На четвертому році збройного конфлікту з Росією українські бізнесмени продовжують вести комерційну діяльність з цією країною. Однак якщо звичайна торгівля між підприємцями різних держав – явище відносно поширене, то співпраця з російськими силовими структурами набуває зовсім іншого значення. Майже кожна з них так чи інакше причетна до військових дій проти України. Проте в Київській області виявилося підприємство, яке й досі виготовляє продукцію для ФСБ та інших російських правоохоронних органів.
На початку березня громадськість обговорювала скандал навколо ресторану «О'город» у центрі Києва. Активісти з'ясували, що заклад фактично належить Зінаїді Надьон, яка займає посаду міністра в самопроголошеній Луганській народній республіці. Переселенці з Донбасу та ветерани антитерористичної операції організували акцію протесту біля входу. Під звуки гімну ЛНР вони принесли траурний вінок і облили хліб червоною рідиною, символізуючи кров.
За словами ветерана АТО Сергія Філімонова, колишнього бійця полку «Азов», на початку військових дій Надьон відправила своїх дітей до Києва, сама ж стала міністром аграрної політики ЛНР і намагається вести бізнес одночасно на обох територіях. Ресторан належить їй через посередництво невістки. Філімонов – один із тих ветеранів, які вирішили боротися з бізнесом, пов'язаним з окупованими територіями та Російською Федерацією, незважаючи на відстань від лінії фронту.
«Я хочу, щоб люди розуміли: кожна копійка, надана ворогу, кожна копійка, надана сепаратистам, продовжує те, що відбувається в нашій країні. Це не лише війна, це внутрішня та зовнішня окупація», – наголошує він.
У місті Кагарлик Київської області розташоване виробництво елітної сувенірної продукції під назвою «Київське товариство Купола». Засновник компанії Сергій Соколов позиціонує себе як виробника престижних подарунків та благодійника. За його словами, його вироби дарували світовим лідерам – від Білла Клінтона до Маргарет Тетчер та Беньяміна Нетаньяху. Для святкування 65-річчя Саддама Хусейна компанія виготовила подарунок з написом арабською в'яззю: «Саддаму Хусейну від українського народу з побажанням миру та дружби».
Соколов розповідає про багаторічну співпрацю з Кабінетом Міністрів та про те, що його продукція потрапляла до рук провідних політиків світу. Крім того, він стверджує, що власним коштом реставрував пам'ятник хрестителя Русі у Києві, замовляв вироби для музеїв – Батуринського музею-заповідника, Національного музею історії України, для виставки до 300-річчя дипломатичних відносин України та Швеції, для Одеського музею.
Але про деякі аспекти своєї діяльності успішний підприємець говорить неохоче. Зокрема, про те, що на четвертому році війни його компанія продовжує постачати продукцію російським силовим структурам. Колишній працівник компанії Дмитро, який працював айтішником і займався рекламою та веб-сайтом, розповідає про московський офіс, куди його перевели з липня 2016 року. Там він побачив, що «Куполи» виготовляють для російських спецслужб щоденники, колажі та дорогоцінні книги з символікою, включаючи такі як «Крим – Росія».
Дмитро пропрацював у компанії більше року, але коли його направили до Москви, зрозумів, що не може мирно сприймати таку діяльність. Він показує щоденники з гербами РФ, ФСБ, прокуратури та «Росавіації» – виготовлені зі золота, шкіри, з емальованими та позолоченими елементами.
«Товариство Купола» одночасно співпрацює і з українськими силовими відомствами. За словами Дмитра, абсолютно всі структури – як офіційно, так і неофіційно – закупляли їхню продукцію: СБУ, Прокуратура, ДСНС, МВС, депутати, заступники міністрів. Він згадує про колажі, які робили під час затримання колишнього генерального прокурора Віктора Пшонка.
Зі слів Дмитра, компанія розробила схему постачання товарів до Росії, обходячи закон. Невелику кількість продукції відправляють через «Нову пошту» до Харкова, звідти люди перевозять її в Курськ через кордон. Більші обсяги доставляють потягом, іноді через провідників. За його оцінкою, щомісячний дохід від продажу в Росії становить близько мільйона гривень.
Журналісти провели власний експеримент, щоб перевірити, чи готові провідники Укрзалізниці переправляти пакунки до Москви. Один провідник категорично відмовився, побачивши камеру. Однак інші виявилися більш охочими: провідниця потягу «Львів-Москва» запропонувала послугу за 100 гривень за пакунок, хоча й зауважила, що на кордоні перевіряють багаж.
Дмитро стверджує, що продукція «Куполів» продається в Росії не лише через інтернет, а й у великих магазинах. Журналісти телефонували до відомого московського магазину подарунків «Русь Вєлікая» і з'ясували, що там дійсно є книга «Москва в прошлом и настоящем» виробництва «Общества Купола».
Коли журналісти запитали у Сергія Соколова про торгівлю з Росією під час війни, він все заперечував. Спочатку він стверджував, що каталог російською мовою – це не означає, що він російський. Потім заявив, що щоденники для Російської Федерації – не його виробництво. Коли журналісти повідомили, що магазин «Русь Вєлікая» підтвердив наявність його продукції, Соколов припустив, що вона була відправлена туди 5-6 років тому. На твердження про наявність рахунків він відповів: «Щось вас дурять».
Однак потім, мабуть, не подумавши, Соколов озвучив власну позицію щодо відносин з Росією: «На мій погляд, ми офіційно перебуваємо в дружніх стосунках з Російською Федерацією». На заперечення журналіста про те, що в країні йде війна, він лише відповів: «Не знаю, не знаю».
Дмитро розповів про комерційні аспекти цієї «дружби» не лише журналістам, а й депутату Бориславу Березі, який звернувся до українських спецслужб з депутатським запитом. Береза передав матеріали до СБУ, де справу розглядав Роман Матківський. Депутат просив не розголошувати інформацію з назвою міста до завершення розслідування.
Однак поведінка Служби безпеки викликала здивування. Дмитро розповідає, що працівник СБУ сказав йому: «Зовнішньоекономічна діяльність – це не наше заняття». Експерти Служби дали оцінку, що виробництво символіки іншої держави не є кримінальним діянням. Дмитро передав додаткові докази – фотографії, грошові перекази, фінансові звіти, прізвища та імена головного бухгалтера, засновників і співробітників, але це не змінило позицію спецслужби.
Коли журналісти звернулися до СБУ з офіційним запитом на інтерв'ю, їм відмовили. Телефонна розмова з працівником спецслужби, з яким спілкувався Дмитро, також не дала результату. Працівник СБУ відмовився коментувати ситуацію, посилаючись на те, що він не уповноважений надавати інформацію, і порадив звернутися до прес-служби.
На четвертий рік російської агресії, коли анексія Криму, війна на Донбасі та військові дії забрали тисячі життів і поранили десятки тисяч людей, у Києві продовжує працювати ресторан, який належить міністру самопроголошеної ЛНР. Водночас Служба безпеки України не поспішає розслідувати справу кагарлицької сувенірної компанії, яка постачає товари російським силовикам. Чи не такими виглядають ці «дружні» стосунки з північним сусідом?