На кінець лютого українські медіа облетіла новина про зникнення народного депутата Олексія Гончаренка. Вскоре з'ясувалося, що він став жертвою викрадення. Однак буквально через кілька годин стало ясно: жодної реальної загрози не було. Все виявилося спланованою операцією спецслужб. Нині ситуація породжує більше запитань, ніж дає відповідей. Щоб розібратися в послідовності подій та позиціях учасників, необхідно детально проаналізувати цю історію.
Гончаренко розповідає про те, як розвивалися события. За його словами, його запросили до обласної прокуратури, де повідомили про замовлення на його викрадення та завдання тяжких тілесних ушкоджень. Після обіду 22 лютого йому подзвонили з інструкціями повернутися, оскільки викрадення планувалося на 23-тє число. Ночами він виїхав з Києва до Одеси, прибувши туди близько шостої ранку. Коли того ж дня вийшов з дому, його зустрів працівник СБУ.
За розробленим спецслужбами сценарієм, нардеп мав з'явитися в кількох людних місцях, а потім отримати дзвінок і бути доставленим у таємне місце. Після умовного сигналу Гончаренко разом з правоохоронцями прибув на одну з квартир. Там його попросили вимкнути мобільний телефон. Результат був несподіваний: «викрадений» сів на диван і навіть заснув.
З'ява про зникнення нардепа швидко поширилася серед ЗМІ. Провідні політики та депутати видали офіційні заяви з цього приводу.
Олексій Гончаренко – молодий політик з амбіціями. В Одесі він здобув известність завдяки виборчому протистоянню зі своїм батьком, колишнім мером міста Олексієм Костусєвим. Він регулярно потрапляє в медіа через неоднозначні акції: пікет у Москві, що закінчився його затриманням, або напис на фрагменті Берлінської стіни. Раніше Гончаренко підтримував режим Януковича та просував російську мову в регіоні. Проте після подій зими 2014 року він змінив позицію на проукраїнську і став заступником голови фракції БПП у Парламенті.
Начальник слідчого відділу обласної прокуратури Олександр Шупан під час розмови з журналістами наголошував, що під час так званого «викрадення Гончаренка» відбувалася саме імітація злочину. Саме тому в ЗМІ з'явилися публікації про викрадення – це була складова частина спецоперації.
Правоохоронці стверджують, що про замах на нардепа дізналися, стежачи за групою, яка готувала на Одещині агітаційні матеріали проросійського спрямування. Під час документування цього злочину співробітники СБУ та прокуратури встановили, що ці особи мають намір викрасти народного депутата та спричинити йому серйозні тілесні ушкодження.
Поки інформація про викрадення нардепа активно поширювалася в медіа, замовники прибули до будинку, де їм повідомили, що там утримується Гончаренко, якого вони замовили викрасти. Замість цього їх там уже чекали працівники СБУ.
Прокурор Шупан розповідає, що підозрювані самі вибрали місце, куди мали доставити викраденого депутата. Саме там їх і затримали. При собі вони мали молоток та електроліт, який планували використати для спричинення тяжких тілесних ушкоджень шляхом розпалювання на обличчі жертви.
Затриманими виявилися депутат Лиманської районної ради від Опозиційного блоку Олександр Кушнарьов та його давній знайомий, ветеран силових структур Анатолій Слободяник.
Олександр Кушнарьов мав особисті рахунки з Гончаренком. Його син Геннадій командував під час Майдану підрозділом проросійської «Одеської Дружини», аналогу Київського Антимайдану. Під час подій 2 травня Геннадій Кушнарьов перебував у перших рядах під час зіткнення сепаратистських та проукраїнських сил.
За повідомленнями ЗМІ, Геннадій Кушнарьов загинув на третьому поверсі Будинку профспілок від отруєння газами та опіків. Саме біля його тіла сфотографувався майбутній нардеп Гончаренко.
Нардеп пояснює цей момент так: він був першим цивільним, хто увійшов до Будинку профспілок. Вони почали все знімати, але щоб це не виглядало нереально, вирішили зробити фото з його участю. Гончаренко наголошує, що не знав прізвища людини, біля якої стояв, і просто позував для документування.
Після травневих подій батько загиблого, Олександр Кушнарьов, став депутатом Лиманської райради від Опозиційного блоку і не приховував своїх проросійських переконань. Показово, що на суді за Кушнарьова подали клопотання нардепи від опоблоку Микола Скорик та Юрій Бойко.
Анатолій Слободяник, давній соратник Кушнарьова, є ветераном силових структур. Під час обшуку в нього знайшли російський паспорт. На судовому засіданні Слободяник розповів, що його син та троє онуків проживають у Російській Федерації, а рідний брат-інвалід – у Криму. До останнього часу він регулярно їздив до них у гості в 2015 та 2016 роках, користуючись російським паспортом.
Адвокат Кушнарьова Андрій Каркіщенко підкреслює, що його клієнт не мав приязних почуттів до Гончаренка саме через ті події, через те, що Гончаренко фактично глумився над тілом його сина в день його смерті. Для Кушнарьова це був просто чоловік, який образив тіло його сина.
Під час спостереження правоохоронці записали відео на прихованої камери, де, начебто, зафіксовано, як Олександр Кушнарьов, Анатолій Слободяник та невідомий третій чоловік планують розправу над Гончаренком. Хто ж був цим третім учасником, який мав організувати викрадення?
З матеріалів справи відомо про так звану особу «свідок Жуков». За інформацією журналістів, справжнє ім'я цієї людини – Павло Серебренник. Підозрювані стверджують, що саме він спровокував їх на організацію викрадення.
Підозрюваний Слободяник під час судового засідання звернувся до колегії з твердженням, що весь цей «спектакль» був написаний за сценарієм, і розбиратися потрібно саме з цими «Жуковими-Серебренниками», а не з ним та Кушнарьовим.
Адвокати обох підозрюваних одностайно твердять, що саме «свідок Жуков» спровокував їхніх клієнтів. Адвокат Кушнарьова стверджує, що Серебренник постійно провокував його підзахисного, пропонуючи допомогти йому помститися. Адвокат Слободяника додає, що Жуков знайшов Слободяника, неодноразово просив познайомити його з Кушнарьовим, а потім, використовуючи батьківське горе, спровокував його на слова.
З'ясувалося, що Павло Серебренник був знайомий і з самим Гончаренком. Вони були депутатами Одеської міської ради в одному скликанні. Нардеп підкреслив, що Серебренник – людина, відома тим, що через нього відбулися кілька гучних затримань за корупцію та передачу хабарів, включаючи високопоставлених правоохоронців.
Журналісти дізналися, що Павло Серебренник неодноразово допомагав правоохоронцям. На одному з відео видно, як людина, дуже схожа на Серебренника, передає гроші заступнику начальника одного з комунальних підприємств Одеси. Невдовзі після цієї зустрічі чиновника затримує поліція. Також знайдено відео затримання іншого чиновника в тому самому приміщенні, де Серебренник обговорює викрадення Гончаренка. За останні п'ять років ЗМІ повідомляють про понад 15 справ, пов'язаних з отриманням хабара, де так чи інакше фігурує Серебренник.
Журналісти зателефонували безпосередньо Павлу Серебреннику, щоб дізнатися про його роль. Він категорично заперечує, що когось підштовхував до викрадення.
Юристи пояснюють, що використання «підставних осіб» у слідчих діях не є незаконним. Однак якщо з'ясується, що Серебренник занадто активно спонукав підозрюваних до викрадення Гончаренка, справа може розвалитися в суді.
Юрист Артем Карташов пояснює: Європейський Суд з прав людини встановив, що якщо докази отримані внаслідок провокації вчинення злочину, такі докази є недопустимими. Якщо в цьому випадку мала місце провокація, справа може просто розвалитися.
Примітно, що це фактично третій замах на викрадення нардепа Гончаренка, який передбачили силовики. Перший був у травні 2014 року, другий – у квітні 2015 року. Про другий замах навіть заявляв Президент Порошенко, сказавши, що є кіллери, які виконуватимуть завдання, і назвав прізвища планованих жертв, включаючи Олексія Гончаренка.
Весною 2015 року, перед приїздом Президента до Одеси, силовики затримали велику групу осіб, які, начебто, планували здійснити диверсійні дії з підривом мостів та створенням Одеської народної Республіки.
Викрадення Гончаренка демонструє, що правоохоронці блискуче діють, коли йдеться про замахи на політиків з владного табору. Крім Гончаренка, спецслужби так само майстерно попередили замах на нардепа Антона Геращенка. Проте коли йдеться про розслідування інших резонансних злочинів, офіційному слідству похвалитися нічим. Розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета тривало понад вісім місяців без вражаючих викриттів, без встановлення виконавців чи організаторів. Чи не тому, що там стався справжній резонансний злочин, а не блискуча імітація правоохоронців?