58а і 58в, яка у 2014 році перейшла в іпотеку «Клірингового дому», банк Льовочкіної-Фурсіна восени 2015 року видав іпотеку під заставу понад 2000 квадратних метрів нерухомості на Лютневій, 58-к. Позичальником стала маловідома компанія ТОВ «Морячок-МС», зареєстрована лише півтора року раніше.
Зареєстрована за адресою нежитлового приміщення №43 на Грушевського, компанія має засновниками кіпріотів Андреаса Мавроматіса і Марію Комодрому. Директором же є українець Володимир Опришко.
Особа з таким же прізвищем та ініціалами намагалася стати народним депутатом від партії «Солідарність» восени 2014 року у Миколаєві. Опришко очолював наглядову раду «Миколаївського комбінату хлібопродуктів», де раніше працювала Юлія Льовочкіна. Місцеві ЗМІ одразу назвали його кандидатом від Льовочкіних, від чого він активно відхрещувався.
Такий збіг можна було б вважати випадковістю, якби Володимир Опришко не значився директором ще однієї столичної компанії – «Сі Ві Теко». У її складі – той самий кіпріот Андреас Мавроматіс з «Морячка-МС» та його співвітчизниця Марія Шуфтас, яка також фігурує в розслідуванні про віллу Сергія Льовочкіна на Лазуровому узбережжі.
Попитки поговорити з Опришком виявилися безрезультатними. У «Морячку-МС» журналістам дали плутану відповідь про те, що такої людини на цьому номері немає, хоча телефон належить самій компанії. Представник «Сі Ві Теко» спочатку сказав, що Опришко зайнятий, а наступного дня не зміг згадати ні журналістів, ні самого директора, заявивши, що такої людини в компанії немає.
Відшукати ділянку «Морячка-МС» виявилося не менш складно. На острові є два об'єкти з вказаною адресою – Лютнева, 58-к. Один з них – ресторан «Дніпровська Рів'єра», власники якого заперечили інформацію про продаж своєї нерухомості.
Другий об'єкт знайдено у судовому реєстрі. Це майже півтора гектари землі, яку Київрада у 2004 році віддала в оренду «Юнацькому клубу «Юнга» нібито для експлуатування та обслуговування водної станції. Замість цього на ділянці виросли котеджі та басейни, через що прокуратура через суд повернула землю місту. «Юнга» перейменувалася на «Морячок-М» і розпочала нову судову боротьбу – вже не за землю, а за приватизацію збудованого майна. Власність «Морячка-М» перейшла до майже тезки – «Морячка-МС», і одразу потрапила в іпотеку «Клірингового дому» Льовочкіної-Фурсіна.
При цьому ділянка під котеджами залишається у комунальній власності. Однак чи надовго? Новий власник нерухомості має право оформити землю на себе, що означатиме розширення землеволодінь орбіти Льовочкіних на Жуковому острові.
У Голосіївському районі на вулиці Васильківській розташований Національний центр Олександра Довженка. Структури, пов'язані з родиною впливового політика, планували приватизувати частину цього об'єкту та перетворити його на торгівельний центр.
Історія державного центру могла завершитися восени 2007 року, коли Мінкультури та Фонд Держмайна дали дозвіл на продаж частини об'єктів з аукціону. Найбільші площі придбала приватна компанія «Ніко і К».
Іван Козленко, директор ДП «Національний центр Олександра Довженка», пояснив: «Покупцем є одна компанія. Було здійснено спочатку відчуження, потім виставлені вони на аукціон. Я не знаю, чи були на аукціоні інші пропозиції, нібито були. Ця пропозиція була в ціновій категорії найкращою».
Компанія «Ніко і К» має двох основних власників – компанію «Кесслер Вентчез Лімітед» та бізнесмена Ігора Тинного. Обидва мають в активі ще одну фірму – «Першу взуттєву фабрику «Київ», де їхніми партнерами є знайомі кіпріоти Марія Шуфтас і Марія Комодрому.
Співзасновником «Першої взуттєвої фабрики «Київ» разом з «Кесслер» і Тинним був Іван Фурсін – партнер Юлії Льовочкіної по «Кліринговому дому».
Ігор Тинний розповів про свою діяльність: «Я кілька разів викуповував занедбану чи застарілу нерухомість з часів Радянського Союзу, аби її перепрофілювати. У мене тоді були плани знести майже все це і побудувати на його місці торгівельно-офісний центр».
Нині нерухомість «Ніко і К» на Васильківській перебуває в іпотеці «Клірингового дому». Тинний зазначив, що близько 65-70 відсотків коштів були позичені, а третину він інвестував власні.
Проблема полягає в процесі приватизації. На момент продажу нерухомості директором центру Довженка був Володимир Мандрика, а одним із співвласників покупця – компанії «Ніко і К» – Ганна Дидочкіна, працівниця Центру, яка займалася перекладами. Крім того, вона була родичкою Мандрики.
Під час розмови з журналістами Дидочкіна підтвердила, що працювала перекладачем у Центрі дуже короткий період, і що Володимир Андрійович Мандрика дійсно є її родичем. Однак на запитання про конфлікт інтересів – коли директор центру продавав його частину компанії, співзасновником якої була його родичка – вона відмовилася коментувати ситуацію, посилаючись на те, що це було давно і вона не пам'ятає деталей.
Поговорити з Мандрикою не вдалося. 77-річний екс-директор, дізнавшись про приїзд журналістів, через охорону повідомив, що його немає вдома, і попросив залишити контакти. Зворотного дзвінка так і не надійшло.
Неможливість розпочати будівництво змусила «Ніко і К» частину нерухомості продати, а решту здавати в оренду. Колишня кінокопіювальна фабрика нині має занедбаний вигляд. Можливо, партнери опозиційної родини Льовочкіних планували створити тут щось подібне до французької вілли, але це не вийшло. Однак у них у Києві залишається чимало інших об'єктів.