Миколаївський бізнесмен Михайло Тітов, відомий у кримінальних колах під прізвиськом «Мультик», нещодавно опинився у слідчому ізоляторі на два місяці. Разом із ним за ґрати потрапили четверо його найближчих спільників. Розслідування, проведене миколаївськими журналістами, розкриває масштаби впливу його організованої групи на економіку регіону та державні структури.
Прокуратура висунула групі Тітова звинувачення у вчиненні низки тяжких злочинів: рекету, розкраданні комунального та державного майна, незаконному обігу наркотиків і зброї, погрозах та вимаганнях у бізнесменів. За твердженням слідства, угруповання мало налагоджені стійкі контакти з органами державної влади та місцевого самоврядування, а також зв'язки в місцях позбавлення волі. На судовому засіданні Тітов категорично заперечує всі висунуті йому звинувачення, стверджуючи, що місто знає справжніх винуватців, і що протягом 15 років він намагався дотримуватися закону.
Масштаб проблеми став настільки серйозним, що привернув увагу на найвищому рівні. Міністр інфраструктури Володимир Омелян виступив на засіданні Уряду з поскаржень на те, що угруповання Тітова контролює ключові дорожні контракти на Миколаївщині. За його словами, в регіоні сталося «дивне зрощення політичної еліти з кримінальними структурами, які фактично блокують нормальне проведення тендерів». Омелян також повідомив про погрози, спрямовані на голову Укравтодору та на нього самого.
Сфера впливу групи простягалася далеко за межі дорожного будівництва. За версією прокуратури, «Мультик» зі своїм оточенням контролював готельний та ресторанний бізнес, збирав данину навіть з кладовищ. Генеральний прокурор Юрій Луценко під час відвідування Миколаївщини охарактеризував ситуацію як «двовладдя», коли офіційний мер був лише видимістю влади, а реальні рішення приймалися під впливом кримінальних структур.
Місцевий громадський активіст Денис Жело протягом кількох років документував діяльність групи Тітова і передавав інформацію до правоохоронних органів. На його думку, угруповання контролювало не лише бізнес, а й чиновників та депутатів міської ради. За словами Жело, Тітов крав гроші з міського бюджету та вимагав їх у підприємців, а потім використовував ці кошти для підкупу волонтерів, громадських діячів та депутатів.
Активіст розповідає про чітку структуру розподілу сфер впливу. Наприклад, житлово-комунальне господарство контролював Ігор Копійка через свого ставленника Андрія Палька, директора департаменту ЖКГ. Таким чином вони забезпечували, щоб тендерні кошти освоювали лише фірми, пов'язані з Копійкою та Тітовим.
Історія Михайла Тітова як кримінального авторитета розпочалася на початку дев'яностих років. Колишній працівник карного розшуку миколаївської міліції Володимир Зацеркляний згадує, що спочатку Тітов займався рекетом — вимаганням грошей у місцевих підприємців. Однак до в'язниці він потрапив за вбивство.
Жертвами Тітова стали двоє кримінальних авторитетів — «Кіндрат» та «Філімон», які приїхали на Південь України з Молдови. За розповіддю Зацеркляного, Тітов мав при собі пістолет ТТ. Він впритул вистрілив у «Кіндрата», тяжко поранивши його. «Філімон» спробував втекти, але Тітов не зупинився. Він вистрілив йому в спину, а коли в пістолеті закінчилися набої, витягнув вінчестер і добив обох авторитетів пострілами в голову.
Ці події розгорталися в дачному селищі на околиці Миколаєва. Згідно з матеріалами справи, Тітов викинув тіла вбитих у лиман, де їх пізніше знайшли рибалки. Замість довічного ув'язнення за подвійне вбивство Тітов отримав 15 років, з яких відбув вісім років і вийшов на волю. На суді він наголошує, що відбув своє покарання і протягом 15 років не притягувався до відповідальності, завжди приходив, коли його викликали до міліції, і ніколи не ховався.
Після звільнення Тітов, очевидно, не мав наміру вести законослухняне життя. Наприкінці двохтисячних років про групу «Мультика» знову почали говорити миколаївські підприємці та місцева преса. По місту прокотилася хвиля рейдерських захоплень підприємств, і Тітов зі своїм оточенням швидко накопичили значні бізнес-активи.
Жело описує схему, якою діяла група: підприємцям пропонувалися два варіанти — або вони регулярно платили данину, або переписували частку свого бізнесу на членів угруповання. Якщо підприємець відмовляв, він відчував на собі всю машину контролюючих органів, які змушували його йти до них і вирішувати питання. Якщо ж він наважувався скаржитися кому-небудь, то замість 15-30 відсотків контролю він втрачав 90 відсотків бізнесу.
На суді Тітов відхрестився від численних бізнесів, стверджуючи, що він не має власного бізнесу — всім займається його дружина, а він лише їй допомагає.
Розслідування виявило конкретні випадки рейдерських захоплень. Андрій Лихой був одним із засновників великого салону елітних автомобілів у центрі Миколаєва, який займав понад п'ять тисяч квадратних метрів. За його словами, група з 30 людей у чорному, яких називають «тітушками», прийшла на підприємство і шляхом погроз, відбору документів та насильства вигнала засновників. Рейдери скористалися конфліктом між власниками, коли четверо з них намагалися усунути директора через фінансові зловживання. Останній звернувся до групи «Мультика» за захистом.
Колишній власник «Техноконтракта» стверджує, що рейдери перебували на підприємстві 5-6 днів, постійно там присутні. За цей час на підприємство приходили люди, які командували «тітушками», віддавали накази. Лихой бачив там Оронюка та самого Тітова, які явно керували операцією.
Андрій Лихой втратив підприємство, якому присвятив 15 років. За півтора року весь майновий комплекс фірми був переписаний на контрольовану Тітовим та нардепом Артемом Іллюком компанію «Миколаївські ресурси». Цей бізнес-центр став «резиденцією» «Мультика». За тією ж адресою зареєстровані комерційні фірми, які належать дружині Тітова та його компаньйонам.
Автосалон був далеко не єдиною жертвою. Денис Жело наводить конкретні приклади: тепловозоремонтний завод, який було відібрано у місцевого підприємця Ігоря Павлова, ринок на Баштанському шосе Миколаєва, піцерія «Челентано».
Довгорічна безтурботна діяльність угруповання стала можливою завдяки впливовим друзям у правоохоронних органах. Колишній начальник одного з відділів обласної міліції Миколаївщини Ігор Блошко впевнений, що у Тітова були «свої» люди в судах, поліції та прокуратурі. Блошко розповідає, що «Мультик» мав приятельські стосунки з тодішнім керівником миколаївського УБОЗу Володимиром Лупащенком.
Лупащенко дозволяв собі спокійно спілкуватися з «Мультиком» і покійним «Гуріком», вони могли сидіти разом і пити спиртні напої. Тим часом співробітники УБОЗу стояли по дві години вранці під кабінетом Лупащенка, чекаючи якогось підпису, а їхній начальник радився з «Мультиком».
За інформацією Блошка, Лупащенко отримував частку в незаконних схемах розподілу земельних ділянок та нерухомості у Миколаєві як плату за нейтралітет. За даними місцевих ЗМІ, коли міліцейський начальник і Тітов розсварилися, у Лупащенка несподівано згоріли чотири елітні автівки.
Наразі Володимир Лупащенко не бідує. Не пройшовши переатестацію в нову поліцію, він працевлаштувався в Києві, де очолив службу безпеки державної компанії «Нафтогаз України». Розслідувачі здійснили чимало спроб отримати його коментар, але той наполегливо уникає спілкування з журналістами.
Денис Жело зауважує на парадокс: сьогодні Тітов запитує, чому раніше люди не звертались до правоохоронців, але він не розуміє, що раніше люди боялися навіть вимовити його прізвище. Машини горіли, запальні суміші залітали на подвір'я. Людина не залізна, у неї немає десяти життів.
На судовому засіданні у Маріуполі Михайла Тітова заарештували на два місяці. Однак, за словами активістів та розслідувачів, відповідальність мають понести й правоохоронці, чиновники та депутати, які тривалий час були опорою та «дахом» для угруповання. Наразі прокуратура жодного з них не звинувачує.