Громадські активісти давно вимагають від держави запровадити спеціалізовані антикорупційні суди, адже розгляд справ про корупцію в звичайних судах часто затягується. Проте розслідування показує, що деякі судді причетні не лише до затягування корупційних проваджень, а й до інших серйозних правопорушень.
Олександр Кучерявенко, 67-річний киянин, який працював в інституті Патона, мріяв про спокійну пенсію. Однак три роки тому він втратив все і став безхатченком.
Все розпочалося восени 2013 року, коли міліція силою виштовхала чоловіка з його квартири та доставила до Солом'янського райвідділку. За словами його адвоката Олега Левицького, потім Кучерявенка передали представникам Подільського райвідділку, де він зазнав тиску та погроз. Оскільки правоохоронці не мали обґрунтованого звинувачення, його відпустили того ж вечора. Але наступного ранку чоловік виявив, що його квартира закрита броньованими дверима, а всі його документи залишилися всередині.
Кучерявенко отримав цю квартиру у спадок за заповітом від рідної тітки після її смерті у 2006 році. Він офіційно прийняв спадщину і жив там, не підозрюючи, що шахраї вже давно мали на неї виглядку.
На початку 2013 року до нотаріальної контори звернулася пані Бутко Алевтина з Полтавської області з претензією на цю квартиру. У червні вона подала позовну заяву до Солом'янського суду, вимагаючи визнати за нею право власності на підставі того, що проживала однією сім'єю з тіткою Кучерявенка з 2000 по 2005 рік.
Кучерявенко категорично заперечує це, стверджуючи, що постійно жив у квартирі з 1986 року і ніякої Бутко там не було. Суддя Олександр Бобровник з Солом'янського суду столиці задовольнився поясненнями представника Бутко, навіть не заслухавши саму жінку особисто, і винесено рішення на її користь. Заповіт, оформлений на Кучерявенка, визнано недійсним. Так за місяць чоловік втратив своє житло.
Адвокат подав апеляцію і домігся скасування рішення судді Бобровника. Однак Бутко повторно подала позов до того ж суду з тією самою вимогою, і справа знову потрапила до судді Бобровника. Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу проти судді за статтею про винесення завідомо неправосудних рішень та відібрання власності.
Коли редакція спробувала поговорити з суддею Бобровником, той відмовився коментувати справу, посилаючись на те, що перебуває на лікарняному. Його помічниця також відмовилася надати будь-яку інформацію.
Вартий уваги той факт, що Олександр Бобровник – це той самий суддя, який минулого року винесено рішення про закриття кримінального провадження щодо Юрія Іванющенка, близького соратника Януковича. Цей же суддя не дозволив Національному антикорупційному бюро проводити низку слідчих дій на Одеському припортовому заводі, де виявилися корупційні зв'язки оточення нинішнього президента.
Адвокат Левицький переконаний, що хтось дуже високо покриває судді Бобровника. Він наголошує, що хоча відібрання квартир у Києві шахрайським шляхом – явище масове, справа Кучерявенка унікальна тим, що квартиру віддано шахраям суддею в мантії іменем України.
Відібрання квартир – це складна схема, в якій суд виступає останньою інстанцією легалізації. Одна з перших ланок – нотаріус, який переписує нерухомість на нових власників. За словами керівника центру правової допомоги «Українське детективне антикорупційне бюро» Сергія Горбаченка, нотаріуси вчиняють злочин, а суд його легалізує через недосконалість законодавства.
Фахівці розповідають, що в таких схемах задіяно чимало людей. Адвокат та співзасновниця «Люстраційного комітету» Тетяна Козаченко стверджує, що це було б неможливо без участі правоохоронних органів, суддів та нотаріусів. Юрист Олег Веремієнко додає, що для здійснення такої афери потрібні зв'язки в паспортному столі, ЖЕКу, свій нотаріус, контакти в держадміністрації, завязки в міліції та прокуратурі. Він зауважує, що хоча є чесні судді, але є й «відверті виродки».
До редакції звернувся ще один потерпілий – Геннадій Мусінов. Він отримав спадщину від родички за заповітом. У грудні 2012 року йому прийшла повістка до суду на прийняття спадщини, але коли він прибув туди з матір'ю, виявилося, що хтось уже намагався прийняти спадщину. Вони запізнилися, оскільки мати та дружина Геннадія були хворі.
На спадок претендувала невідома Геннадію та його матері громадянка Галина Сербін. Вона стверджувала, що проживала з матір'ю Мусінова 5 років однією сім'єю, і подала позовну заяву з вимогою визнати заповіт недійсним та визнати себе спадкоємницею квартири.
Геннадій запевняє, що за всі ці роки навіть не бачив Сербін ні вдома у родички, ні в суді. Він стверджує, що вона не з Києва, приїжджа, і ніхто її ніколи не бачив.
З часом Геннадій дізнався, що нотаріусом Вірою Кударенко без його відома був оформлений та посвідчений договір купівлі-продажу його квартири. За його словами, квартиру вже п'ять разів продали, поки йде судовий розгляд.
Нотаріус Віра Кударенко має репутацію людини, яка посвідчує сумнівні договори купівлі-продажу квартир. Її прізвище неодноразово з'являлося в ЗМІ, а завірені нею договори визнавалися недійсними в судах. Кударенко Віра Миколаївна – приватний нотаріус Київського міського територіального округу, яка працює нотаріусом понад двадцять років.
Коли редакція спробувала взяти у неї коментар щодо справ Ганни Соколовської, Геннадія Мусінова та квартири на Липківського, нотаріус заявила, що нічого не пам'ятає. Вона посилалася на те, що щойно переїхала і не може підняти матеріали. Вона запевнила, що після свят зможе надати детальний коментар.
Однак коли редакція повернулася після Різдва, нотаріус була вже не така привітна. Вона відмовилася розмовляти, заявивши, що це її право. Коли журналісти наполягали, вона вибігла з кабінету і сховалася в туалеті, залишивши там свого клієнта. З туалету вона кричала розпорядження своєму помічнику. На запитання, чи повернеться вона, помічниця невпевнено відповіла, що, мабуть, ні. Охорона врешті-решт витурила журналістів з приміщення.
Юрист Олег Веремієнко зауважує, що має інформацію про нотаріуса з поганою діловою репутацією.
Правозахисники наголошують, що такі шахрайські схеми завжди залишають купу слідів. Тетяна Козаченко підкреслює, що злочинці прив'язані до нерухомості, яка не може кудись втекти. Якщо люди зацікавлені в цій нерухомості, то встановити ланцюжок – хто продає квартиру, хто приходить до суду, хто бував у нотаріуса, хто надавав документи, хто в цей час дзвонив з цього приміщення – це звичайні слідчі дії.
Олександр Кучерявенко добре знає, що встановлювати, хто залишив його без даху над головою, правоохоронці не поспішають. Понад три роки він з адвокатом борються за повернення квартири, тоді як судді на кшталт Бобровника та нотаріуси на кшталт Кударенко залишаються не просто безкарними, а й мають можливість відбирати помешкання у інших громадян. І все це відбувається за буквою закону – іменем України.