На Кінбурнській косі, у найвіддаленішому районі Миколаївської області, розгортається конфлікт, у якому зіткнулися інтереси місцевої влади та потреби звичайних мешканців. Центром суперечки стала школа в селі Покровське – навчальний заклад, який займає близько трьох гектарів землі на морському узбережжі.
Сергій Філіпенко, мешканець Покровського та батько чотирьох школярів, у 2015 році добровольцем вступив до 79-ї бригади і брав участь у бойових діях на Сході України. Нині він перебуває у відпустці, але незабаром має повернутися на Донбас. Перед від'їздом чоловік намагається вирішити проблему, яка турбує його сім'ю та інших жителів села – закриття місцевої школи.
Чиновники почали поступово скорочувати шкільні класи в Покровському. Учнів переводять до школи в сусідній Василівці, яка розташована за 25 кілометрів. За словами Філіпенка, на зібранні батькам повідомили, що навчальний заклад не може функціонувати через недостатню кількість учнів. Дорога до нової школи займає близько півтори години по піщаних дорогах Кінбурнської коси – півострова, вкритого піском та вітром. Для дітей це серйозне фізичне випробування.
Ситуація ускладнюється тим, що сільська рада не завжди має кошти на пальне для шкільного автобуса. Учні часто залишаються вдома. Крім того, перші та останні уроки їм скасовують – першого не встигають, останнього не проводять, щоб діти встигли повернутися до темряви. Місцеві мешканці переконані, що кошти на утримання школи в Покровському можна було б знайти, якби у керівництва сільради були інші пріоритети.
Покровський сільський голова Григорій Агафонов заявляє, що проблему вирішено логічно: п'ятий, десятий та одинадцятий класи навчаються у Василівці, а молодші учні залишаються в Покровському. За його словами, це вихід із складної ситуації.
Але місцеві активісти вбачають у закритті школи зовсім іншу схему. Вони впевнені, що справжня причина – розподіл цінної землі. Школа розташована на самому морському узбережжі, на території, яка могла б стати базою відпочинку або котеджним містечком. Філіпенко прямо вказує на сільського голову як на зацікавлену особу.
Агафонов такі звинувачення відкидає, називаючи їх нісенітницею. Він запитує риторично, як можна продати навчальне приміщення або розпорядитися його землею.
Кінбурнська коса – унікальне місце. Тут розташовані кефалеві озера, соснові ліси, регіональний заповідник з рідкісними рослинами та тваринами. Море тут чисте, а влітку на цьому відокремленому від цивілізації півострові відпочивають тисячі туристів. Земля коштує дорого – від 1000 до 3000 доларів за сотку.
Єдиною владою на косі є Покровська сільська рада. Тридцять років її очолює Григорій Агафонов, депутатський склад також майже не змінюється. Розуміючи попит на місцеву землю, сільрада розпочала масову роздачу ділянок. Це привернуло увагу правоохоронців. Поліція Миколаївської області порушила п'ять кримінальних проваджень щодо посадових осіб сільської ради. Два провадження закрито, по трьом іншим слідство продовжується.
Філіпенко переконаний, що сільський голова використовує землю як засіб впливу на силовиків. За його спостереженнями, земельні ділянки отримують працівники правоохоронних органів та їхні родичі.
Дані публічної кадастрової карти підтверджують цей висновок. Працівникам Очаківського відділу поліції та їхнім близьким надано дев'ять земельних ділянок. Серед бенефіціарів – Дмитро Волков, дільничний у Покровській сільраді; Артем Родигін, колишній начальник слідчого відділу; Микола Войналович, працівник райвідділу; Юрій Литвиненко, колишній начальник Очаківського райвідділу. Землю отримали й колишні керівники Національної поліції у Миколаївській області.
Зазвичай виділяли від 10 до 25 соток, що за ринковими цінами становить від 25 до 50 тисяч доларів. Журналісти запитали у в.о. начальника слідчого управління Очаківської поліції, чи можна це вважати підкупом.
На запитання про отримання землі в Покровській сільській раді керівник поліцейського управління відповів, що землю отримувала його дружина, причому до їхнього одруження. Коли журналісти вказали, що половина райвідділу отримала земельні ділянки в Покровському, запитавши, чи це не спосіб для посадових осіб сільської ради уникнути відповідальності, поліцейський начальник посилався на Земельний кодекс, який дає право громадянам отримувати землю.
Однак він визнав, що не кожен громадянин може отримати цю землю. Коли журналісти наголосили на потенційному конфлікті інтересів, коли слідчий отримує землю від особи, справа якої перебуває у його провадженні, поліцейський керівник погодився, що це питання підлягає перевірці.
Податківці, судді, чиновники управління земельних ресурсів – усі вони також отримали численні земельні ділянки. Депутат сільради Микола Крумаленко оформив на себе десять ділянок загальною площею близько 16 гектарів. Ці місця унікальні – розташовані біля самого моря та на землях регіонального парку, де знаходиться поле орхідей. Депутат стверджує, що буде випасати там худобу.
Місцева прокуратура спробувала оскаржити виділення цієї землі. Однак у той же період працівниця прокуратури Вікторія Чехліна, яка вела земельну справу депутата Крумаленка, та її чоловік отримали земельну ділянку. На запитання журналістів про конфлікт інтересів працівниця прокуратури відмовилась відповідати та рекомендувала звернутися до прес-служби.
Місцеві жителі сподівались врятувати школу, якби селище Покровське отримало статус важкодоступного району, який мав би право на бюджетну підтримку. Однак при такому темпі роздачі ділянок і припливі нових землевласників село швидко перетворюється на популярний курортний центр, а не на малозаселений віддалений район.
Сергій Самоуков, голова Очаківської райдержадміністрації, повідомив, що селяни звернулись із проханням визнати Покровську сільську раду важкодоступною. Йому повідомили, що відповідь буде негативною. За останні чотири-п'ять років Покровська сільська рада виділила 2,5 тисячи земельних ділянок.
Філіпенко та його односельці вважають, що якби частину земель продали на відкритому чесному аукціоні, грошей вистачило б і на школу, і на інші потреби села. Натомість тепер, завдяки діяльності сільради, у Покровського обмаль коштів і мало вільних земельних ділянок. Однією з них є територія під місцевою школою.
Сергій Філіпенко втратив надію на місцеву владу, правоохоронні органи та справедливий суд. З обуренням він зазначає, що навіть працівники Міністерства освіти з Очакова визнають незаконність ситуації, але не знають, що робити. Боєць АТО закликає їх взяти каску та броню і приїхати на місце, де є що робити.
Матеріал підготовлено Ярославом Чепурним та Олегом Оганівим для Центру журналістських розслідувань у Миколаєві спеціально для проекту «Слідства.Інфо».