Легендарна бойова група «Марата» здобула славу після того, як її бійці піднесли український прапор над окупованим селищем Зайцево поблизу Горлівки. Цю подію навіть згадав Президент України Петро Порошенко у День прапора, назвавши її кроком до повернення українського прапора на Донбас. Однак сьогодні ці прославлені воїни перебувають у критичному становищі: без житла, без коштів і без документів.
Після понад року служби у добровольчих батальйонах бійці підписали контракт зі Збройними Силами України і стали військовослужбовцями 73-го Морського центру Сил Спеціальних Операцій. Вісім місяців вони перебували в зоні АТО на передовій. Потім, без будь-яких пояснень, командування вивело їх з позицій.
Командир групи Володимир «Марат» Ульянов, військовослужбовець військової частини 2492, розповідає про можливу причину такого рішення. Під час виконання бойових завдань група виявила, що деякі офіцери займаються контрабандою у великих обсягах, зокрема золота. Волонтер Андрій Захаров, знайомий з діяльністю групи на передовій, пояснює логіку командування: такі незалежні та мобільні групи, які володіють цінною інформацією, є незручними для керівництва. Їх виведення, на його думку, підтверджує, що бійці дійсно боролися з контрабандою.
Після виведення з передової спецпризначенців розмістили в пункті постійної дислокації військової частини у місті Очакові. Умови, в які їх помістили, були жахливими. На одинадцять чоловік припадало дві кімнатки площею по шість квадратних метрів без санвузла, де неможливо було помитися чи почистити зуби. Солдат Микола Сивирин описує ці приміщення як місце з антисанітарними умовами.
Другий боєць, Данило Турчин, розповідає про стан казарми більш детально. Будинок був уражений цвіллю та грибком, які з'явилися скрізь – на подушках, стінах, одязі. За кілька днів перебування там у бійців почалися проблеми зі здоров'ям. У Турчина, за висновком військового шпиталю, розвинулася бронхіальна астма внаслідок антисанітарних умов. За чотири місяці в Очакові, як він каже, йому зламали здоров'я і зробили його інвалідом. Тепер він змушений постійно користуватися інгалятором.
Бійці звернулися до командира частини Едуарда Шевченка зі скаргами на умови проживання. На передовій, за їхніми словами, умови були кращими. Після численних скарг їх переселили в намет, але той виявився не кращим за попередній – весь у дірках, з тією ж цвіллю.
Однак проблеми полягали не лише в умовах проживання. Турчин розповідає про відкрито проросійські налаштування в частині. Йому, людині з Луганська, заявляли, що він собака і зрадив свій народ. Коли бійці просили дозволу повернутися в АТО, їм відповідали, що вони поспішають на схід вбивати своїх братів.
Військовослужбовці неодноразово звертались до Генерального штабу та військової прокуратури. Врешті-решт командування частини почало виганяти їх з казарми. Два місяці керівництво не впускало їх до військової частини. Бійці жили на пляжі, потім в готелі. Зрештою їм видали обхідні листи з запевненням про повний розрахунок. Однак, переглянувши фінансові атестати, солдати виявили, що про повний розрахунок там не було й мови. Вони відмовилися приймати документи.
Адвокат Микола Ореховський заявив, що готуватиме документи до суду для оскарження протиправних наказів керівництва військової частини та стягнення на користь військовослужбовців гідної грошової допомоги, яку вони заслужили.
Численні скарги привели до певних результатів. Трьом офіцерам, відповідальним за нелюдські умови проживання, судом призначено по добі гауптвахти та штраф близько 300 гривень. Однак це не вплинуло на ситуацію. Попри всі проблеми, керівництво штабу відмовляється визнавати, що спецпризначенці провели вісім місяців на передовій, стверджуючи, що їх там взагалі не було.
Слідство.Інфо намагалося зв'язатися з командуванням бійців, але ніхто з військової частини не вийшов на контакт. На офіційний запит, який самі представники командування просили надіслати, відповідь так і не надійшла.
З липня бійці обивають пороги кабінетів високопосадовців у пошуках справедливості. Турчин розповідає про те, що їм відмовляють навіть у довідці про участь в антитерористичній операції. Вони просять видати їм документ, який вони заслужили, і повернути їхні гроші.
Щонайменше половина спецпризначенців групи «Марата» – це жителі тимчасово окупованих територій Донбасу та Криму. На сьогодні вони мають проблеми з житлом, коштами, харчуванням і здоров'ям. Таке ставлення командування відбиває охоту у багатьох потенційних контрактників підписувати угоди зі Збройними Силами України. Як виявляється, тилові офіцери часом можуть бути небезпечнішими для досвідчених бійців, ніж сам ворог.