Після закінчення боїв на фронті бійці АТО розпочали нову боротьбу — за виконання державних обіцянок. Влада неодноразово гарантувала, що кожен учасник антитерористичної операції зможе безплатно отримати земельну ділянку. Однак для мешканців Дніпропетровщини ця обіцянка виявилася складнішою за саму військову службу.
Микола Клименко у 2014 році вступив до добровольчого батальйону «Кривбас». Він брав участь у боях у Маріупольському секторі «М», захищав селища Лебединське та Широкине. Повернувшись з фронту, чоловік вирішив скористатися своїм правом на земельну ділянку у селі, де прожив 15 років. Щоб прискорити процес, він самостійно знайшов придатну ділянку — поле такого розміру, що його можна було б розділити між кількома людьми.
Микола подав офіційний запит про перевірку статусу земельної ділянки та одночасно написав заяву про її виділення. Однак отримані відповіді від місцевих органів влади суперечили одна одній. У першому листі йому повідомили, що обрана ділянка належить до комунальної власності. Другий документ виявився ще більш заплутаним — чиновники відмовили йому «у зв'язку з недостатньою інформацією щодо вищевказаної земельної ділянки». Третій лист містив ще більш дивовижну інформацію: сільська рада взагалі не знала, чи є у них вільні землі. Державна установа не володіла такою базовою інформацією про власне майно.
Чоловік розповідав, що впав духом, але друзі переконували його не здаватися. Він вирішив звернутися до суду, оскільки вважав несправедливим, що одні люди не можуть отримати навіть сім соток, тоді як інші розпоряджаються гектарами землі.
Микола Клименко — далеко не єдиний, хто стикнувся з такими перешкодами. Олександр Котенко, ще один учасник АТО, цілий рік боровся з державними установами, щоб добитися того, на що мав право. Влітку 2016 року Держгеокадастр розробив атлас вільних земельних ділянок для ветеранів АТО з усієї Дніпропетровської області. За задумом, цей атлас мав бути розповсюджений у всіх районах. Однак коли Олександр прийшов до районної державної адміністрації Новомосковська, чиновники здивовано подивилися на нього і сказали, що про такий каталог нічого не чули і не знають.
Пізніше в Дніпрі з'ясувалося, що проблема була глибшою. Атлас виявився не тим, про що заявляли обласні чиновники. Олександру пояснили, що переглянути каталог він не зможе, оскільки він розроблений виключно для тих, хто раніше подав заяви на отримання землі.
Про цю проблему знають і в обласній державній адміністрації. Заступник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Володимир Юрченко визнав, що проект дійсно має недоліки. Він підтвердив, що в атласі з'явилися ділянки, на які вже були подані документи, тому називати їх новими неправильно. За його словами, у кожному районі люди приховують землю з різних причин — хтось хоче на цьому заробити, хтось хоче комусь її віддати.
Сучасна ситуація з розподілом земельних ділянок для ветеранів АТО — це складна проблема, накладена на іншу проблему. Міські чиновники виправдовуються нестачею землі. Хоча Дніпропетровщина — регіон, з якого на фронт пішла одна з найбільших кількостей людей, виділити ділянки всім охочим військовим виявляється складно. Радниця міського голови Юлія Дмитрова повідомила, що багато людей бажають отримати ділянку в межах міста, але в черзі перебуває 4 тисячи бійців. На даному етапі видати землю під забудову кожному з них неможливо.
Бійці та їхні сім'ї чекають своєї черги іноді більше року. Додаткові ускладнення створює відсутність генерального плану розвитку Дніпра. Через це при оформленні документів часто виникають розбіжності в адресах, а різні забудови розташовуються там, де їх не повинно бути. Радниця мера Дніпра зазначила, що через це виникло 99 випадків відмов. Ніхто не може дати відповідь на питання, як довго міста буде без генплану і коли його нарешті затвердять.
Однак розмови про генплан і дефіцит ділянок часто виявляються лише відмовками для тих, кому земля навряд чи коли-небудь дістанеться. А якщо й пощастить, то не скоро, оскільки завжди знайдуться люди, які мають більше можливостей отримати бажані ділянки.
У редакції виявився проект рішення міськради Дніпра щодо відведення земельних ділянок, оприлюднений наприкінці серпня. У документі перелічено 15 осіб: семеро підприємців, дві жінки, які минулого року балотувалися у райради від опозиційного блоку, один депутат міськради та п'ятеро близьких родичів нинішніх народних обранців.
Члени об'єднання «За Дніпропетровськ» та їхні родичі майже стали власниками цих ділянок. Усі земельні ділянки розташовані менш ніж у 20 кілометрах від міста. Примітно, що звичайним людям часто не вдається знайти навіть одну гідну ділянку, а тут півтора десятка розташовані компактно в одному місці.
Це вулиця Березанівська, де міськрада планувала виділити депутатам 15 ділянок. Місцевість справді непогана: поблизу річка, позаду лісочок, тихо, спокійно, свіже повітря — все те, що зазвичай подобається депутатам.
Після того як у соціальних мережах розпочалася хвиля обурення таким рішенням, депутатам довелося відкласти остаточне ухвалення документа. На запитання про долю проекту Юлія Дмитрова відповіла, що його надіслали до департаменту по роботі з активами на доопрацювання, і зараз чекають відповіді. Таким чином, за її словами, реагують на громадський резонанс.
Нині проект лежить у міськраді в очікуванні. Мабуть, чекає того часу, коли про цей резонанс всі забудуть. Редакція поцікавилася претендентами на ці ділянки. Одним з них виявився батько депутата Дмитра Безуглого, обраного від «Опозиційного блоку» і голови депутатської групи «За Дніпропетровськ». Коли ми запитали у пана Безуглого про цю землю, він відповів, що його батько перебуває в черзі з 2011 року і має право як громадянин претендувати на 10 соток. На це він просто відповів: «Звісно».
Серед 15 осіб у списку також фігурує прізвище дружини Дмитра Безуглого — Ольги Кострицької. Цікаво, чи вона також стояла в черзі з 2011 року? Ще одна примітна кандидатура — син депутатки міськради Анжеліки Пилипенко. Родина, однак, відмовилася від цих ділянок одразу ж після оприлюднення проекту рішення. Пані Пилипенко пояснила: «Ми відмовились від цих ділянок через те, що ЗМІ та всі інші сильно підняли цю тему. Ветеранам АТО треба давати, не питання — даємо».
Так виходить, що поки одні захищають рідну землю зі зброєю в руках, інші цю землю розділяють на шматки і розподіляють серед своїх близьких.