Олександр Онищенко, народний депутат, який нині переховується в європейських країнах від українських правоохоронців, зробив низку гучних заяв про корупцію на найвищих рівнях влади. Національне антикорупційне бюро порушило проти нього кримінальне провадження. Водночас сам Онищенко визнає свою участь у корупційних схемах, але стверджує, що діяв за дозволом або на прямий наказ нинішнього керівництва держави. Журналісти провели детальне інтерв'ю з ним в одній з європейських країн і, перевіривши його слова, виявили, що принаймні частина його тверджень має реальне підґрунтя.
Томаш Фіала, власник успішної інвестиційної компанії, розповідає про втрату контролю над одним з найбільших київських торговельних центрів «Скай Молл». За часів Януковича цей об'єкт перейшов під контроль бізнесмена російського походження Андрія Адамовського та його партнера Олександра Грановського. Після Майдану Грановський став впливовим депутатом від Блоку Петра Порошенка, що, на думку Фіали, остаточно закрило шанси на повернення центру в його власність.
Фіала висловлює здивування тим, що Грановський потрапив до списку БПП, незважаючи на те, що президенту мали бути відомі методи, якими цей бізнесмен діяв щодо іноземних інвесторів — корупція, запугування, використання українських судів та правоохоронних органів для вибіркового правосуддя. Фіала припускає, що потрапляння Грановського в прохідну частину списку навряд чи обійшлося без фінансових виплат.
Онищенко розповідає про власний шлях до парламенту. Спочатку Центральна виборча комісія відмовила йому в реєстрації кандидатом, посилаючись на те, що він занадто довго перебував за межами України. Онищенко подав до суду, але програв. Апеляція також не допомогла. Однак, за його словами, президент Порошенко особисто втрутився в це питання, позвонивши йому за два-три дні до реєстрації зі свого мобільного телефону і порадивши зустрітися з Давидом Жванією.
Давид Жванія — давній друг Петра Порошенка, який входив до керівництва виборчого штабу БПП на виборах 2014 року і, за даними джерел, виконував особливі доручення президента. За словами Онищенка, Жванія забрав у нього 6 мільйонів доларів на виборчу кампанію. Після цього Порошенко вказав йому звернутися до голови ЦВК Михайла Охендовського. Охендовський дозволив Онищенку подати документи, і на наступний день той був зареєстрований кандидатом. Це рішення суперечило попередній постанові самої ЦВК та ухвалам двох судів, які відмовили Онищенку в реєстрації.
Журналісти звернулися до голови ЦВК Охендовського з проханням прокоментувати ситуацію, але той перебував у тривалому закордонному відрядженні. Прес-служба ЦВК відповіла, що без голови комісії не надаватиме офіційних коментарів. Спроба журналістів зв'язатися з Жванією також виявилася безуспішною — він не відповідав на дзвінки та смс. Коли журналісти прийшли до його офісу, охоронці не дозволили їм пройти і викликали поліцію.
Артем Біденко, член виборчого штабу БПП, який займав сто шосте місце у виборчому списку партії, підтвердив роль Жванія в фінансових питаннях. Біденко згодом став заступником міністра інформаційної політики України. За його словами, саме Жванія мав право продавати місця у списку БПП, і ніхто інший цим не займався. Біденко стверджує, що було продано від 10 до 15, максимум 20 місць, переважно в сотні списку, а не в прохідній частині.
Ціна за місце в списку коливалася від 5 до 10 мільйонів доларів, що близько до суми, про яку говорив Онищенко. Біденко називає це «спонсорськими місцями» і вважає, що такий контроль над продажем був прогресом порівняно з попередніми практиками. Він згадує, що деякі кандидати, як Гліб Загорій, отримали місця без офіційного продажу, тоді як інші, як Васадзе, отримали відмову незалежно від запропонованої суми.
Томаш Фіала розповідає про зустріч у червні 2015 року з одним з керівників фракції БПП в парламенті, який не заперечував, що місця в списку продавалися, називаючи це «спонсорськими місцями» як способом фінансування кампанії. Цей розговір відбувся при свідку.
Продаж місць у виборчих списках — поширена практика серед більшості політичних сил в Україні. Зібрані таким чином гроші йдуть на оплату реклами, роботу штабів, спостерігачів, агітаторів та членів виборчих комісій. Офіційний виборчий фонд партії зазвичай становить лише десяту частину всіх витрат на кампанію, решта покривається так званою чорною касою, сформованою в тому числі від продажу місць.
Фіала вважає, що корінь корупції в Україні полягає саме в політичній корупції та купівлі місць у парламенті. На його думку, коли хтось інвестує від 3 до 10 мільйонів доларів у місце в парламенті, він робить це з однією метою — повернути ці гроші. Після формування коаліції більшості депутати ділять між собою різні посади та посадові місця — заступників міністрів, посади в державних компаніях, посади на таможні в різних областях. Ця система охоплює всі рівні влади.
Журналісти направили низку питань прес-службі президента України: чи знав Порошенко про продаж місць у списку БПП, чи вирішував він особисто, кому і за скільки продавати місця, хто розпоряджався отриманими таким чином сумами, чи давав він вказівку главі ЦВК зареєструвати Онищенка кандидатом.
Відповідь Адміністрації президента назвала заяви Онищенка частиною інформаційної війни Росії проти України. У заяві йдеться, що твердження Онищенка не відповідають дійсності і є вигадкою підозрюваного, мотиви якого очевидні. Брехня названа ключовим елементом його захисту та прийомом для політизації своєї справи і уникнення відповідальності.
Адміністрація також зазначила, що кожен народний депутат має право зустрітися з президентом, і Порошенко зустрічався з багатьма з них. Виключення становлять ті, хто працює проти України. Прес-служба рекомендувала журналістам звернутися до Національного антикорупційного бюро щодо справи Онищенка. НАБУ вже порушило кримінальне провадження про підкуп депутатів після скандальних заяв Онищенка, і невідомо, чи це буде останньою історією, яка привернути увагу антикорупційного бюро.