На Рівненщині поряд із традиційними способами заробітку, такими як видобуток бурштину, з'явився новий вид діяльності – участь у організованих акціях протесту за грошову винагороду. Попри те, що ці заходи мають ознаки сепаратизму і можуть бути пов'язані з російським фінансуванням, охочих взяти участь виявилося достатньо. Журналісти встановили механізм вербування учасників та проаналізували потенційні загрози для регіону, де стихійні бунти місцевого населення давно стали звичною практикою.
Другого травня у групах пошуку роботи в соціальних мережах Рівного розповсюджувалось оголошення про «масовку» на акцію з оплатою сто гривень за годину. Людина, яка представилась Олексієм, розповідала потенційним учасникам про умови: збір о 9:40, чотирьохгодинна акція за чотирьохсот гривень, або сто гривень за кожну додаткову годину. Тематика мітингу стосувалась легалізації видобутку бурштину. На запитання про організаторів Олексій відмовлявся давати конкретику, натомість виправдовував оплату участі філософськими міркуваннями про демократію як можливість багатих купити думку бідних.
Наступного дня під будівлею Рівненської обласної державної адміністрації зібралась група мітингувальників, переважно студентів. Заходу надав імпульс Ярослав Гранітний, очільник місцевої організації УНСО. Гранітний був активним учасником Революції Гідності та близьким соратником Олександра Музичка, координатора «Правого сектору» у Західній Україні, який загинув під час затримання. У 2000 році Гранітний виїхав на заробітки до Росії, повернувшись у 2007-му, приєднався до ВО «Свобода». Згодом залишив партію та вступив до УНСО. Після подій на Майдані та смерті Музичка він очолив рівненську організацію УНСО (Шухевича) та громадську організацію «Бойовий молот».
Серед поліцейських, які охороняли порядок на мітингу, був Андрій Ліснічук, тимчасово виконуючий обов'язки командира батальйону Управління патрульної поліції міста Рівне. Ліснічук – учасник бойових дій в АТО, який після повернення пішов служити в поліцію. Три роки тому на тій же площі він разом із Гранітним будував барикади під час подій 2013–2014 років. Ліснічук висловив здивування, що саме Гранітний став організатором акції, адже тітушки були символом того, проти чого виступав Майдан, а тепер виявилось, що Гранітний набрав «політичних тітушок».
Під час мітингу Гранітний закликав натовп скандувати «Владо, не ховайся!», звертаючись до місцевого керівництва. Гасла змінювались від вимог легалізації бурштину до закликів до імпічменту президента та відставки заступника голови адміністрації. Серед учасників були троє молодиків із блокнотами, включаючи Сергія Лалака, у якого в записнику значились імена та суми – своєрідна бухгалтерія акції. Журналісти знайшли учасників списку в соціальних мережах. Один із них, Сергій Дяк, розповів, що дізнався про роботу від Лалака, якому платили двісті гривень. Гроші йому скинули на карту наступного дня.
Проросійські медіа висвітлювали подію як «бурштиновий майдан» та «акцію копачів бурштину», без жодного натяку на те, що учасники були студентами, яким платили за участь. Євген Магда, директор Центру суспільних відносин та політичний експерт, кандидат політичних наук, автор праці про гібридну агресію Росії, пояснив, що такі сюжети можуть транслюватися за межі України, створюючи враження про Україну як про «failed state» – державу, що не відбулась і не контролює ситуацію на своїй території. За його словами, подібні масові акції всередині воюючої країни є класичним прикладом дестабілізації, коли держава, яка й так переживає численні проблеми, виглядає некерованою.
Десятого травня під адміністрацією розпочалась нова акція. На відео, яке транслювали учасники у Фейсбуці, видно чоловіка, який інструктує молодих людей брати плакати та не пускати чиновників до будівлі, використовуючи грубу лексику та називаючи їх ворогами громади. Спікером цього разу став киянин Юрій Клейнос, людина, яка зробила громадські протести своєю професією. Він організовував акції проти забудови у Києві, очолював блокування НАБУ, захоплював приймальню Кабінету Міністрів та підтримував Трампа. Клейнос вимагав від влади легалізувати видобуток бурштину, загрожуючи, що у разі невиконання вимог громада займе приміщення обласної адміністрації та вирушить на Київ для особистої зустрічі з президентом.
Під час цієї акції поліція затримала Клейноса. Причиною став плакат із написом «Бурштин – надбання Рівненської народної республіки». За кілька годин його допитували в СБУ. На допиті Клейнос розповів, що восьмого травня його набрав Микола Дульський і попросив приїхати до Рівного та виступити спікером на акції.
Микола Дульський – відомий у вузьких колах лідер радикальної організації «Наждак». Його пов'язують не лише з рівненськими акціями, але й з так званим протестом від імені «болгар» на Одещині та акцією на Львівщині, де учасники перекривали дорогу, називаючи себе поляками. З цими ж подіями пов'язують обстріл Польського консульства в Луцьку. Сам Дульський не бере участі в протестах і, ймовірно, переховується.
На допиті Клейнос стверджував, що фінансували акції представники минулої влади – утікачі, включаючи Захарченка, Сашу Януковича та Клименка, а також «весь цей бомонд Азарова». Однак він визнав, що не впевнений у достовірності цієї інформації.
Ярослав Гранітний також опинився під арештом. Свідки стверджували, що за організацію мітингу третього травня він отримав чотири тисячи доларів. На запитання про гроші Гранітний заперечував, кажучи, що якби йому передавали гроші, він не сидів би з безкоштовним адвокатом, наданим державою. Однак за кілька днів він змінив адвоката на Ярослава Кальку з ВО «Свобода». Після цього рівненська організація партії заявила, що змусила адвоката покинути її лави через цей вчинок.
Гранітний знав Дульського особисто – познайомились під час Революції, бачились кілька разів. Він розповів, що переписувались з ним у ВКонтакті, але вже довгий час не спілкуються. На запитання про те, чи платив він учасникам мітингу, Гранітний заперечливо хитав головою.
Після шістидесяти днів під арештом Гранітного вивели з суду під вартою. Його матір Любов Петрушина, провожаючи сина в наручниках, закликала його тримати голову вище, кажучи, що гордиться ним, і висловлювала обурення тим, що його тримають за чотири тисячи доларів.
Як Юрію Клейносу, так і Ярославу Гранітному інкримінують посягання на територіальну цілісність України. Організація акції може обійтися Гранітному у десять років позбавлення волі. Тим часом замовники та фінансисти «бурштинової народної республіки» залишаються невідомими.
Матеріал підготовлений Дмитром Бондаром для проекту «4 влада» на замовлення «Слідства.Інфо».