Російська влада традиційно використовувала енергоносії як інструмент політичного тиску на Україну, особливо в період новорічних свят. Хоча Київ уже звільнився від газової залежності, Москва продовжує маніпулювати поставками. Після захоплення Криму Путін неодноразово демонстративно наказував забезпечувати газом прикордонний Генічеськ, представляючи це як гуманітарну акцію.
Добування газу для потреб Генічеського району здійснюється на родовищі Стрілкове, де функціонує дев'ять свердловин — вісім у морі та одна на косі Арабатська Стрілка. Щодобово звідси видобувають близько 70 тисяч кубометрів газу. Цієї кількості недостатньо для опалення міста під час найсуворіших морозів, які трапляються лише кілька тижнів на рік, проте обсяги цілком достатні для того, щоб керівництво ядерної держави протягом двох років поспіль робило на цьому значний піар.
У 2014 році російські окупанти захопили газовий промисел, однак видобуток не припинився. Замість цього родовище почала експлуатувати приватна компанія ПрАТ «Пласт», яка опосередковано через кіпрську структуру «Остексперт Лімітед» належить народному депутату Олександру Онищенку. Цей факт став особливо актуальним, коли президент Петро Порошенко назвав Онищенка своїм політичним противником.
Процес захоплення родовища розпочався 15 березня 2014 року, за день до так званого кримського референдуму. На Арабатській стрілці з'явилися озброєні військові формування. Місцева активістка Лариса Шаймарданова та сільський голова виявили їх у маслиновій посадці. За її словами, два транспортні вертольоти вже стояли на землі, з кущів вибігали озброєні до зубів військові — близько сорока осіб. Два бойові вертольоти патрулювали над ними, а два транспортні знаходилися внизу.
Метою операції був саме газовий промисел на Стрілковому. Коли Шаймарданова наблизилась до військових, вони навели зброю. На її запитання про причину їхньої присутності один із них відповів, що діють за наказом, заявивши, що прибули не в Херсонську область, а в усю Україну, оскільки в Києві, на його думку, до влади прийшли фашисти.
Частково окупована російськими військами територія Арабатської стрілки залишалась під контролем окупантів до кінця 2014 року. Видобуток газу при цьому не припинявся. Робітники захопленого державного ДАТ «Чорноморнафтогаз» були переведені у штат приватної компанії «Пласт».
Історія того, як родовище потрапило під контроль Онищенка, видається неймовірною. Угода про спільну діяльність між ПрАТ «Пласт» та державною компанією «Чорноморнафтогаз» була підписана вже після того, як російські окупанти захопили газовий комплекс. За цією угодою «Чорноморнафтогаз» передавав приватній компанії два морські родовища — Стрілкове та Архангельське — разом з усім обладнанням, інфраструктурою та персоналом, які вже контролювались російськими військовими.
Онищенко пояснює, що до цього кроку його спонукав керівник НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв. За його версією, державна компанія не хотіла займатися родовищем через присутність російських військових на території. Коболєв нібито просив Онищенка взяти на себе цю роботу, домовитись з окупантами та укласти угоду про спільну діяльність. Депутат стверджує, що все звелось до грошей — потрібно було дати окупантам кошти, щоб вони дозволили видобувати газ і не розбирали обладнання.
Однак виникає суттєва суперечність. Коболєв очолив НАК «Нафтогаз України» 23 березня 2014 року, тоді як угода про спільну діяльність датована 5 березня — на вісімнадцять днів раніше. Це ставить під сумнів версію депутата про те, що саме Коболєв просив його взяти на себе цю роботу. Водночас очевидно, що визначальною була згода окупантів. Крім обладнання, «Пласту» відійшли й робітники державної компанії. Наприклад, майстром на Стрілковому досі працює Олексій Сірий із Севастополя.
На запитання про те, як його компанія отримала право працювати на окупованій території, Онищенко реагує дратовано. Він наполягає, що його фірма виконала благодійну роботу для держави, врятувавши Генічеськ від замерзання. За його словами, це єдине родовище, яке забезпечує місто газом, і видобуток не є комерційним проектом, з якого хтось заробляє.
Однак факти свідчать про іншу картину. Якщо вірити офіційним даним, у 2014-2015 роках із 37 мільйонів кубометрів газу, видобутих на Стрілковому, 18,5 мільйонів було закачано у кримське підземне газосховище Глібовське і експропрійовано окупантами. Ця практика тривала до серпня 2015 року, коли надлишки газу почали спалювати, а потім обмежувати літній видобуток за допомогою спеціальних заглушок на свердловинах.
Світлана Нєжнова, призначена головою правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» у серпні 2014 року, дізналась про угоду про спільну діяльність з ПрАТ «Пласт» лише з судового реєстру. Вона негайно звернулась до суду з проханням дозволити державній компанії ознайомитись з матеріалами справи та взяти участь у судовому розгляді. Суд на цей запит не відреагував.
Незважаючи на залучення до справи Генеральної прокуратури та НАК «Нафтогаз України», угода про спільну діяльність була засилена судовим рішенням. За розрахунками Нєжнової, ця угода абсолютно невигідна для державної компанії. У 2016 році ПрАТ «Пласт» запропонував розподіл прибутку у пропорції 60% для себе та 40% для «Чорноморнафтогаза», що становило близько 5 мільйонів гривень. Водночас задолженість за рентну плату складала близько 32 мільйонів гривень.
За умовами угоди, ПрАТ «Пласт» мав перерахувати у спільну діяльність 71 мільйон гривень. Нєжнова стверджує, що ці кошти ніколи не надходили. Крім того, представники «Пласту» блокують засідання комітету з управління спільною діяльністю, унеможливлюючи контроль над операціями.
Отримати інформацію від керівництва компанії виявляється складним завданням. У схемі присутні два «Пласти» — акціонерне товариство в українському реєстрі та товариство з обмеженою відповідальністю в російському. За телефоном приймальні директора українського «Пласту» повідомляють, що офіс розташований у Миронівці Київської області. Однак виявляється, що п'ять компаній Онищенка зареєстровані в будівлі міської ради. Усі двері орендованих під офіси кімнат закриті. Міський голова Миронівки Віталій Савенко розповідає, що фірми заборгували за оренду, тому мерія розірвала з ними договори.
Керивництво кримського «Пласту» виявилось більш доступним. Директор Іван Єфремов повідомляє, що компанія більше не займається газом зі Стрілкового. За його словами, фірма опинилась у складній ситуації — в Україні її вважають сепаратистами, а в Криму вона не може вільно працювати.
Як Єфремов, так і Онищенко стверджують, що окупанти не дозволяють видобувати газ на багатому Архангельському родовищі, яке також було передано «Пласту» у березні 2014 року. Онищенко дає зрозуміти, що роботи на Стрілковому можуть припинитись у будь-який момент. Він передбачає, що робітники розійдуться, і держава буде змушена сама займатись видобутком. Депутат припускає, що цей бізнес може перейти до інших осіб, зокрема до політика Ігоря Кононенка.
Кримінальну справу за видобуток газу на Стрілковому прокуратура Автономної Республіки Крим відкрила лише у жовтні 2014 року. За словами Онищенка, це сталось відразу після того, як на Банковій дізналися про його записи розмов із президентом Порошенком.
Так чи інакше, можливість того, що газові платформи на Стрілковому залишаться без українських робітників або будуть виведені з ладу, не можна виключати. Розв'язати цю проблему можна простим способом — розірвати угоду про спільну діяльність з ПрАТ «Пласт» і повернути родовища державному «Чорноморнафтогазу». Державна компанія здатна самостійно видобувати газ на Стрілковому без посередників та політичного шантажу, що дозволило б збільшити видобуток і припинити залежність від зимових поставок з окупованого Криму.