Столичні новобудови стають джерелом безкоштовного збагачення для вибраних представників правоохоронних органів та судової системи. Замість того щоб розподілятися серед малозабезпечених громадян, квартири переходять у власність прокурорів, суддів та інших державних службовців через складні схеми, які залишаються поза громадським контролем.
Ліна Клебанова, голова громадської організації «Сектор права», яка два роки досліджувала механізми розподілу житла в Києві, описує це як корупційний ланцюг: «Так будується корупційна схема по всій країні: суд-прокуратура-міська адміністрація. Таким чином, мерія міста та особисто мер мають дуже жорстку зв'язок із силовим блоком».
На вулиці Копилівській розташований столичний гуртожиток, де в одній із кімнат була зареєстрована адреса старшого слідчого Генеральної прокуратури України Олександра Смітюха. Коли журналісти запитали його про проживання в цьому гуртожитку, він спочатку заявив, що має «доволі багато прописок», а потім відмовився відповідати на уточнюючі питання.
Діючий працівник ГПУ, який погодився розповідати на умовах анонімності, розкрив механізм схеми. За його словами, у гуртожитках державні службовці реєструються виключно для отримання квартир від держави. «В одній кімнаті може бути прописано до 40 осіб. Візьмемо гуртожиток, розрахований на 150 людей, а офіційно там може бути зареєстровано дві з половиною тисячи. І при цьому ми розуміємо, що ніхто з діючих співробітників там не живе», — розповідає інсайдер.
Клебанова наголошує на закритості цього процесу: «Місто перерозподіляє «в темну», про це не знають ті, хто стоїть у черзі за соціальним житлом, про це не знають депутати, про це не знає ніхто, крім «прокурорських» та «судейських», які ці квартири отримують».
Протягом останніх шести років лише працівники прокуратури отримали майже 140 квартир у столиці. Клебанова називає це «стопроцентною формою корупції» та «круговою порукою», коли місто заручається підтримкою прокуратури та судів для вирішення своїх проблем.
Комплекс «Сирецький бояр» біля Сирецького парку став показовим прикладом такої схеми. У 2014 році Міністерство внутрішніх справ відкрило кримінальне провадження щодо забудовника. Генеральна прокуратура проводила нагляд за розслідуванням. За кілька місяців ГПУ отримала 7 службових квартир у цьому комплексі, а ще через півроку провадження закрили.
Президент корпорації-забудовника Петро Шилюк заявив, що вперше чує про передачу 7 квартир Генеральній прокуратурі: «Якщо місту передавали, то було положення, було рішення сесії, яке ми виконували. Ми просто так подарунки не робили. Але вони були одразу закріплені за Генеральною прокуратурою… Не знаю, за ким вони були закріплені. Це не мої функції були».
Джерело у ГПУ пояснює, що це розповсюджена практика: забудовники вирішують свої проблеми з правоохоронцями, «улестивши» їх квадратними метрами. «Це може бути недотримання будівельних норм або незаконне виділення землі. Спочатку прокуратура відкриває провадження, потім отримує житлові площі, а після цього успішно закриває справи або спускає їх на гальмах», — розповідає співробітник.
На вулиці Ризькій Генеральна прокуратура отримала нерухомість загальною вартістю не менше 15 мільйонів гривень. Це п'ять трикімнатних квартир по 100 квадратних метрів, одна двокімнатна на 80 квадратів та однокімнатні апартаменти на 50 квадратів. На запит видання ГПУ відмовилася назвати прізвища щасливчиків, які отримали ці квартири та швидко оформили їх у приватну власність. Однак з відкритих джерел вдалося з'ясувати їхні імена.
Одним із бенефіціарів став начальник слідчого відділу ГПУ Андрій Кравець. Його ім'я добре знайоме громадським активістам України. Виконавча директорка Центру протидії корупції Дарина Каленюк розповідає про його роль у справі Миколи Злочевського, урядовця часів Януковича, який втік з країни.
Британські правоохоронці виявили 23 мільйони доларів на рахунках, які належали Злочевському, і запідозрили їх злочинне походження через складну процедуру перерахунку. Вони звернулися за допомогою до ГПУ. Однак замість співпраці прокурор Андрій Кравець підписав довідку про те, що у України немає претензій до Злочевського.
«Ця довідка використовувалася адвокатами пана Злочевського в суді, де оскаржувався арешт 23 мільйонів доларів. І ця довідка стала однією з основних причин, чому суд скасував арешт», — пояснює Каленюк.
Цікаво, що Кравець отримав службову квартиру у новобудові через півтора місяці після підписання довідки у справі Злочевського. За рік він приватизував нерухомість. Коли журналісти спробували поговорити з ним, він відмовився обговорювати питання про швидке оформлення квартири у приватну власність.
Другим щасливим власником трикімнатних апартаментів на вулиці Ризькій став старший слідчий ГПУ Олександр Смітюх. Тривалий час він нібито проживав у гуртожитках. Коли журналісти запитали його про проживання на Копилівській, він спочатку сказав, що проживав там, потім заявив про наявність багатьох прописок, а згодом відмовився відповідати, назвавши питання провокаційним.
Однак у гуртожитку, де Смітюх був зареєстрований, його не впізнають. Мешканці не бачили там людину його опису. Журналісти зафіксували його біля входу до іншої новобудови.
Квартира площею майже 100 квадратних метрів, де мешкає слідчий, з 2014 року належить його матері, яка наразі живе на Волині. На запитання про те, чому він отримав квартиру від держави, якщо не мав гострої потреби, Смітюх відповів: «Це житло моєї мами. Я проживаю тут, бо тут є умови для проживання, а там умов для проживання немає, бо немає ремонту».
З семи службових квартир, які були приватизовані співробітниками прокуратури на вулиці Ризькій, три вже продані.
Джерело у ГПУ розповідає, що житло розподіляється в «ручному» порядку без єдиних правил. «Кожна нова команда, яка приходить, намагається забезпечити житлом своїх наближених людей. На цьому дуже багато спекуляцій. Відданий нам — дамо житло. Своя позиція, хочеш працювати за законом — не дамо», — говорить інсайдер.
Лише одна квартира з семи мала дістатися громадянам з позачергового списку на житло — інвалідам, матерям-одиначкам, учасникам бойових дій. Однак її віддали старшому слідчому Смітюху, який нібито проживав у гуртожитку.
У 2016 році Генеральна прокуратура оголосила масштабну перевірку. Поштовхом стала відсутність даних у архівах щодо виділення службових квартир. Однак через рік громадськість так і не дочекалася гучних викриттів. Замість цього всю інформацію про розподіл житла в ГПУ засекретили, посилаючись на таємницю слідства.
Клебанова наголошує, що статус «службове житло» є лише прикриттям для виведення нерухомості у приватну власність. За період з 2013 по 2015 рік статистика отримання службового житла була практично такою ж, як його виведення у приватну власність. Це означає, що нерухомість, перерозподілена містом, практично одразу переходила у приватні руки.
Однак лобіювати зміни на найвищому рівні ніхто не поспішає. Адже зазвичай ті, хто мав би боротись з марнотратством застарілої системи, самі нею користуються.