Євген Дейдей має неоднозначну біографію. Він учасник Майдану, сотник революційних подій, керував поліцейським формуванням «Київ», служив на фронті. Але паралельно з цим він народний депутат від фракції Народного Фронту. І саме цей статус створює складність для правоохоронців, які намагаються притягнути його до кримінальної відповідальності.
У липні 2015 року Верховна Рада голосувала щодо позбавлення депутатської недоторканності Дейдея. Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура підозрювали його у незаконному збагаченні. На той момент керівник САП Назар Холодницький заявив: «Було чітко доказано і ми підтверджуємо ту позицію, що Євген Дейдей не може пояснити походження великої кількості статків, якими він і його родина користується і володіє». Однак парламент відхилив подання Генеральної прокуратури, і депутат зберіг свою недоторканність.
Але розслідування «Слідства.Інфо» виявило, що проблеми з законом у Дейдея існували задовго до його входження до парламенту. Вони сягають 2011 року.
Другого лютого 2011 року близько 23-ї години вечора Євген Дейдей та його знайомий Олексій Ляховольський, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вступили в змову з метою заволодіння чужим майном. За судовим рішенням, Дейдей озброївся обрізом мисливської рушниці, а Ляховольському передав газо-шумовий пістолет марки «IWG, SUPER, P9».
Тієї ночі двоє чоловіків скоїли три розбійні напади. Вони пограбували семеро випадкових перехожих. Жертви не лише зазнавали погроз зброєю, а й отримували побої, деякі втрачали свідомість.
Першого липня 2011 року Суворовський районний суд Одеси розпочав розгляд справи за обвинуваченням Дейдея у скоєнні злочину, передбаченого статтею 187 частиною 2 та статтею 263 частиною 1 Кримінального кодексу України. Як розповідала прес-секретарка суду Наталя Голованець, обидва чоловіки визнали свою провину в залі суду. За розбій та незаконне поводження зі зброєю їх звільнили від покарання з випробувальним терміном на три роки.
Але 27 червня 2014 року, за чотири місяці до позачергових парламентських виборів, Дейдей оскаржив це рішення. П'ятого серпня справу направили до апеляційного суду. Дев'ятого вересня 2014 року апеляційний суд Одеської області скасував вирок і направив справу на новий розгляд до того ж районного суду, але в іншому складі.
Чотирнадцятого вересня 2014 року, за місяць до виборів до Верховної Ради, суддя Сергій Миколайович Боднар винесла постанову про повернення справи на додаткове розслідування до Суворовської районної прокуратури Одеси (нині Одеська місцева прокуратура №4). Судимість Дейдея та Ляховольського фактично анулювалася.
З того часу справа перебуває на додатковому розслідуванні в прокуратурі вже три роки. Розслідування, схоже, застопорилося.
Розслідувачам вдалося знайти й поговорити з потерпілими. Більшість відмовилися коментувати, побоюючись наслідків. Один із них неохоче розповідав: «Не хочу я до цього повертатися, мені це не потрібно». Коли його запитали, чи змінював він показання під час апеляції, він відповів: «Нічого я не змінював. Все, я цього не хочу».
Дехто з жертв розповідав про особисті контакти з Дейдеєм. Один потерпілий згадав: «Ко мне в 2014 году сам лично обращался Дейдей с просьбой всё замять и подписать какую-то бумажку. Я на это не согласился, и он тогда пропал. Потом районное отделение милиции спрашивало по этому поводу, что-то они там расследовали, но всё заглохло. Мне следователь так и сказал, что не хочет за это браться, видно было, что женщина сидела просто так, для галочки. Они там всё в тихую закрыли». Цей потерпілий наголосив, що не змінював своїх показань перед міліцією.
Для потерпілого депутатство Дейдея після Революції Гідності стало шоком. Він розповідав: «Вы представляете, как мне было обидно, когда через столько лет вижу это лицо в нашей Раде, народный депутат. Я реально не знаю, чего ожидать от этих людей, особенно в свете последних событий, Бог его знает, что они могут сделать».
Коли журналісти запитали самого Дейдея про його кримінальне минуле, він відмовився обговорювати цю тему. «Я не хочу участвовать в этих вбросах грязи и сплетен и раздутиях. Есть определённые органы, которые проводят проверку, и они Вам дадут объективную оценку всей данной ситуации», – сказав він. Коли його прямо запитали про розбій, він повторив: «Вы услышали мой ответ на Ваш вопрос?» і відмовився від подальшого коментування.
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, однопартієць Дейдея, також уникав розмови про судимість нардепа. На запитання про факти він відповів: «Я цих фактів не знаю».
Микола Виговський, координатор громадського руху «Чесно», який моніторить депутатів усіх рівнів, прокоментував ситуацію так: «Ми чули про скоєний розбійний напад і про дивним чином зняту судимість на передодні балотування у Верховну Раду, і це свідчить про цілий ряд проблем. По-перше, про нереформовану судову систему, яка дозволяє швиденько за місяць з відвертого кримінальника зробити абсолютно чисту людину, з іншого боку – про кризу кадрів, коли політична еліта, формуючи список, не може знайти людину, до якої принаймні не могло б виникнути якихось репутаційних запитань стосовно їх минулого».
Нині Євген Дейдей – народний депутат, нагороджений Орденом за мужність III ступеня та власник нагородної зброї від Міністерства внутрішніх справ. Його справа про розбійні напади залишається на додатковому розслідуванні в Одеській місцевій прокуратурі №4 вже три роки. «Слідство.Інфо» продовжуватиме стежити за розвитком цієї справи та опублікує відповідь від правоохоронних органів, коли її отримає.