Спецпідрозділ патрульної служби особливого призначення МВС України під назвою «Торнадо» виник у вересні 2014 року на основі добровольчого батальйону патрульної поліції «Шахтарськ». Однак його існування виявилося недовгим — незабаром підрозділ розформували. Проте розпочате військовою прокуратурою кримінальне провадження проти його бійців тривало значно довше.
Поворотним моментом став червень 2015 року, коли 17-го числа одночасно затримали восьмох військовослужбовців та командира підрозділу. Головний військовий прокурор Анатолій Матіос виступив із різкими оцінками щодо затриманих. Після вилучення мобільних телефонів розпочалася експертиза носіїв відео та фото даних. Матіос заявив, що матеріали, виявлені на цих пристроях, настільки шокуючі, що він не наважується їх озвучувати публічно, охарактеризувавши їх як докази діяльності «нелюді».
Тим часом торнадівці, які залишилися на волі, почали активно захищатися від звинувачень. Вони стверджували, що прокуратура переслідує їх у помсту за розслідування контрабанди в зоні АТО. За їхніми словами, бійці виявили схему, за якою до терористичних угруповань України доставляли харчові продукти, медикаменти та навіть будівельні матеріали для укріплень сепаратистів, маскуючи вантажі під шахтні поставки. Підрозділ навіть організовував екскурсії для народних депутатів, щоб продемонструвати масштаби цієї діяльності.
Інформаційна кампанія навколо «Торнадо» розгорталася з перемінним успіхом. Попри спроби прокуратури, включаючи демонстрацію відео, на якому нібито зображувалися катування, розформований підрозділ поступово завойовував інформаційну перевагу. Однак ситуація кардинально змінилася після однієї ключової події.
3 липня 2015 року слідчі військової прокуратури провели обшук у квартирі київської сім'ї волонтерів Саванчуків. Вони вилучили комп'ютер та всі телефони, а також затримали голову родини Володимира. Його дружина Світлана звернулася до журналістів за допомогою. Вона розповіла, що чоловіка звинуватили у розпусних діях проти своїх дітей та дітей інших осіб, а також у протизаконних діях у зоні АТО разом із командиром «Торнадо» Русланом Оніщенком.
Звинувачення у розбещенні дітей дало військовій прокуратурі підставу просити суд розглядати справу у закритому режимі. Судовий процес почався без присутності громадськості. Саванчуки ж наполягали, що ніколи не перебували в АТО, а торнадівці ніколи не відвідували їхній дім.
Однак експертиза, призначена самою прокуратурою, спростувала основне звинувачення. Адвокат волонтера Саванчука Микола Голодняк повідомив, що психологічна експертиза дітей не виявила жодних ознак психологічних розладів чи розбещення. Обидва фахівці — як той, якого залучив захист, так і той, якого призначило слідство — дійшли однакового висновку: діти ніколи не бачили своїх батьків у роздягненому вигляді, і жодних розпусних дій не було.
Педофільський скандал швидко зник із медійного простору разом із дискредитованим підрозділом. Військова прокуратура скористалася інформаційною паузою. У березні 2016 року затримали ще одного командира «Торнадо» — Миколу Цукура, який активно розповідав про контрабанду в зоні АТО. Йому запропонували свободу та охорону в обмін на свідчення у справі колишнього регіонального політика Олександра Єфремова. Цукур дав показання, але від звільнення відмовився.
Цукур розповідав, що більшість статей, висунутих проти нього, передбачають штрафні санкції, які він міг би сплатити та вийти на волю. Однак всіх торнадівців тримають за статтею про організовану злочинну групу. За версією прокуратури, ця група була створена для викрадення мирних громадян з метою залучення їх до господарських робіт — прибирання плацу та чищення картоплі.
Організована злочинна група — найтяжча стаття у переліку звинувачень, що передбачає до 12 років позбавлення волі. Решта звинувачень мають індивідуальний характер: перевищення службових повноважень, доведення до самогубства та катування. Командир «Торнадо» Руслан Оніщенко стверджував, що його підлеглих обмовляють потерпілі через принципову позицію підрозділу щодо ворога. На його думку, у його зоні відповідальності перебувало чимало сепаратистів, що могло спровокувати помсту.
Оніщенко заявляв, що він любить і поважає своїх бійців, і те, що ворог про них думає погано — це добре. Він вважав це свідченням їхньої ефективності.
Однак попри гучні заяви головного військового прокурора, до суду не дійшли звинувачення у розбещенні дітей, зґвалтуванні та вбивстві. Також не з'явилися обіцяні відеозаписи з телефонів, на яких нібито зображувалися жорстокі дії.
Оніщенко наголошував, що на телефонах бійців містяться записи бойових операцій, поранених товаришів та святкування. Якби існували такі відеозаписи з жорстокістю, то навіть найменший слід став би доказом у суді, і його давно б використали проти нього.
Розбіжність між заявленими та наявними доказами підтвердив і військовий прокурор Іван Пузиревський, який безпосередньо займається справою. Він визнав, що таких записів дійсно немає. Є лише фотографії. Інформація про відеозаписи походить зі слів потерпілих, але самі записи досі не знайдені. Розслідування інших епізодів продовжується.
Потерпілими на суді виступають люди, які з'являються на відео з відтворенням катувань, яке раніше оприлюднила прокуратура. Однак торнадівці стверджують, що судом не встановлено жодних слідів тортур на тілах цих осіб. Немає також медичних довідок чи результатів судово-медичної експертизи. Саме тому бійці вимагають відкритого судового розгляду. Їм допомагають колишні командири добровольчих батальйонів, які нині є народними депутатами, та групи ветеранів-прихильників.
Після нового витку скандалу розшукати Світлану Саванчук виявилося складно. Вона ховається, оскільки її життя за останній рік перетворилося на пекло. Вона припинила волонтерську діяльність і намагається просто вижити. Єдиний годувальник сім'ї — її чоловік — провів шість місяців у слідчому ізоляторі, а тепер перебуває під арештом в іншому місті. Самій Світлані постійно надходять погрози, але найбільше страждають діти.
Вона розповідала, що подарувала дитині планшет на день народження, але змушена була обмежити доступ до нього. Багато людей поширюють неперевірену інформацію, яку вона не хотіла б, щоб бачили її діти. На вулиці, у школі та дитячому садку дітей постійно запитують про ситуацію, і вони не знають, що відповідати.
Світлана не знає, що робити далі. Справа «Торнадо» буде тягнутися ще довго. Військовій прокуратурі потрібен гучний успіх. Занадто багато зусиль витрачено на розголос, занадто багато поставлено на карту.