Коли Михайло Федоров 14 січня 2026 року виступав у парламенті як новопризначений міністр оборони, він озвучив тривожну цифру: у Збройних силах України перебувають у стані самовільного залишення частини (СЗЧ) близько 200 тисяч військовослужбовців. Федоров також наголосив, що Міністерство оборони активно працює над вирішенням цієї проблеми.
Щоб розібратися в причинах такого масового явища, журналісти «Слідства.Інфо» провели час разом з екіпажами дронів-перехоплювачів та їхніми технічними спеціалістами. Дослідження показало, що у роті БПЛА «Балу» 225-го окремого штурмового полку половина бійців мають у своїй службовій історії запис про СЗЧ. Проте зараз вони знову служать у військо.
Микола, командир розрахунку дронів-перехоплювачів з позивним «Таможня», до війни працював у центральному апараті митниці й мав змогу уникнути мобілізації, але вирішив піти воювати. Йому 28 років, з них два роки він присвятив морській піхоті як пілот дронів. Коли він захотів перевестися до 225-го полку, командування морпіхів відмовило. Тоді Микола скористався СЗЧ як способом переведення. «Я навіть не вважаю це за СЗЧ. З морської піхоти дуже важко перевестися по документах. Я подавав рапорти, дуже довго чекав, а врешті перевівся фактично через СЗЧ. Сказав командуванню, що буду йти, ми потисли один одному руки», — розповідає він. Тепер на Запорізькому напрямку він успішно збиває російські шахеди.
Другий пілот у цьому екіпажі — 23-річний Данило з позивним «Голова». Він також служив оператором дронів у морській піхоті. Під час одного з боїв росіяни влучили в бліндаж, де перебував його екіпаж. Позиція загорілася, і вийти звідти вдалося лише через дві доби. Коли вони повернулися, командування першим ділом запитало не про людей, а про майно. «Їх цікавило, що зі старлінком, генератором. Люди були як м'ясо», — згадує Данило. Після цього він вирішив піти у СЗЧ. На відміну від «Таможні», який пробув у СЗЧ один день, Данило переховувався чотири місяці. На запитання про страх перед затриманням він відповідає: «Бистрі ноги не бояться. А що боятися? Я в армію пішов добровільно, а добровільно з морської піхоти піти не можу».
Третій член екіпажу — інженер Тьома з позивним «Тімон». Раніше він був піхотинцем у 5-й штурмовій бригаді. Після участі у штурмах посадок він не зміг офіційно перевестися, тому перейшов у роту малої ППО 225-го полку через СЗЧ. Усі троє називають однакові причини такого переходу: нормальне забезпечення та ставлення у нинішньому підрозділі й погані умови у попередньому.
Історія військового з позивним «Бакс» виявилася драматичнішою. Він воював у складі 57-ї бригади під час боїв за Вовчанськ улітку 2024 року. «Я ще в 2022 році хотів піти, але мене тоді у військкоматі не брали. Ну вже в 24-му я вирішив зробити подарунок тещі й пішов у військкомат знову», — жартує він. Влітку того року він брав участь в боях за Вовчанський агрегатний завод. «Ми піхотою перекривали їхню логістику. Виходить, що вони були на заводі і позад нас, а ми посередні. В оточенні, можна сказати», — пояснює він. За його словами, два тижні росіяни не могли вибити їх із позицій.
Після вдалого виходу з оточення «Баксу» запропонували заводити на позиції щойно мобілізованих через мінне поле. Він запитав одного з них, чи він пристрілював автомат, і отримав негативну відповідь. «Я зрозумів: я звиклий до вибухів і знаю, що робити, а він злякається, побіжить вправо чи вліво — і буде «двісті»», — розповідає боєць. Після цього він відмовився від завдання і сказав командиру, що йде у СЗЧ. Він повернувся додому, але через кілька місяців його здав сусід військовій службі правопорядку. «Сусід у 12 ночі голосно слухав музику. Я посварився з ним через це, а він потім ВСП на мене викликав», — каже «Бакс». У розподільчому центрі рекрути запитали, чи вміє він паяти. Той відповів, що колись паяв, — і так потрапив до майстерні роти «Балу», де тепер ремонтує та збирає дрони. «Все одно одну справу робимо — і штурмувати, і дрони паяти», — каже чоловік.
У тій же майстерні працює військовий із позивним «Зрячий». Його справжнє прізвище Сліпець, тому в роті йому дали такий позивний. До мобілізації він працював 3D-моделювальником і не вірив, що його навички можуть бути потрібні у військо. «Ну я художник. Нащо в армії художники?» — каже він. Поліція зупинила його на вулиці у Києві, підвезла до ТЦК, звідти він потрапив до навчального центру, де його готували як стрільця. Там він захворів на пневмонію і з лікарні пішов у СЗЧ. Пізніше через знайомих він домовився про службу у 225-му полку пілотом дронів. Але по дорозі в частину командир запитав, що він вміє, а «Зрячий» сказав, що він 3D-художник. «А я якраз шукав 3D-художників, і думаю, де ж мені взагалі їх взяти?» — каже командир роти «Балу». Тепер в їхній роті є справжній художник, який моделює деталі до дронів та корпусів вибухівок. «Ну це як робота, тільки без вихідних, відчуваю, що роблю щось корисне, в мене суперумови», — каже Зрячий.
Іван із позивним «Муха» — другий пілот в розрахунку «Урса», який спеціалізується на знищенні російських безпілотників типу «Молнія». Це найбільш небезпечні дрони на передовій та для цивільного населення, що живе в кількох десятках кілометрів від першої лінії фронту. «Молнія» може нести до восьми кілограмів вибухівки, а росіяни виробляють їх масово. Розрахунок Івана збиває по 5-10 таких дронів вдень, також працюючи по «Ланцетах», розвідувальних ZALA та ударних дронах «Князь Вещий Олег». Йому 29 років, і це його п'ятий рік на фронті. Контракт із ЗСУ він підписав ще до повномасштабного вторгнення. Спочатку він був піхотинцем у 92-ій бригаді, але й сюди перевівся через СЗЧ. «З піхоти так просто не відпустять», — каже пілот. «Я поставив до відома, що йду. І пішов. Сказав: «Я поїхав додому, чао». І все, зібрав чемодан, передав справи…» — розповідає він. Іван вирішив повернутись у військо самостійно. «Ну просто тягне сюда вже, як дім рідний. Додому до жінки вже їдеш тільки у гості», — пояснює «Муха» причини свого повернення.
225-й окремий штурмовий полк якийсь час був одним із небагатьох пріоритетних підрозділів, куди могли повернутися військові, які самовільно залишили частину. Саме тому всім героям цього матеріалу вдалося прийти сюди на кращі посади чи краще забезпечення, ніж на попередніх місцях служби. Однак часто буває не так. Тих, кого повертають примусово або хто повертається повторно, зазвичай направляють у піхоту або штурмові підрозділи.
Самовільне залишення служби під час дії воєнного стану — це кримінальна відповідальність, що карається позбавленням волі від 5 до 10 років. За даними Офісу Генерального прокурора, від початку повномасштабного вторгнення в Україні відкрили понад 230 тисяч справ щодо СЗЧ. Федоров уже заявляв, що вирішити проблему СЗЧ неможливо без вирішення питання мобілізації. У Міноборони та Верховній раді нині обговорюють зміни до Кримінального кодексу: для повторного СЗЧ передбачається жорсткіша відповідальність, а для тих, хто повертається добровільно, — спрощене поновлення на службі та пом'якшення кримінальних наслідків.