Літня ніч 24 липня 2017 року на проспекті Гагаріна у Дніпрі закінчилася трагедією. На майданчику кальян-бару розпочалася озброєна перестрілка, під час якої загинули двоє людей, а п'ятеро отримали поранення. Обидві сторони конфлікту заперечують свою провину в розпалюванні насильства.
Станіслав Ельчищев, який стріляв із автомата Калашнікова кримінального походження і підозрюється у двох убивствах, стверджує, що почав стріляти лише після того, як його поцілили двома кулями в живіт. На його слова, стрілянина почалася ще до того, як він узяв зброю в руки. Натомість колишній АТОвець Едмонд Саакян, який використовував мисливський карабін «Вулкан» і поранив чотирьох чоловіків у ноги, запевняє, що відкрив вогонь лише після того, як його поцілили.
Причиною конфлікту став спір щодо грошей від продажу квартири у новій чотириповерховій будівлі на вулиці Абхазькій, 26, розташованій у приватному секторі менш ніж за 300 метрів від місця перестрілки. Район населений впливовими людьми, включаючи колишнього мера Дніпра Івана Куліченко та місцевих мільйонерів. Останню квартиру площею 275 квадратних метрів у цій новобудові не вдавалося продати протягом десяти років через високу ціну. Коли продаж нарешті відбувся, отримані кошти спровокували конфлікт між інвесторами, який згодом перерос у криваву розправу. Однак криміналізація цього спору розпочалася набагато раніше.
Трагедія була цілком передбачувана і могла бути запобігнута. Перестрілка не сталася б, і двоє людей залишилися б живі, якби управління поліції Шевченківського району Дніпра своєчасно реагувало на повідомлення про погрози на адресу одного зі співвласників квартири на Абхазькій, 26. Поліція отримала цю інформацію за дев'ять днів до трагічних подій.
15 липня 2017 року родина дніпровського бізнесмена Едуарда Саакяна виявила під його будинком похоронний вінок. Паркан був залитий кров'ю. Саакян негайно звернувся до поліції з заявою про погрози.
Під час розмови з поліцейськими Саакян розповідав про серйозність ситуації. Він показав відеозапис на телефоні та наголошував, що це не просто псування майна, а конкретна загроза його життю. Він просив поліцейських записати заяву про загрозу, приїхати на місце, взяти пробу крові для експертизи та відправити слідчу групу. Однак його прохання залишилися без уваги.
Саакян мав серйозні підстави для занепокоєння. Незадовго до цього йому надзвонювали з прихованого номера. Кілька разів до його дому приходили кремезні незнайомці. Камери спостереження зафіксували цих відвідувачів. Один чоловік у білій футболці представився Магомедом, інший у сірій — Андрієм.
Під час однієї з візитів Магомед розмовляв із Саакяном, а його супутник стояв на тротуарі. За півгодини вони повернулися. Цього разу підійшов інший чоловік, який назвався Андрієм, і передав погрозу: якщо Саакян буде ховатися, йому буде дуже погано, краще йому самому зв'язатися з ними. На запитання матері Саакяна, хто вони, Андрій відповів, що Саакян знає, кому вони служать.
Саакян впевнений, що один із цих двох чоловіків приніс похоронний вінок і залив ворота кров'ю. Записи камери спостереження показують статуру невідомого та його рухи під час встановлення вінка та облиття паркану кров'ю. Однак поліція не проявила інтересу до цих доказів.
Саакян описує своє спілкування з поліцією як принизливе. За його словами, його просто відфутболили, запропонувавши скинути фото на Viber і обіцяючи зв'язатися в понеділок. Він надіслав фотографії, але до наступного понеділка, поки не сталася трагедія, поліцейські Шевченківського райвідділу не зв'язувалися з ним.
Саакян визнає, що саме через байдужість правоохоронців почав возити у машині карабін — модифікований автомат Калашнікова. Натомість поліція стверджує, що не реагувала, оскільки не отримала від потерпілого ні фотографій, ні відеодоказів залякування.
Ганна Старчевська, прес-секретарка Національної поліції у Дніпропетровській області, пояснила, що Саакян повинен був надати всі необхідні матеріали до поліції, але цього не зробив. Вона запропонувала, що якщо дійсно є ознаки кримінального правопорушення та провина поліцейського щодо невнесення матеріалу в Єдиний реєстр досудових рішень, то потерпілий може звернутися в обласне управління поліції для перевірки.
Адвокат Ігор Чудовський, який п'ять років викладав спеціальні дисципліни працівникам Міністерства внутрішніх справ, вказує на помилку поліції. Вищий спеціалізований суд роз'яснив правоохоронцям необхідність реєстрації будь-якої заяви громадянина в Єдиному реєстрі досудових рішень. Поліцейські були зобов'язані реагувати на інформацію про погрози та вимагання грошей. Чудовський переконаний, що працівники поліції, які перевіряли цю заяву, повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності за службову недбалість через тяжкі наслідки.
Правоохоронці мали дослідити зв'язки та конфлікти заявника. Цього було б достатньо, щоб запобігти появі кримінальної зброї на вулицях міста, оскільки поліція неминуче вийшла б на інші сторони конфлікту. Навіть звичайна розмова поліцейського з підозрюваними під запис у реєстрі досудових рішень дала б їм зрозуміти, що вони перебувають під контролем і під підозрою.
19 липня, за чотири дні до перестрілки, Едуарда вистежив один із його переслідувачів. Невідомий вимагав 120 тисяч доларів за продану квартиру. Його справжнє ім'я — Олександр Лакіза, що з'ясувалося лише після перестрілки, коли поліцейські почали переслідування стрільця.
Під час переговорів поліцейські, які намагалися наздогнати білу Toyota Camry з втікачами, обговорювали, що у них є автомат. Вони повідомляли про те, що зброю викинули на світлофорі на Нагорці, і припускали, що втікачі рухаються до лікарні Мечнікова.
Навіть демонстрація уваги правоохоронних органів до погроз могла запобігти трагедії. Олександр Лакіза перебував на випробувальному терміні. 22 грудня 2015 року його та іншого учасника перестрілки, Давида Пабілера, затримали у Дніпрі з нелегальною зброєю.
По словам Ганни Старчевської, у правоохоронців була оперативна інформація про можливу наявність у цих громадян зброї, куплену без відповідних дозволів на носіння. Під час затримання зброя була вилучена та відправлена на експертизу, де була визнана вогнепальною.
Троє фігурантів перестрілки раніше були засуджені на п'ять років позбавлення волі з відтермінуванням покарання на три роки. Олександр Лакіза та Давид Пабілер отримали покарання саме за нелегальну зброю. Їх затримали в один день — 22 грудня 2015 року.
Лакіза стверджує, що знайшов зброю і збирався здати її поліції, але був заарештований під час видачі зброї. У 2015 році його затримали з револьвером «Наган». Два роки потому, 24 липня 2017 року, він забіг до кальян-бару з револьвером у руці. На відео камери спостереження добре видно, як він зводив курок, щоб стріляти на ураження. На суді Лакіза запевняв, що зброя була не його, що вона випадково потрапила до його рук.
Лакіза розповідав, що коли в його сторону почали стріляти, він, вже поранений, стріляв у напрямку, звідки йшов вогонь. На запитання, з якої зброї він стріляв, він відповів, що з якогось пістолета. Коли йому нагадали, що він раніше сказав, що не мав при собі зброї, Лакіза пояснив, що вибив пістолет ліктем у людини, яка приставила його йому до спини.
Це не перший раз, коли Лакіза переконує слідство, що вихопив зброю з рук незнайомця. Світлана Невідома щодня проходить повз місце, де 25 квітня 2015 року Олександр Лакіза ударом ножа вбив її сина.
Невідома розповідає, що всі свідки говорили про двох нападників, які вихопили ножі під час скандалу. Всі бачили ці ножі. Лакіза пояснює, що вихопив ніж у одного з хлопців і махав ним, однак експертиза показує, що завдати такої рани махаючи ножем просто неможливо. Рана була завдана ударом зверху вниз.
Адвокат Лакізи Геннадій Куликов стверджує, що його підзахисний не вбивав нікого, а лише відмахувався ножем від агресивного натовпу, захищаючись. За його словами, на Лакізу напали близько десяти осіб, які його переслідували. Він врятувався, сховавшись у ресторані, інакше його самого вбили б.
Тітка убитого Віктора Невідомого, Ірина Пономаренко, пригадує інший сценарій. Друзі 26-річного Віктора, батька двох дітей, згуртувалися проти Лакізи лише після того, як побачили його мертвим, весь у крові на капоті автомобіля. Разом з Лакізою був ще хтось, чию особу так і не встановили в суді. Вони разом затиснули Віктора. Коли хлопці побачили смерть товариша, вони помчалися за нападниками. Той, якого не впіймали, втік в іншу сторону, а Лакізу загнали в ресторан «Пікнік». Там він скинув ніж, який хтось сховав у сумку. Слідство не розслідувало цього всього.
По факту за дії, що спричинили смерть людини, Лакіза отримав у суді лише рік і дев'ять місяців обмеження волі. Однак навіть це покарання він не відбув, подавши апеляцію.
Адвокат Чудовський вважає, що м'яке покарання свідчить про те, що великі гроші вплинули на суд. За кожним таким випадком стоять люди, які можуть впливати на суди та прокуратуру, що пояснює винесення настільки м'яких виросків.
Два роки потому історія повторилася, але цього разу загинули двоє людей. Станіслав Ельчищев, помічник Лакізи, який стріляв із автомата, переконує, що натиснув на гачок випадково, рефлекторно, коли падав. На запитання, з якої зброї він стріляв, він відповів, що з автомата Калашнікова, який забрав у людини, що стояла поруч. Коли його запитали, як він це зробив, Ельчищев пояснив, що той дістав автомат з-під кофти, а він його вихопив.
У прокуратурі повідомили, що окрім двох стрільців встановили третього власника кримінального пістолета — засудженого в Дніпрі за нелегальну зброю громадянина Ізраїля Давида Пабілера. Він також отримав поранення, як Лакіза та Ельчищев, але його відпустили під заставу.
Прокурор Ігор Воробйов з відділу прокуратури Дніпропетровської області повідомив, що встановлено наявність щонайменше трьох пістолетів та одного автомата. На запитання, чи один із пістолетів належав Пабілеру, прокурор підтвердив це.
Однак зброї на місці перестрілки було набагато більше, ніж два пістолети та автомат. Свідок подій того вечора Денис Буштрук розповідає, що під'їхало три Toyota Prado. З них вийшло в середньому по 4-5 чоловік, всього близько 12-15 осіб. Вони мали сумки, з яких чути був звук затворів автоматів, які не витягували з сумок. Деякі мали пістолети, деякі револьвери. Буштрук залишився живим лише тому, що встиг сховатися за деревом.
Адвокат Чудовський впевнений, що непрофесійні дії поліції можуть бути наслідком прагнення досягти статистичних показників, якими хизується Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ. Регулярно повідомляється про застосування зброї, щодня гинуть і ранять люди від вогнепальної зброї, однак міністр задекларував спад злочинності. Звідси виникає маніпуляція статистикою. Людина приходить із заявою, її приймають, але не реєструють у Єдиному реєстрі досудових рішень. Якщо місяць не реєструвати заяви, статистика спадає на 10-20 відсотків, скільки потрібно. Це політика, а не справедливість.
Нерідко бездіяльність правоохоронців дає зловмисникам відчути свою повну безкарність і спонукає їх до ще більш жорстоких злочинів, як сталося у цьому випадку в Дніпрі.