Київська влада неодноразово декларувала намір безкоштовно передати земельні ділянки учасникам бойових дій на Донбасі. Однак реалізація цієї обіцянки виявилася складнішою, ніж очікувалося. Розслідування показує, що під виглядом допомоги ветеранам відбувався масштабний розподіл цінної міської землі впливовим особам, чиновникам і депутатам.
Андрій Аболмасов був бійцем батальйону «Айдар». Влітку 2014 року під час запеклих боїв біля Луганська він загинув. Йому було б 48 років восени того року. У Києві залишилися його дружина, донька, батьки. Його матір Тамара Аболмасова розповідає, що син активно брав участь у Революції Гідності на Майдані. Він мав дві освіти – середню і вищу – і працював підприємцем, але залишив усе, щоб приєднатися до протестів. 17 травня 2014 року його товариші зателефонували з проханням приїхати на Донбас: медиків катастрофічно не вистачало.
Місяць після смерті Аболмасова київська влада прийняла рішення про виділення земельних ділянок учасникам бойових дій. Мер міста Віталій Кличко заявив, що в першу чергу землю мають отримати сім'ї загиблих, потім – тяжко поранені, далі – поранені, і врешті – живі учасники бойових дій, які повернулися здоровими. Кличко наголошував, що в цьому напрямку не повинно бути жодних сумнівів.
Для роздачі землі обрали селище Биківня на околиці Києва. Однак швидко виявилася серйозна проблема: детальний план території Биківні був відсутній. Без такого плану розподіл земельних ділянок суперечив законодавству.
Антон Колумбет, учасник бойових дій і активіст Київської міської спілки ветеранів АТО, розповідає про складнощі процесу. Окрім документальних проблем, виникли труднощі з визначенням того, яким саме родинам загиблих виділити ділянки. Проте в результаті був розроблений перший список із 96 осіб. Київська рада прийняла рішення про виділення їм земельних ділянок, розробили проект землеустрою, і люди отримали право власності. Потім провели винесення земельної ділянки в натуру – процес, коли конкретні межі ділянок позначають на місцевості. Був підготований і другий список ще з понад 50 сімей. Після цього розподіл землі у Биківні завершився.
За два з половиною роки менше ста родин загиблих киян отримали обіцяні ділянки. Це менше половини від загального числа загиблих учасників АТО з Києва. Що ж до понад 18 тисяч живих учасників бойових дій, то жоден з них не отримав ділянку.
Одним винятком стала матір народної депутатки Надії Савченко. Вона спочатку відмовилася від ділянки у Биківні, і тоді мерія запропонувала їй альтернативний варіант у Голосіївському районі, практично біля Конча-Заспи.
Надія Савченко пояснює своє ставлення до ситуації. Її матері вже 80 років, і вона пам'ятає часи колективізації, коли у її батьків забрали гектари землі. Люди того покоління мають глибоку потребу мати власну землю, щоб садити грядки. Депутатка розуміє матір, хоча визнає, що політично це виглядає катастрофічно, оскільки вона вже в політиці. Савченко говорить, що зараз думає про закінчення війни і визволення полонених, але земля залишається першочерговим питанням, за яким люди мають пильнувати.
Матір депутатки, відмовившись від землі у Биківні, уникла конфлікту. А родини загиблих бійців, які таки отримали ділянки, зіткнулися з опором місцевих жителів. Родина Андрія Аболмасова стала однією з тих, кого дивне рішення влади втягло в конфлікт з жителями столичного передмістя.
Тамара Аболмасова розповідає про атмосферу ворожості, яка панує навколо цього питання. На дітей, батьків і дружин загиблих скинули весь негатив. Місцеві жителі налаштовані агресивно. Вони говорять образливі речі про родини ветеранів. Одна з матерів розповідала, що їй сказали: «Ну ви ж отримали землю на кладовищі, що вам ще треба?». Тамара запитує, як можна жити на землі, яку отримали в таких умовах, коли влада штучно зіткнула дві групи людей, хоча знала, що це проблемна ділянка, і мала домовлятися з місцевими жителями.
Місцеві ж кажуть, що захищають свої землі від масштабної забудови. Вони побоюються, що передача ділянок родинам АТОшників запустить процес легалізації великого розподілу биківнянської землі, який відбувався в попередні роки. Місто вирішило виділяти землю сім'ям загиблих посеред величезного океану ділянок, які вже були розподілені раніше.
Кадастрова карта Биківні розповідає промовисту історію. Жовтим кольором позначені ділянки, виділені родинам загиблих учасників АТО. Червоним – ділянки, які переходили в приватну власність пачками рішень Київської ради з 2007 року. Це відбувалося без детальних планів територій, без довгих розробок і громадських обговорень.
Землю тут отримали скандально відома суддя Вікторія Джарти, батько колишнього керівника апарату Київської обласної ради Михайла Царенка, депутати Київської ради та інші чиновники. Однак найбільші ділянки були розподілені, ймовірно, через підставних осіб. Журналісти отримали доступ до частини цих земельних справ. Ділянки виділялися 18-20-річним студентам, які приїздили в Київ з різних регіонів країни. Пачками, практично в одні й ті самі дні, ділянки «продавалися» певній групі людей. Значну кількість ділянок заволодів Микита Ільїн – київський прокурор і син скандально відомого екс-депутата Київської ради Геннадія Ільїна.
Мерія знала про цю ситуацію. Під виділення землі для ветеранів планували затвердити детальний план на всю територію Биківні. По суті, це узаконило б весь попередній розподіл впливовим особам. Найімовірніше, це було простіше, ніж повертати вкрадені ділянки, або ж вигідніше. Однак розголос завадив цьому плану.
Володимир Сакун, учасник батальйону «Айдар», пройшов Афганістан, Революцію Гідності і війну на Сході. Він не робив це заради власного збагачення. Повернувшись з Донбасу, він, як й інші його побратими, просто хоче отримати те, що влада їм обіцяла. Однак на всі його заяви він отримує стандартну відповідь про те, що треба чекати, поки з'являться можливості, або що питання буде розглядатися. Це звичайна відписка.
Однак можливості більше не з'являтимуться. Скандали у Биківні та тисячі заяв від учасників бойових дій спонукали мера Віталія Кличка оголосити, що роздавати землю бійцям більше не планують. Замість цього розглядається видача грошових компенсацій. Мерія підтверджує, що ведуться переговори. Керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко пояснює два варіанти, які розглядаються.
Учасники АТО пропонували компенсацію в розмірі 100 мінімальних зарплат, що становить 320 тисяч гривень. Київська влада говорить про те, що якщо розраховувати на 18 тисяч людей, то місто готове компенсувати 150 тисяч гривень на одну особу в найближчу перспективу. Переговори ще тривають.
Бондаренко додає, що якщо компенсації й будуть видавати, то лише під умови певних гарантій. Учасники АТО мають або відкликати свої заяви про отримання земельної ділянки, або в самій заяві вказати, що вони не претендують на землю. Бондаренко визнає, що юридично це механізм нікчемний, але він вірить, що з більшістю учасників АТО вдасться домовитися на чоловічому слові.
Поки що ні землі, ні грошей ветерани не отримали. Що ж буде з биківнянською землею? Володимир Сакун озвучує версію, яка циркулює серед учасників АТО. За його словами, є інформація, хоча й не перевірена, що забудовники вже готові пропонувати гроші для викупу цих ділянок і все одно будуватимуть у Биківні, оскільки ця земля коштує великих грошей.
Ця версія має право на існування. Зведення приватних будинків у Биківні – дуже дорогий процес. Чи зможуть цим займатися дружини і матері загиблих на війні? Чи захочуть вони це робити під постійним супроводом акцій протесту і скандалів? Якщо родини продадуть свою землю, це запустить процес масової забудови, який активізує й так званих «незаконних власників», які мають цілком законні і ніким не скасовані акти на землю.
Хто виграє від цього розвитку подій? Забудовники і власники величезних розпроданих ділянок. Хто програє? Це вже очевидно. Родини загиблих героїв залишаться без землі і в кращому випадку з грошовими компенсаціями, розмір яких київська влада торгується з тими, хто вцілів на війні.