Українська держава запровадила санкції проти російських фінансових установ, обмеживши їм можливість переводити прибутки до Росії. Однак ці обмеження не перешкоджають деяким українським підприємцям продовжувати комерційну діяльність на анексованому півострові, ігноруючи санкційні режими. Зокрема, компанії, які раніше контролювали впливові регіональні політики брати Клюєви, успішно перереєструвалися в Криму та беруть участь у місцевих тендерах.
Олександр Андрусенко – кримський музикант і підприємець, який першим на півострові почав експериментувати з альтернативною енергією. У 2004 році він встановив сонячну електростанцію на даху п'ятиповерхового будинку у Сімферополі, використовуючи вживані американські панелі, придбані через інтернет-аукціон. Це дозволило йому забезпечити близько двох третин власного електроспоживання сонячною енергією.
Андрусенко згадує, що витрати на цей проект були значними, але результат виправдовував інвестиції. Для нього це було втіленням мрії про незалежність від державної енергосистеми, хоча й розумів, що такі витрати залишалися недоступними для звичайної людини.
Однак на початку двотисячних років комерціалізація сонячної енергетики в Україні залишалася неможливою. Корупція в органах влади, відсутність відповідного законодавства та численні бюрократичні перешкоди робили цей напрямок недосяжним для приватних осіб. За законодавством того часу приватним домогосподарствам взагалі забороняли продавати вироблену електроенергію, а процедури отримання дозволів були настільки складними, що мало хто наважувався їх проходити.
Ситуація кардинально змінилася, коли президентом став Віктор Янукович. Його давній соратник Андрій Клюєв отримав посаду першого віце-прем'єра, що відкрило йому широкі можливості для розвитку сонячної енергетики. Українські дочірні компанії австрійської фірми Клюєва «Актив Солар ГМБХ» отримали в розпорядження тисячі гектарів землі для будівництва електростанцій. Перший земельний пакет обсягом 646 гектарів був переданий двадцяти пов'язаним компаніям Радою міністрів Криму у 2012 році.
Геліостанція «Перово», побудована братами Клюєвими, стала найбільшою в Європі. Андрусенко та його друзі намагалися потрапити на цей об'єкт, щоб побачити промислові сонячні панелі, які вражали своїм масштабом. Охоронці станції дозволяли їм це, якщо вони залишали пляшку горілки. Для Андрусенка це було як відвідування музею сучасного мистецтва – вражаючий вид промислових сонячних установок.
Дочірні компанії «Актив Солар», пов'язані спільними засновниками, адресами та назвами, швидко розширили свою діяльність у Криму, Миколаївській та Одеській областях. Отримавши статус виробників з «зеленим тарифом», вони могли продавати сонячну енергію у п'ять разів дорожче, ніж на оптовому енергоринку. Прибутки від цього бізнесу виводилися через компанії, зареєстровані на Кіпрі, в Австрії та Нідерландах.
Дарина Каленюк, директорка Центру протидії корупції, тривалий час досліджувала активи братів Клюєвих. За її словами, сонячна імперія Клюєвих була прикладом того, як можна заробляти гроші практично з нічого. Структура складалася з близько п'ятидесяти компаній, розташованих у різних регіонах України. Вони отримували надзвичайно вигідні умови оренди земельних ділянок, деякі з них брали кредити в державних банках, а інші користувалися пільгами на ввезення обладнання з-за кордону.
30 листопада 2013 року відбувся кривавий розгін студентського Євромайдану. Андрій Клюєв, який на той момент займав посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони, підозрюється у організації силової операції проти протестувальників. Під час розстрілу демонстрантів Клюєв очолював адміністрацію президента Януковича. З України він виїхав 28 лютого без будь-яких перешкод, незважаючи на підозри в причетності до масових убивств.
Ці дні збіглися з початком російської окупації Криму. Для Олександра Андрусенка, який активно підтримував Євромайдан, залишатися у Сімферополі стало небезпечно. Він зібрав найнеобхідніші речі та музичні інструменти і разом із дружиною та двома синами переїхав до Полтави.
Київська компанія «Актив Солар» офіційно повідомила про припинення роботи своїх кримських станцій. Однак після погроз так званого голови Криму Сергія Аксьонова щодо «націоналізації» активів компанії перереєструвалися в Росії та почали виробляти чверть усієї електроенергії на півострові. Тим часом розслідування діяльності братів Клюєвих розпочалося в трьох країнах – Україні, Нідерландах та Австрії. Австрійська материнська компанія «Актив Солар ГМБХ» оголосила про банкрутство.
За інформацією австрійських колег, це банкрутство було одним із найбільших у історії Австрії. Сума боргів становила 800 мільйонів євро. За даними українських розслідувачів, приблизно така ж сума була виведена через структури «Актив Солару» на Кіпрі та в Австрії. Ці кошти походили з державних банків і витрачалися на різні цілі.
Активи розгалуженого бізнесу братів Клюєвих в Україні не були арештовані. Замість цього українська влада домовилася з китайською державною компанією CNBM International щодо передачі прав власності на сонячні електростанції. У листопаді 2016 року китайці отримали станції Клюєвих в Одеській і Миколаївській областях у рахунок товарного кредиту обсягом 160 мільйонів євро.
Тим часом кримські компанії з групи «Соларів» налагоджували своє функціонування. У січні 2017 року вісім із них отримали російські контракти майже на мільярд рублів на постачання електроенергії зі станцій у селах Перово, Миколаївка та Охотніково.
Середовищ засновників переможців цього тендеру були три компанії, пов'язані з Клюєвими, зареєстровані на Кіпрі, в Голландії та Австрії – країнах-членах Європейського Союзу. Це означало, що на них розповсюджується санкційний режим ЄС, який забороняє відкриття або придбання підприємств у Криму, інвестування та надання будь-яких послуг у енергетичному секторі окупованого півострова.
Дарина Каленюк вважає, що Україна має звернутися до європейських депутатів та урядів Австрії, Кіпру та Голландії з запитом про компанії, які контролюють бізнес у Криму та отримують прибутки з окупованої території.
Україна також повинна самостійно запровадити санкції проти компаній, які перереєструвалися в Росії та ведуть діяльність на анексованій території. Народний депутат Сергій Висоцький є співавтором кількох законопроектів про внесення нових фігурантів до санкційних списків. На його думку, будь-яка комерційна діяльність на окупованій території іншої держави є незаконною. Якщо український громадянин, наприклад Клюєв, реєструє компанію з голландською фірмою в Криму та веде там бізнес, це порушує українське законодавство. Санкції можуть бути застосовані до таких компаній, оскільки їхня діяльність, зареєстрована в органах так званого Криму як області Російської Федерації, є порушенням закону.
Редакція «Слідства.Інфо» докладала максимум зусиль, щоб отримати коментар від компанії «Актив Солар». Однак представники компанії залишалися недосяжними: веб-сайт не працював, телефони не відповідали, електронні листи повертались. У київській штаб-квартирі братів Клюєвих охорона запевняла, що там нікого немає. Коли журналісти спробували залишити інформаційний запит, охоронець повідомив, що компанія «Актив Солар» більше не працює в цьому офісі вже півтора-два роки.
Після двох років перебування в Полтаві Олександр Андрусенко побудував невелику сонячну електростанцію. Це став справжнім бізнесом: він продає обленерго дві третини виробленої електроенергії. Хоча «зелений тариф» був знижений вдвічі, дохід залишається стабільним. Його десятикіловатна станція виробляє близько 1300–1500 кіловат-годин на місяць, з яких він споживає близько 400 кіловат-годин. Після сплати податків на руки йому залишається близько 4800 гривень на місяць.
Ціна на сонячні панелі, які раніше коштували дорого під час бізнесу Клюєвих, стрімко падає. Все більше українців вирішують забезпечувати себе електроенергією самостійно. Троє найближчих сусідів Андрусенка вже спорудили станції на дахах своїх будинків за його прикладом. Вони розуміють, що держава навряд чи буде захищати їхню малу енергетичну незалежність. Як раніше, так і тепер влада підтримує в енергетиці лише багатих та впливових людей.
Андрусенко переконаний, що поширення приватних електростанцій у домогосподарствах поступово призведе до руйнування монополій обласних енергокомпаній та їхніх власників – Ахметова, Коломойського, Григоришина. Це відбуватиметься тому, що приватні станції забирають у них частину доходів. Кожна така станція – це цегла, вийнята зі стіни монополістів, і рано чи пізно ця стіна впаде.