На південному узбережжі України звичайні автобусні маршрути перетворилися на поле боротьби, де конкуренція переходить у насильство. Нелегальні перевізники, які контролюють більше половини фінансових потоків у транспортній галузі Миколаївської області, не гребують підпалами автобусів конкурентів та фізичними розправами з тими, хто наважується їм протидіяти.
Денис Барашковський, громадський активіст з Миколаєва, два роки тому розпочав боротьбу проти незаконних перевізників. Його опір виявився небезпечним. 12 квітня троє невідомих здійснили на нього напад прямо у дворі його будинку. За його розповіддю, після того як він повернувся з школи, де відвів дитину, один з нападників обпалив його сльозогінним газом. Потім другий напад мав травматичну зброю. Барашковський отримав два постріли: кулі потрапили в долоню та бічну частину спини. Активіст втратив багато крові, але очевидці швидко надали йому допомогу. Після госпіталізації його життю нічого не загрожує, рани гояться, а зір поступово відновлюється.
Барашковський припускає, що напад пов'язаний з підготовкою до літнього сезону. На початку квітня маршрутки на Одесу знову з'явилися на так званій 16-й платформі на вулиці Прикордонній, де раніше міська влада заборонила незаконні відправлення. Активіст повідомив про це у Фейсбуці, а наступного дня його атакували. Правоохоронці офіційно підтвердили цей зв'язок. Начальник Нацполіції на Миколаївщині Юрій Мороз назвав мотивом нападу громадську діяльність Барашковського проти незаконних перевезень.
Погрози надходили активісту не раз. Журналістка обласної телерадіокомпанії Марія Савицька минулого року стала свідком того, як один із «зазивал» пасажирів на нелегальній стоянці звернувся до Барашковського зі словами: «Ти ніс не сунь, куди тебе не просять, і ходи, озирайся – можеш постраждати».
Полічія затримала трьох підозрюваних уже на другий день після нападу. Кримінальну справу порушено за статтею «хуліганство», хоча за всіма обставинами намірам злочинців могли бути набагато серйозніші. Однак замовники нападу досі залишаються невідомими. Заступник начальника відділення Слідчого управління ГУ НП в Миколаївській області Ярослав Журавель повідомив журналістам, що особи, які можуть бути причетні, перевіряються, але конкретних підозрюваних немає.
Нелегальна транспортна мережа Миколаєва пов'язана з ім'ям Валерія Буркуна, колишнього депутата міськради та екс-голови депутатської комісії з транспорту. Він також був керівником державного автотранспортного підприємства АТП-14855, яке згодом приватизував. Сьогодні Буркун є головою правління ТОВ «Оріон – Авто» та пов'язаний з кількома фірмами, зареєстрованими на його дружину, доньку, сина та партнерів Юрія Кучукова і Юрія Лакошко. Разом ці компаньйони охоплюють більше половини всіх перевезень у регіоні.
В'ячеслав Філончук, керівник «Миколаївського обласного об'єднання автобусних станцій» (МОПАС), розташованого за 100 метрів від нелегальних перевізників, провів власне розслідування. Він стверджує, що перевізники незаконно користуються земельною ділянкою, яку орендує інша фірма, а реальні прибутки приховуються від оподаткування. За його словами, шляхом маніпуляцій і завдяки чиновникам «правильної» формації вони отримують атестацію, встановлюють касові апарати та продають квитки. Однак зі 100 пасажирів, які сідають в автобус, квитки на руки отримують лише 10, решта 90 їдять без документів.
По всій Миколаївській області функціонують подібні автостанції-клони, засновниками яких значаться особи, пов'язані з Буркуном. На таких вокзалах власники встановлюють свої порядки і ні перед ким не звітують. Переважна більшість грошових потоків, що течуть через них, залишаються в тіні.
Валерій Буркун заперечує будь-яку причетність до незаконної діяльності. Він стверджує, що не є засновником або організатором автовокзалу, а лише разом з партнерами вирішив поставити автостанцію на вулиці Кірова або на кільці, оскільки погано відправляються автобуси на Баштанку і Снігурівку. Щодо нападу на Барашковського, Буркун заперечує свою причетність і натомість вказує на кримінальне минуле активіста, стверджуючи, що той відсидів 11 років.
Барашковський відповів на ці звинувачення, зазначивши, що за одне й те ж не платять двічі або тричі. Він наголосив, що все, що йому було покладено, він віддав, і його совість розбирається в цьому питанні.
Нелегальні перевезення приносять учасникам схеми значні доходи. Партнер Буркуна Юрій Кучуков володіє чотирма квартирами, включаючи одну в окупованому Криму, двома величезними будинками та трьома автомобілями класу люкс. Самому Буркуну належить чотирикімнатна квартира, розкішний будинок та автомобіль BMW-X6.
Надприбутки виникають тому, що перевізники самостійно встановлюють вартість проїзду, яка ніде не враховується і з якої не сплачуються податки. Чиста готівка щодня поповнює кишені транспортних монополістів. Влітку 2016 року компанія «Авто – Експрес» виграла конкурс на курортний напрямок до Коблева і Одеси. Через кілька тижнів усі шість автобусів цієї фірми підпалили. Паліїв шукають досі, майже через рік після початку розслідування.
Денис Моляка, експерт та координатор проекту «Агентство розвитку Миколаєва», зазначає, що міська влада практично позбавлена можливості впливати на нелегальні автовокзали і свавілля перевізників. За його словами, місто є заручником приватних перевізників, і Миколаїв не унікальний у цьому. Ця проблема властива більшості міст пострадянського простору, де міста мають лише громадський транспорт, а всі інші перевезення забезпечуються приватними підприємцями.
Обласна поліція швидко затримала виконавців нападу на Барашковського, але замовники як цього нападу, так і підпалу автобусів досі залишаються невідомими. Поки що все залишається на своїх місцях: на численних стихійних автовокзалах перевізники, як і раніше, квитків не видають, а контроль над транспортною галуззю залишається в руках нелегальної мережі.