Розслідування журналістів виявило масштабну схему, за якою комерційні товари завозяться в Україну під прикриттям гуманітарної допомоги, мінуючи податки та мита. Це стало можливим завдяки системі фіктивних благодійних організацій та недбалості державних органів.
Початок розслідування сягає більше року назад, коли Слідство.Інфо опублікувало матеріал про зловживання в Товаристві Червоного Хреста України. Тоді виявилося, що організація торгує гуманітарною допомогою, яка надходить безкоштовно від іноземних благодійників. Скандал мав наслідки: народні депутати відмовилися виділяти бюджетні кошти українському осередку через сумніви щодо належного використання державних коштів. Однак проблема виявилася набагато ширшою. Журналісти встановили, що під виглядом гуманітарної допомоги в країну систематично завозять численні комерційні вантажі без сплати податків, використовуючи для цього мережу фіктивних благодійних фондів.
Одна з таких організацій – благодійний фонд, зареєстрований у польському місті Люблін. За останні роки він передав в Україну десятки тонн так званої гуманітарної допомоги. Останній вантаж одягу та взуття мав надійти на початку травня. Однак домоправитель будинку, де офіційно розташований фонд, розповідає, що засновник організації зник кілька років тому. Місцева поліція та прокуратура також розшукують цю людину. На його ім'я досі приходить кореспонденція, але домоправитель не бачив його протягом трьох років.
На противагу фіктивним організаціям, львівський підприємець Ростислав Макух з початку війни займається справжньою благодійною діяльністю. Його фонд ввіз понад 40 гуманітарних вантажів, кожен з яких супроводжується ретельною документацією. Для передачі навіть одного інвалідного візка потрібна стопка паперів: договір, акт прийомки-передачі, заява від отримувача, копія паспорта, посвідчення інваліда та програма реабілітації. Макух також займається громадською діяльністю, розслідуючи махінації аферистів, які видають комерційні товари за гуманітарну допомогу.
В Україні понад тисяча організацій офіційно визнані отримувачами гуманітарної допомоги з-за кордону. Однак у той час, коли справжні волонтери борються за необхідний статус, сотні сумнівних організацій отримують дозвіл від Міністерства соціальної політики та завозять тисячі тонн вантажів без будь-якого оподаткування.
Аналізуючи базу отримувачів гуманітарної допомоги, складену активістами на основі даних Міністерства соціальної політики, журналісти звернули увагу на організацію «Львівська жіноча рада». За п'ять років вона офіційно ввезла 7 гуманітарних вантажів – майже 160 тонн одягу та взуття, що еквівалентно восьми фурам. На початку цього року організація подала документи на погодження останнього вантажу. Адресатами були чотири благодійні фонди та низка приватних осіб.
У приватній квартирі у Львові зареєстрований Християнський громадський центр «Милосердя», який мав отримати від «Львівської жіночої ради» 6 тонн гуманітарної допомоги. Засновниця центру Тетяна Іванова знаходиться на місці, але сам фонд існує лише на папері. Коли журналісти показали їй документи з її підписом, вона наполегливо заперечувала, що щось підписувала цього року. Врешті-решт вона зізналася, що погодилась стати засновницею та директоркою фонду на прохання однокласника, але не знає, хто насправді є власниками організації. Вона просто підписує документи.
Крім центру «Милосердя», гуманітарну допомогу від «Львівської жіночої ради» мали отримати майже півтори сотні соціально незахищених осіб. Однак журналісти відвідали кілька адрес з цього списку, і жоден з мешканців не подавав заявок на допомогу.
На околиці Львова розташований офіс «Львівської жіночої ради». Засновниця організації 25-річна Дзвенимира Довгалюк ще два роки тому шукала роботу офіціанткою на сайті працевлаштування. На запитання про те, як функціонує організація, вона відповідає, що цим займається її бухгалтер, і відмовляється надати його контакти. Коли журналісти натякають на можливу підробку документів, вона мовчить.
«Львівська жіноча рада» – далеко не єдина організація, оформлена на Дзвенимиру Довгалюк. Вона фігурує як засновниця ще в двох благодійних фондах, які також отримують гуманітарну допомогу з-за кордону. Цікаво, що одним з партнерів пані Довгалюк є Олег Александров, чиї зв'язки ведуть до народних депутатів з Опозиційного блоку. За останні три роки три організації Дзвенимири Довгалюк отримали майже 320 тонн гуманітарної допомоги.
Донором гуманітарки є польська організація. Однак директорка не пам'ятає жодних подробиць угод. Вона не знає, з якого міста фонд, пам'ятає лише, що з Польщі. На запитання, яким організаціям вона передає допомогу, вона спочатку відповідає ствердно, але потім відмовляється говорити перед камерою.
Щоб дізнатися більше про «Фундацію Лемберг», яка, начебто, передає допомогу «Львівській жіночій раді», журналісти разом з волонтером Ростиславом Макухом вирушили до Люблина. Офіс благодійного фонду вони знайшли в історичному центрі міста. Домоправитель запевняє, що керівник організації давно не з'являвся, але на його ім'я досі приходять листи. Виявляється, журналісти не перші, хто розшукує цю людину. Місцева поліція та прокуратура також цікавилися ним.
Статус гуманітарного вантажу надає організаціям значні переваги на митниці. Як пояснює Оксана Сухорукова, співкоординаторка волонтерського центру на вулиці Фролівській у Києві, гуманітарні вантажі не облягаються 20-відсотковим ПДВ при розмитненні, не сплачується мито, не сплачуються послуги брокерів. Процедура розмитнення спрощена, як і реєстрація складів для тимчасового митного контролю.
Центр на Фролівській з 2014 року спеціалізувався на допомозі переселенцям з Донбасу, надаючи одяг, взуття, розселення, допомогу в пошуку роботи та першу медичну допомогу. Нині волонтери переорієнтували діяльність на допомогу лікарням. Оксана Сухорукова регулярно отримує медичне обладнання з-за кордону. Однак попри бездоганну репутацію центру, чиновники регулярно блокують проходження його гуманітарних вантажів. Волонтерам довелося проводити публічні акції та звертатися до прем'єра Володимира Гройсмана, щоб розблокувати вантажі на митниці для потреб АТО.
Щороку в Україну завозять тисячі тонн гуманітарних вантажів з-за кордону. Як правило, це одяг, меблі, техніка. Однак під виглядом допомоги одеський фонд отримав з Китаю сковорідки-гриль, дзвінки для виклику офіціанта та пробки для пляшок. Єврейська громада отримала делікатеси з Ізраїлю: салямі, пастраму, маринований язик, швейцарський стейк. Києво-Печерській Лаврі допомогли тракторами і комбайнами на загальну суму півмільйона євро. Волонтери вважають, що закон спеціально виписаний так, щоб під виглядом гуманітарної допомоги можна було завозити все, що завгодно.
Ростислав Макух розповідає про найпоширенішу схему ввезення гуманітарних вантажів. Це ввезення під виглядом гуманітарної допомоги товарів Second Hand. Ця схема працювала ще з 90-х років, була поширена під час правління Януковича, трошки притихла у 2014 році, але зараз знов успішно стартує.
Однак під виглядом гуманітарки в Україну ввозять і нові брендові речі. Минулого року львівський благодійний фонд «Волонтерський рух України» намагався завезти 9 тонн товарів з Великобританії. Габаритний вантаж застряг на митниці через проблеми з документами, а за деякий час просто зник зі складу. Львівська прокуратура зацікавилася діяльністю фонду. Журналісти отримали епізоди кримінального провадження, з яких випливає, що на території ЄС вантаж йшов як комерційний товар, причому не з Великобританії, а з Італії.
Товари походили з італійського Ріміні, який славиться складами брендового одягу. На польській митниці відправником вказували італійську компанію «Тедді-спа», виробника торгових марок «Міс-Міс», «Калліопе», «Терранова». Купували товар одразу чотири українські фірми. Одна з них – одеське ТОВ «БЕАР», номер телефону та адреса якого співпадають з одеським магазином «Терранова». Кілька місяців тому крамницю закрили.
Для розуміння масштабів: 9 тонн одягу – це приблизно 27 тисяч футболок або 18 тисяч пар джинсів. Вартість вантажу складала 350 тисяч євро. Галина Янко, голова громадської ради при ГУ СБУ у Львівській області, звертає увагу на те, що митники підтвердили наявність брендового одягу, але чому вони не звернули на це увагу? Чому дозволили запхати брендовий одяг у склад під виглядом дарчої допомоги? Чому півроку тому ніхто не звертав уваги на цей факт і чому вантаж зник?
Брендовий одяг проходив через український кордон під виглядом гуманітарної допомоги «Волонтерському руху України» від британської компанії «Арентіно Імпекс». Керівник львівського фонду Михайло Кот, відомий громадський діяч, фігурує у співзасновниках ще двох благодійних організацій. Його фонд «Майбутність» також отримував понад 20 тонн гуманітарки від «Арентіно Імпекс».
Британські журналісти з організації «Finance Uncovered» відвідали офіс англійського донора. Однак компанія за місцем реєстрації має лише поштову скриньку. Засновники так званого благодійного фонду – офшорні компанії з сейшельських островів. Британський журналіст Ліонель Фолл розповідає, що їм не змогли надати інформацію щодо того, хто конкретно орендує поштову скриньку від імені компанії. Він написав листа, який опустив у цю орендовану поштову скриньку.
Журналісти проаналізували діяльність благодійних організацій Михайла Кота. Наприклад, «Західно-регіональна благодійна організація міжнародного центру впровадження програм ЮНЕСКО» отримала за останні три роки 12 гуманітарних вантажів, частина з яких – від британських компаній. Аналітик Центру протидії корупції Антоніна Волкотруб звертає увагу на маркери фіктивності цих компаній.
Наприклад, донор «БАМФОРЗ ІНТЕРГО», який передав 43 тонни нового одягу благодійному фонду Михайла Кота, зареєстрований у Великобританії за місцем масової реєстрації. Директор цієї компанії фігурував у більш як ста двадцяти компаніях. Власник і директор – одна фізична особа, чоловік шістдесят четвертого року народження, громадянин Вануату. Волкотруб сумнівається, чи цей чоловік реально знає, що він є власником цієї компанії і виконує керівну функцію в ній.
Журналісти протягом місяця намагалися домовитися про інтерв'ю зі Михайлом Котом. Спочатку він запевняв, що знаходиться за межами України, потім переконував, що на лікарняному, і врешті-решт перестав відповідати на дзвінки.
Навіть в умовах війни на Сході, левову частку гуманітарної допомоги отримують західні та центральні області України. У п'ятірці лідерів – Київ, Львів, Тернопіль, Луцьк, Житомир.
Прокуратура спільно зі Службою безпеки України майже два роки розслідує схему незаконного ввезення комерційних товарів під виглядом гуманітарної допомоги до Волинської області. В ухвалах на обшук фігурують вражаючі цифри. За наявними даними, щомісячно таким способом ввозиться близько 70 тонн товарів та предметів домашнього вжитку, які розпродаються за готівку. Учасники протиправної оборудки привласнюють ці товари, завдаючи матеріальної шкоди державі та фактичним набувачам гуманітарної допомоги на загальну суму близько 10 мільйонів гривень.
У схемі задіяно відразу 10 волинських благодійних фондів. Псевдогуманітарку реалізовували через підконтрольні мережі магазинів відомих європейських брендів. Журналісти проаналізували засновників фондів, які фігурують в кримінальному провадженні. Щонайменше 6 з них пов'язано з Олександром Рудинцем, пастором церкви «Царство Боже».
У церкві поговорити з Олександром Рудинцем не вдалося. Однак його однодумці запевняють, що нужденні отримують гуманітарну допомогу від церкви. Однак обсяги гуманітарки, які зайшли на фонди, пов'язані з паном Рудинцем протягом останніх п'яти років, справді вражають. Фонд «Плече» отримав 196 вантажів, «Незалежна Христова церква» – 86 вантажів, духовне управління Християнських Церков «Царство Боже» – 66 вантажів.
Фонди, пов'язані з Олександром Рудинцем, отримували чимало допомоги з Великої Британії. Наприклад, у жовтні 2016 року на церкву «Царство Боже» зайшов вантаж вагою 17 тонн від компанії, яка за документами на той момент вже три місяці, як була ліквідована.
Олександр Рудинець відмовився зустрічатися з журналістами. Натомість відповів на кілька запитань у соціальній мережі. На запитання, навіщо йому і його родині стільки благодійних фондів, він відповідає, що є єпископом духовного управління «Царство Боже» в Україні і служить церквам у 9 областях. Управління отримує і роздає вантажі на всю Україну. Два з половиною роки він сам і волонтери возили вантажі на прифронтові території, останній раз він був з допомогою в березні.
На уточнююче запитання, хто ж є кінцевим набувачем гуманітарної допомоги, Рудинець відповідає неоднозначно. Він стверджує, що всю інформацію формує комісія при Міністерстві соціальної політики, контролюють різні правоохоронні служби та обласна адміністрація. Часто вони пропонують набувачів. Його квота для власних пунктів становить близько 15 відсотків вантажів.
Слідчі встановили факт махінації з гуманітаркою через низку благодійних фондів та причетність до схеми окремих посадових осіб Міністерства соціальної політики. Журналісти направили запит до Служби безпеки України щодо того, чому за два роки справа не передана до суду. Однак, посилаючись на таємницю слідства, СБУ не надала жодної інформації.
Зі схемами Міністерства соціальної політики волонтер Оксана Сухорукова бореться рік. Спочатку вона отримувала специфічні пропозиції. Їй запропонували створити асоціацію з фондів з бездоганною репутацією, щоб гуманітарка йшла саме через цю асоціацію. Їхня репутація мала стати ресурсом для виходу на міжнародних донорів, а вони мали розподіляти гуманітарку під контролем Кабміну. Їм пообіцяли високі заробітні плати як керівництву асоціації і прямими словами запропонували «крішу» силових структур.
Коли Сухорукова відповіла відмовою, почалися проблеми. Всі вантажі від волонтерських організацій почали зупиняти з будь-яких причин. Не було виключного переліку документів на визнання вантажів гуманітарними.
Лише після публічного скандалу ситуацію частково врегулювали. Однак проблеми реальних волонтерів із гуманітарними вантажами не закінчилися. Що визнавати гуманітарною допомогою, а що ні – вирішує спеціальна робоча група при Міністерстві соціальної політики. Вона засідає щотижня, складається з представників різних міністерств, однак документи та аналітику готує саме профільний департамент Мінсоцполітики.
Прес-служба Міністерства соціальної політики відмовила журналістам у інтерв'ю з міністром Андрієм Ревою. Поставити кілька запитань вдалося лише перед початком робочого дня. Масштабні корупційні схеми за участі чиновників пан Рева спростовує. На запитання, чому робоча група погоджує «фейкові» вантажі, міністр пояснює це браком людей та ресурсу.
Наразі керівництво Міністерства соціальної політики ініціює законодавчі зміни, щоб гуманітарною допомогою опікувалося Міністерство з питань тимчасово окупованих територій. Однак чи готові урядовці міняти підходи? Адже це занадто ласий шматок, щоб від нього відмовлятися.