Українські судді не завжди дотримуються принципів законності. Розслідування показує, що деякі з них привласнюють державне майно, переводячи дороге службове житло у приватну власність. Таким чином держава втрачає мільйони гривень, тоді як тисячі малозабезпечених сімей по всій країні живуть у жахливих умовах.
На Троєщині в столиці в одній кімнаті комунальної квартири проживає велика родина Максименків. На площі всього 18 квадратних метрів живуть батьки та п'ять дітей — Саша, Максим, Денис, Настя та маленький Орест. Мама сім'ї розповідає, що у неї троє школярів, двоє дошкільнят та один малюк на домашньому навчанні.
На контрасті з цим, в елітному селі Козин поблизу Києва, де також мешкають президент Порошенко, опозиціонерка Тимошенко, нардепи Шуфрич і Льовочкін та інші впливові особи, розташована розкішна резиденція. Невістка власника будинку підтверджує, що тут справді мешкає суддя.
Обидві родини мають спільне — обидві чекали на безкоштовне житло від держави. Однак щасливий кінець випав далеко не всім.
Початок цієї історії сягає 2008 року, коли 18 суддів Апеляційного суду Київської області подали позов проти держави. Вони вимагали, щоб їх забезпечили житлом у Києві відповідно до закону. Результатом стало те, що судді Гайдай, Капічон та Каленченко стали власницями квартир у престижній новобудові в центральному районі столиці за рахунок державного бюджету. Їхні колеги Березовенко та Черкасов отримали житло в інших новобудовах. Перелік суддів, які набули дорогої нерухомості за державні кошти, виявився досить довгим.
Суддя-спікерка Апеляційного суду Київської області Людмила Сушко пояснює причини такого позову. На її думку, деякі судді були змушені щодня витрачати значний час на дорогу до роботи в Київ. Окремі з них долали по 100 кілометрів в одну сторону, щоб дістатися до суду.
Печерський районний суд, розглядаючи цей позов, постановив стягнути з державного казначейства понад 30 мільйонів гривень на придбання квартир для суддів. Однак рішення тривалий час не виконувалося, тому судді звернулися до Європейського суду з прав людини.
У 2013 році Європейський суд з прав людини зобов'язав Україну виконати рішення від 2008 року та забезпечити позивачів житлом. Після цього на спеціальний рахунок Апеляційного суду Київської області почали надходити кошти для придбання квартир. Поступово суд почав закуповувати нерухомість для суддів. Загалом на рахунки апеляційної інстанції було перераховано понад 25 мільйонів гривень.
Згідно з рішенням суду, квартири мали передаватися суддям лише у користування, а не у власність. Як пояснює юрист кампанії «Чесно» Іван П'ятак, в рішенні чітко зазначається, що Апеляційний суд повинен закуповувати квартири для себе та надавати їх у користування. Немає жодного положення, яке б зобов'язувало передавати нерухомість у приватну власність суддям.
Однак насправді 15 суддів, деякі з яких уже у відставці, оформили службові квартири як приватну власність. Деякі навіть вказали це в своїх деклараціях, зазначивши «Право власності набуте за рішенням суду». Попри те, що в судовому рішенні чорним по білому написано про передачу лише у користування, суддя-спікерка Сушко не бачить у цьому суперечності. Вона пояснює, що право користування є речовим правом і може виникати на різних підставах, включаючи право власності.
Усі придбані для суддів квартири розташовані виключно в новобудовах. Крім того, привертає увагу надзвичайно велика площа цього житла. Родина судді Березовенко складалася з чотирьох осіб, однак вона отримала квартиру площею 120 квадратних метрів. Сім'ї суддів Гайдай та Черкасова, які складалися з трьох осіб, дісталися квартири площею 110 та 107 квадратів відповідно. Судді обґрунтовують це тим, що за важку роботу мають право на додаткові квадратні метри.
Тим часом у кімнаті, де живе сім'я Максименків, хоч і тісно, але чисто та охайно. Крім них, в комунальній квартирі проживають ще дві родини. Основна проблема полягає в тому, щоб потрапити в чергу до ванної та кухні, що постійно призводить до сварок з сусідами. Мама сім'ї розповідає, що іноді вона чекає в черзі до ванної половину дня, а якщо вона першою потрапляє туди, то потім отримує претензії від сусідів.
Родина Максименків стоїть у черзі на житло вже п'ять років. Вони регулярно спілкуються з чиновниками, але це не дає результатів. Чоловік Зорини займається ремонтами, грошей вистачає на прожиття, але не на придбання нової квартири. Коли Зорина звернулася до житлового фонду, заступниця начальника сказала їй, що житло не видається, його просто немає.
Що стосується того, де жили судді до отримання квартир у столиці, то заступник голови суду Олег Ігнатюк встиг придбати будинок в передмісті Києва площею 190 квадратних метрів. Після того як він набув право власності на квартиру від держави, він її продав. З журналістами спілкуватися він категорично відмовився.
Ще один суддя, якому держава купила квартиру, володіє маєтком поблизу Києва. Будинок площею 450 квадратних метрів виглядає повністю жилим, однак Микола Авраменко вказує його як об'єкт незавершеного будівництва. Крім того, у власності судді та його дружини знаходяться дві елітні автівки. Коли журналісти запитали його, чому будинок досі не введено в експлуатацію, суддя нервово відповів, що це питання до його дружини, а сам він не знає.
Суддя Олександр Сліпченко також отримав від держави квартиру. У його декларації вказано будинок площею 100 квадратів, який він придбав у той час, коли судився з державою за житло. Журналісти вирушили в елітне село Козин, щоб розшукати цю нерухомість, і виявили, що суддя провів реконструкцію будівлі, після якої її метраж виріс у кілька разів. Однак у декларації Сліпченко не вказав ці зміни. Коли його запитали про це, він відповів, що його перевіряла Вища кваліфікаційна комісія суддів України і вона не виявила порушень у його декларації. На запитання про те, чи не вважає він недоброчесним отримання квартири від держави, коли він уже володіє маєтком у Козині, суддя відповів, що коли служив в Афганістані, то нічого не отримав.
У багатодітної матері Зорини Максименко більше немає надій на житло від держави. Одна зі спілок багатодітних родин Києва вирішила відкрити на її ім'я рахунок, щоб зібрати кошти та викупити для сім'ї Максименко хоча б ще одну кімнату в комунальній квартирі. Голова Спілки багатодітних родин Деснянського району Ганна Ольховик звертається до громадськості з проханням зібрати 200 тисяч гривень, оскільки надія на державу мала.
Лише в Києві в черзі на житло стоїть понад 68 тисяч сімей. Це багатодітні родини, люди з обмеженими можливостями, військовослужбовці та інші категорії громадян. Деякі чекають на квартири вже десятиліттями, однак для багатьох черга рухається лише назад. Тим часом привілейовані члени суспільства отримують за рахунок платників податків дорогу нерухомість.