Історія громадянки Китаю Тао Хуей – це розповідь про те, як великі гроші в нелегальному видобутку бурштину невідворотно призводять до злочинів. Програма «Слідство. Інфо» вже не раз досліджувала конфлікти, пов'язані з торгівлею цим дорогоцінним каменем, але справа китаянки нагадує справжній детективний роман. Жінка приїхала в Україну з метою заробляти на посередництві в торгівлі бурштином, але зникла безвісти. Розслідування журналіста Дмитра Бондара розкриває обставини цієї таємничої історії.
Тао Хуей прибула в Україну з Москви, де працювала в Російсько-Китайському центрі співробітництва. За даними українських правоохоронців, вперше вона приїхала сюди у 2014 році. Протягом наступних років китаянка відвідувала країну десять разів, кожного разу займаючись однією справою – скупкою нелегально видобутого бурштину.
На Поліссі колись бурштином топили печі, але ситуація кардинально змінилася, коли до простих копачів прийшли скупники. Правник Олександр Бражніков, який вивчає питання відповідальності в сфері обігу бурштину, вважає, що саме Китай став каталізатором розвитку нелегального видобутку в Україні. У китайській культурній традиції цей камінь особливо цінується. За словами юриста, проблема виникла з можливістю переправляти матеріал на Схід, де він входить до числа найулюбленіших декоративних каменів.
Обсяги нелегально видобутого бурштину в Україні нині у десятки разів перевищують обсяги, які видобувають легальні підприємства. Скупники, заробляючи на купівлі та транспортуванні контрабандного каміння, фактично стають співучасниками злочину. Вони не сплачують податки, а їхній товар не захищений українським законодавством.
Тетяна, рівнянка, яка здавала квартиру Тао Хуей, розповідає про діяльність китаянки: «Вона говорила, що займається бурштином, приїжджає спеціально, їздить у місця видобутку і скупує камінь». Китаянка орендувала квартиру двічі перед своїм зникненням.
Для поїздок в Україну Тао летіла з Москви літаком, кілька разів перетинала кордон автомобілем. У Рівному її зустрічали бізнес-партнери, які допомагали знайти продавців та організовували зустрічі з ними, переважно в північних районах області. Там китаянка кілограмами купувала нелегально видобуте каміння.
Її комерційні зв'язки не обмежувалися українськими копачами. Тао також придбавала ювелірні вироби у московської фірми «Дом Янтаря» і переправляла їх у Китай. Директор цієї фірми Ян розповідає про фінансові розрахунки з китаянкою: вона спочатку купувала товар, потім обіцяла гроші завтра, потім через тиждень, потім через місяць. Врешті-решт розрахунків не було, і Тао залишилася повинна фірмі значну суму.
Московські партнери знали про двоїстість діяльності Тао – вона займалася не лише їхньою ювеліркою, а й українським нелегальним бурштином. Директор «Дому янтаря» описує можливі маршрути контрабанди: через Білорусь, через Росію (хоча це складніше), через Гонконг, прямо в Китай, через Польщу. За його словами, найпростіший варіант – авіаперельоти, оскільки багаж на них перевіряють менш ретельно.
Європейським центром торгівлі бурштином є польське місто Гданськ, де двічі на рік проходять всесвітні виставки виробів з цього матеріалу. Там формуються ціни та визначаються тренди. Журналіст Дмитро Леонтіюк розповідає про реальну ситуацію на цих виставках: офіційно українського бурштину там немає, але неофіційно його частка становить від 60 до 80 відсотків. Серед учасників виставки надзвичайно багато китайців – приблизно 50-55 відсотків від усіх покупців.
Саме китайські покупці пропонували найвищі ціни і закуповували український нелегальний бурштин великими партіями прямо на Поліссі. Тао була не єдиною китайською посередницею. Тетяна згадує, що регулярно приїжджали три-чотири китайці, які орендували житло практично все літо, з перервами в два тижні, потім знову приїжджали і жили по тижню. Зараз вони більше не приїжджають.
Тао Хуей також припинила свої візити. 19 грудня 2015 року китаянка зникла. Повідомлення про її зникнення надійшло в українську поліцію від посольства Китайської Народної Республіки. Друзі почали її розшукувати.
Керовник відділу злочинів проти особи Рівненського міського відділу Національної поліції Павло Пастушок назвав основну версію: «Основна версія – це умисне вбивство Тао Хуей з корисливих мотивів, оскільки вона займалася діяльністю, пов'язаною з купівлею-продажем бурштину».
Власниця квартири, де останні рази зупинялася гостя, розповідає про обставини зникнення. Коли Тао мала від'їжджати, за нею заїхав невідомий водій чорного позашляховика. На виїзді з міста водій мав забрати цінну передачу – 10 тисяч доларів, які їй передали з Москви. Водій маршрутки, що щойно повернувся з відрядження, приніс пакунок в обумовлене місце. Автомобіль уже чекав. Тао з нього не виходила, гроші забирав водій позашляховика.
На момент зникнення Тао Хуей мала при собі сімнадцять кілограмів бурштину та щонайменше десять тисяч доларів. За основною версією слідчих, саме це могло стати мотивом для вбивства. Пошуки, до яких залучили сто шістдесят осіб, не виявили ні самої китаянки, ні її речей.
Павло Пастушок повідомляє про хід розслідування: «Нами встановлено повністю рух пересування громадянки Китаю Тао Хуей в день її зникнення. Встановлено коло осіб, з якими вона спілкувалася постійно, є особи, які не безпідставно підозрюються нами у причетності до зникнення безвісти Тао Хуей. Показання деяких осіб не співпадають з фактичними даними, які знаходяться в кримінальному провадженні, зокрема їх місце знаходження, згідно даних із базових станцій операторів мобільних зв'язків. Однак даних доказів на даний час ще не достатньо для оголошення підозри».
Олександр Бражніков переконаний, що злочини щодо скупників бурштину трапляються значно частіше, ніж про це повідомляють. «Хто буде заявляти про те, що зник скупник? Ніхто, тому що нікого нема, хто міг би за нього слово сказати. Хто буде заявляти в органи про те, що якогось скупника обікрали? Він сам? Що йому допоможе у цьому орган? Тому високий рівень латентності робить цих людей жертвами», – каже юрист.
Вбивство залишається основною версією, але не єдиною. Тао Хуей позичала чимало грошей і мала борги. За інформацією свідків та поліцейських, вона заборгувала різним людям 180 тисяч доларів. Це дає їй мотив для раптової втечі.
Тим часом китайські медіа висвітлюють українську бурштинову проблему своєю мовою. Вони пишуть про зникнення китайської студентки, яка навчалась у докторантурі. Китайські видання відзначають, що в Україні давно намагалися прийняти закон для контролю над видобутком та продажем необробленого бурштину, але через військові дії та політичну нестабільність на українському ринку панує безлад. Існує багато приватних родовищ, які контролюються місцевими владними структурами.
З китайської перспективи, поїздки на українські родовища за бурштином дуже небезпечні. Місцеві бандити, нелегальні копачі, корумпована поліція, густий ліс, рясні ями – все це викликає страх. Китайські джерела також зазначають, що раніше більша частина їхнього бурштину в основному завозилася з нелегальних українських копалень.
Перестрілки, грабежі, вбивства – це давні та невід'ємні атрибути середовища нелегального видобутку та збуту українського бурштину. Це кримінальне середовище, перед яким поки що безсилі як правоохоронці, так і Верховна Рада. І про нього тепер знають далеко за межами України.