На березі Бузького лиману в Миколаєві розташований дитячий юнацький спорткомплекс, де займаються юні спортсмени. Дев'ятирічна Настя Дмітрієва щодня приходить сюди тренуватися у вітрильному спорті, мріючи стати чемпіонкою. Разом з нею в комплексі займаються й інші діти, які полюбили веслування на байдарці.
Однак останнім часом нормальні тренування стали неможливими. Поруч зі спорткомплексом почало працювати днопоглиблювальне судно, яке забруднює водойму мулом. Чиста вода акваторії поступово перетворюється на болотну. За словами Настї, водорості почали припинати на берег, забруднюючи його. Колір води змінюється залежно від припливу, оскільки судно збирає бруд з різних заводів і викидає його в річку.
Тренер дівчини Григорій Верховецький не рекомендує займатися в таких умовах. Він наголошує, що першочергове завдання тренера вітрильного спорту – забезпечити безпеку дітей, навчивши їх плаванню. Однак зараз це завдання опинилося під загрозою. Тренер не може розпочати повноцінне навчання плаванню, що ставить дітей у зону ризику. Хоча вони й виходять у рятувальних жилетах, вони повинні вміти плавати.
Мул піднімає судно, яке називається землесосом. Це судно поглиблює дно акваторії Миколаївського морського торгівельного порту. Збираючи забруднений від господарської діяльності мул, землесос скидає його в акваторії спортивно-оздоровчого комплексу. За портовою документацією це місце позначене як підводний відвал для скидання ґрунту номер одинадцять.
За кілька днів скидання мулу засипало підхідний канал до спорткомплексу. Тепер не всі яхти можуть безпечно заходити сюди. Олександр Іванов, активний прихильник вітрильного спорту, скаржиться, що канал, який раніше мав глибину чотири метри, тепер у кращому випадку має глибину 1,8–2 метри. Це навіть з урахуванням великого припливу. Коли буде відлив, вони, ймовірно, взагалі не зможуть вийти.
До цього року мало хто в Миколаєві знав про існування підводного звалища для донного мулу в Бузькому лимані. Коли скандал вибухнув, обурені городяни проводили акції протесту, вимагаючи від влади заборонити забруднювати лиман. Мешканець міста Денис Андрєєв висловлює бажання, щоб звалище функціонувало відповідно до норм, як це робить компанія «Дельта-Лоцман», яка вивозить мул у море. Це екологічно більш сприятливо, ніж те, чим займається землесос зараз.
Влада нарешті відреагувала. Мер Миколаєва пообіцяв, що днопоглиблювальні роботи будуть зупинені. Він заявив, що як міський голова стоїть на позиції припинення робіт, опрацювання ситуації та досягнення згоди перед тим, як продовжити днопоглиблювальні операції.
Однак втручання міської влади не допомогло. Землесос не припинив вивозити й скидати мул біля спорткомплексу. Управління екології та Держагентство рибоохорони спробували зупинити судно, наблизившись до нього моторним човном. Але це виявилося марним. На борт землесоса інспекторів так і не пустили, і судно вперто продовжило роботи.
Землесос «Сєвєродвінський» ходить під прапором Танзанії. За кілька років судно неодноразово змінювало порт приписки та власників, які надійно сховані в офшорах. Однак останні три роки судно перебуває в користуванні фірми «Техморгідрострой-Миколаїв». Ця компанія бере підряди на поглиблення дна в українських портах, не маючи при цьому ні власного флоту, ні значної матеріальної бази. Через посередництво послуги з поглиблення дна від миколаївської фірми обходяться державним морським портам часто вдвічі дорожче, ніж якби вони домовлялися з власниками суден напряму.
У 2015 і 2016 роках «Техморгідрострой-Миколаїв» орендував для виконання днопоглиблювальних робіт у Маріупольському та Бердянському портах землесоси «Мілфорд» та «Сєвєродвінський».
За документами, судно «Мілфорд» належало фірмі «Jollanta Group LTD» з Белізу. Директором цієї фірми є громадянин Російської Федерації Юрій Мельниченко, один з керівників російської компанії ООО «Гідрострой-Калінінград». Сам землесос також належить цій компанії. Аренда судна коштувала 15,5 тисяч доларів США за добу, а для «Техморгідрострой-Миколаїв» вже 35 тисяч доларів.
Земснаряд «Сєвєродвінський» ще в 2008 році належав ОАО «Северное морское пароходство». За документами, в 2015 році оренда судна офшорної компанії «Krayteks Group Holding Limited» становила 15 тисяч доларів за добу. А для ТОВ «Техморгідрострой-Миколаїв», який її орендував у цієї фірми, і у подальшому для ДП «АМПУ» вона становила вже 29 тисяч доларів США на добу, що свідчить про завищення вартості у два рази.
Такі чималі комісійні, які оплачуються державними морськими портами, зацікавили Національне антикорупційне бюро України. За версією слідства, вартість робіт, закуплених у 2015 році, завищена в зв'язку з укладанням посередницьких договорів оренди днопоглиблювального обладнання. Так само є предметом кримінального провадження договір ДП АМПУ з ТОВ «Техморгідрострой-Миколаїв», укладений у минулому році.
Речниця НАБУ Світлана Оліфіра повідомляє, що слідство вважає, зібрано достатньо доказів, які свідчили б про те, що процедура торгів порушена, пропозиції учасників торгів не відповідали дійсності й ці торги мають бути відмінені.
Поточна діяльність «Техморгідрострою» контролюється колишніми впливовими службовцями з державної судноплавної галузі. Зокрема, екс-заступником начальника Бердянського морського порту Андрієм Мишком та екс-працівником державного підприємства «Усть-Дунай Водшлях» Олександром Кучером.
Бізнес на бюджетних контрактах з державними портами дає чималий дохід. 290 мільйонів гривень фірма отримала за поглиблення дна в Бердянському та Маріупольському портах позаминулого року. А минулого року вже вдвічі більше – 712 мільйонів гривень. Скільки з цих грошей реально було витрачено на днопоглиблювальні роботи, а скільки пішло в кишені вчорашнім чиновникам, залишається невідомо. Однак у Андрія Мишка минулого року з'явилася квартира в центрі Києва площею майже 300 квадратних метрів. А ще новенький позашляховик Мерседес GLS, куплений лише кілька місяців тому.
Журналісти видання «Слідство.Інфо» спробували поцікавитися у директора компанії Олексія Буштрука деталями угод. Однак той категорично відмовився розмовляти. Коли журналіст Ярослав Чепурний наблизився до нього на вулиці, Буштрук сказав, що він людина аполітична й непублічна, тому не бачить сенсу у зустрічі.
Журналісти спробували підійти до офісу фірми, але й там розмови не вийшло. На запитання про те, чому компанія фрахтує російські судна, Буштрук відповів, що вони не фрахтують російські судна. Коли журналіст наполягав, що «Сєвєродвінський» – це російське судно, директор заперечив. На запитання про те, чи Андрій Мишко є реальним власником фірми, Буштрук наказав звільнити двері й грюкнув ними прямо перед обличчям журналіста.
Примітно, що кримінальні провадження щодо фірми не зупинили адміністрацію Миколаївського морського порту від того, щоб знову найняти її вже цього року. Одна з останніх угод із компанією становить 102 мільйони гривень. Незважаючи на те, що державне підприємство «Укрводшлях», яке має свій флот та спеціалістів, запропонувало набагато меншу ціну, її пропозицію відхилили. Переможцем тендерний комітет порту визнав фірму «Техморгідрострой-Миколаїв». Журналісти спробували дізнатися у керівництва порту, чому вони віддали перевагу фірмі, яка просить за свої послуги на 14 мільйонів дорожче. Однак керівництво порту старанно уникало зустрічі.
Скандальна робота судна в акваторії дитячої вітрильної школи продовжується. Витративши зайві мільйони, платники податків за це отримали ще й загрозу екологічного лиха. А також розбиті дитячі мрії про те, щоб колись таки вибороти чемпіонство під вітрилом.