Розслідування показує системну проблему в українській правоохоронній системі: кримінальні справи проти слідчих і прокурорів, які порушили закон, розтягуються на роки без вироків. Це стосується як правоохоронців часів Януковича, так і тих, хто порушив закон уже за нинішньої влади. Багато з них живуть на волі, а деякі навіть повертаються на свої посади, попри наявність неспростовних доказів їхньої причетності до крадіжок.
Літом 2014 року в центрі Києва відбувся скандальний обшук у ювелірній крамниці «Граф». Працівники Печерської прокуратури, міліції та спецпідрозділу «Сокіл» проводили слідчу дію, під час якої, за підрахунками директора магазину Ігоря Брикова, зникло цінностей на 2,5 млн євро. На відеозаписах, зроблених системою спостереження, було зафіксовано, як правоохоронці відкрито розпихували коштовні годинники, діаманти та інші цінності по кишенях і сумках.
Директор магазину описує сцени, які він спостерігав: правоохоронці без сорому мірялися годинниками перед камерами, обговорюючи, у кого вони дорожчі. Одна з працівниць, слідча Печерського райвідділу міліції Марія Васильєва (згодом Марія Забуга), просила свого колегу принести їй коштовний годинник із більшою кількістю діамантів. Обшук розпочався о 11 годині ранку, весь персонал магазину зібрали в одному приміщенні, а директора не пустили всередину. Система відеоспостереження була вимкнена, проте правоохоронцям не вдалося отримати доступ до всіх камер.
Згідно з судовою ухвалою, слідчі мали вилучати радіаційно забруднені ювелірні матеріали. Вони провели в крамниці більше десяти годин, ламали двері, ріжучи сейфи. Під час обшуку вони замовляли їжу з ресторану та пили алкоголь з барного стелажу. На одному з відеозаписів представник спецпідрозділу «Сокіл» дає вказівку своїм колегам: «Кімната ваша на 15 хвилин. Все, що тут цінне бачите, все, що привертає вашу увагу, що можна забрати, забирайте собі».
Після того як власники крамниці оприлюднили відеоматеріали, розпочався великий скандал. Проти всіх фігурантів відео, окрім силовиків «Соколу», було відкрито кримінальне провадження. Однак через три роки, незважаючи на те, що всі обличчя й імена відомі, ніхто так і не був покараний. Перше судове слухання не можуть розпочати вже два роки. За словами Брикова, спочатку судді брали самовідвід, потім на слуханнях по черзі не з'являються адвокати обвинувачених.
Журналісти розшукали будинок колишніх слідчих Марії та Віталія Забуги. Віталій вів справу проти «Графа», а його дружина допомагала проводити обшук у крамниці. Коли знімальна група спробувала взяти коментар у Марії Забуги, жінка швидко сіла в автомобіль і втекла від журналістів. Після обшуку Віталій Забуга пробув у СІЗО лише місяць і вийшов під заставу. Марію Забугу взагалі під варту не брали.
Екс-прокурор Павло Козлов, один із головних фігурантів пограбування, також вийшов під заставу. Саме він клопотав про проведення обшуку у магазині. Коли журналісти запитали його про відеозаписи, на яких видно, як правоохоронці пакують цінності без протоколу, Козлов стверджував, що вилучали контрафактну продукцію, яка була опечатана і здана на зберігання. Однак на записах видно, що понятий Володимир Філоненко, про якого розповів Козлов, сам крав цінності з магазину, ховаючи їх у штани. Філоненко також залишається на волі.
Единий обвинувачений, чиї злочинні дії не були зафіксовані камерами, — прокурор Віталій Савчук, який мешкає у Вінниці. Він запевняє, що не брав чужого майна і не бачив, як це робили інші. Савчук наполягає, що його звільнили з прокуратури незаконно, тому у 2015 році через суд поновився на посаді. Одразу після цього він пішов у декрет, і після його завершення може повернутися у штат.
Інша історія з коштовностями розгорнулася у 2015 році. Двом високопоставленим посадовцям прокуратури Володимиру Шапакіну та Олександру Корнійцю оголошили про підозру у хабарництві. Під час обшуків у них вдома та в кабінетах знайшли чималі суми у валюті, а у Корнійця ще й діаманти. За словами колишнього заступника генерального прокурора Віталія Каська, коштовне каміння, знайдене в Корнійця, раніше було вилучене під час одного з обшуків і мало бути серед речових доказів. Генеральна прокуратура цю заяву заперечила. Справа «діамантових прокурорів» досі розглядається в суді і за два роки особливо не просунулась. Обидва прокурори сплатили мільйонні застави і вийшли на волю.
Колишній заступник генерального прокурора переконаний, що головна причина, чому правоохоронці продовжують наважуватися на злочини, — це безкарність. Справа «діамантових прокурорів» яскраво характеризує корупцію в прокуратурі до Пшонки, під час його керівництва і після нього. Вона демонструє системну проблему. Багато прокурорів, готових працювати за новими правилами, спостерігали, чим закінчиться це провадження. На жаль, судячи з усього, перемогла стара система.
Літом 2015 року розпочалися реформи в українській правоохоронній системі. Почався відбір до місцевих прокуратур, на вулиці вийшли перші патрульні поліцейські. Однак, як стверджують експерти, зміни відбулися лише на рівні законодавства. Новий закон про прокуратуру прийнято у 2014 році, новий закон про поліцію — у 2015 році. Але того, що вимагали на Майдані — нових органів і нових людей — насправді не сталося.
Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ, розповідає, що його організація досліджує проблеми реформування правоохоронної системи. За останні роки нові люди прийшли лише в патрульну поліцію. У кримінальному блоці МВС працює понад 90% слідчих і оперативників зі старої системи. Попри те, що правоохоронцям дещо підняли зарплату і видали нові автомобілі, системні проблеми залишилися. Схожа ситуація з реформою прокуратури — там лише частково вдалося оновити керівний склад місцевих підрозділів, але незворотних змін у відомстві не сталося.
Зловживання під час розслідувань, замовні розслідування, порушення прав затриманих осіб, вилучення більше майна, ніж дозволив слідчий суддя, — все це залишається. Літом 2017 року в Києві правоохоронці провели обшук у помешканні колишнього співробітника міліції і кримінальної виконавчої служби Юрія Сіденка. Вранці 21 липня працівники «реформованої» поліції й прокуратури зайшли в квартиру без власників. Вони знайшли зброю, ікони, десятки ювелірних прикрас, монети і золото у зливках.
Спочатку виявлене майно правоохоронці фіксували на відео. Потім знайшли ключ від сейфу — і зйомка припинилась. Юрій Сіденко переконаний, що майно з сейфу викрали. За його словами, в сейфі лежала коробка з грошима: 45 тисяч доларів, 12 тисяч євро і 800 фунтів. Він каже, що гроші належали родині його сина. Син приїхав на квартиру одразу, як дізнався про обшук, але правоохоронці відмовилися йому показати, що вилучили.
Коли син потерпілого з адвокатом і дружиною зайшли в квартиру, слідчий оголосив, що слідчі дії закінчені. Адвокат попросив показати протокол обшуку, але йому в категоричній формі відмовили. Вимагаючи показати, що вони виносять, адвокат зміг сфотографувати лише останню сторінку протоколу. За цією фотографією власники перевірили вилучене майно і виявили: у документі є всі вилучені цінності, окрім грошей із сейфу. Адвокат зв'язався зі слідчим телефоном, але той заперечив крадіжку, стверджуючи, що все вилучили згідно з ухвалою слідчого судді.
Після того як власники почали скаржитися на зникнення грошей, у засвідченому понятими протоколі слідчі дописали зниклу суму. Однак, як стверджують власники, не всю. Син потерпілого наполягає, що не вистачає 12 тисяч євро.
Віталій Касько розповідає, що під час таких обшуків зникає не лише майно, нерідко правоохоронці крадуть і задокументовані речові докази. Скільки таких злочинів відбулося в Україні за останні роки, сказати неможливо — прокуратура не веде такої статистики. Касько впевнений, що правоохоронці не хочуть вести відкритий реєстр вилученого майна, адже тоді виявляться чималі нестачі речових доказів. Законодавство про агентство з розшуку і управління активами передбачало спеціальну систему електронного обліку, яка частково є публічною. Однак понад півтора року після набуття чинності цього законодавства такий реєстр так і не був створений.
За даними Національного антикорупційного бюро, колишній високопоставлений службовець Генеральної прокуратури Дмитро Сус записував розмови на відеореєстратор, який, за твердженням НАБУ, він незаконно привласнив. У одному з записів Сус розповідав про те, як би його департамент обшукав Лувр, якби він належав французькій прокуратурі. Сам екс-прокурор стверджує, що техніка — його власна, а розмова про Лувр була написана для розваги спеціально для детективів антикорупційного бюро. Він каже, що він і кілька людей писали кіно.
НАБУ офіційно оголосило підозру екс-прокурору у низці злочинів. У січні 2016 року Дмитро Сус проводив обшуки в підпільному казино в столичному готелі «Дружба». Він вилучив майже 200 тисяч гривень і понад 9 тисяч доларів, але гроші, за версією слідства, на зберігання не передав. З готелю прокуратура також вилучила гральну техніку.
Один зі свідків у провадженні проти Суса Ігор Якубік стверджує, що Сус продав йому конфісковане майно: гральні автомати, рулетки, електронні рулетки, фішки, відеокамери, столи, стільці, статуетки. Все, що Сус забирав під час обшуків, було там. Якубік каже, що колишній співробітник ГПУ про все домовлявся особисто, його помічник приніс гроші в кафе біля Цирку, а на наступний день перевезли обладнання.
Дмитро Сус заперечує слова свідка, стверджуючи, що той бреше. Ні він, ні будь-хто інший не продавав техніку і не отримував гроші. Якубік познайомився з Сусом під час одного з обшуків. За його словами, Сус продав йому обладнання за 10 тисяч доларів. На наступний день приїхало НАБУ, забрало обладнання, і Якубік написав, як все було. Він каже, що НАБУ стежило за Сусом і через телефон вийшло на нього. Сус, у свою чергу, наполягає, що провадження НАБУ навмисне сфабриковане. Він припускає, що свідку щось пообіцяли, адже правоохоронні органи зазвичай у 90% випадків щось обіцяють свідкам, коли вони приходять щось казати.
Точну суму вкрадених під час обшуків цінностей з'ясувати вкрай складно. Однак очевидно, що часто статки тих, хто проводить обшуки, не відповідають їхнім офіційним доходам. Ціна машини, якою користується Дмитро Сус, на момент придбання втричі перевищувала його річну зарплату. Авто було оформлено на літню родичку Суса.
Не афішують свої статки й колишні слідчі Марія та Віталій Забуги. Обидва автомобілі, на яких вони їздять, записані на інших людей. Сім'я мешкає в приватному будинку, який вони ділять із сім'єю двоюрідного брата Марії Забуги. Степан Харченко, колишній посадовець МВС, також живе в цьому будинку. У гаражі журналісти зафіксували його мотоцикл і чужу БМВ. Майже нічого офіційно немає й в екс-прокурора Павла Козлова. Натомість майном володіє його цивільна дружина. Козлов заперечує її наявність, стверджуючи, що він неодружений.
Квартиру в багатоповерховому будинку у Голосіївському районі столиці і ще одну столичну нерухомість дружина Козлова придбала через тиждень після пограбування «Графа». Ще за місяць у неї з'явився позашляховик Mitsubishi. Крім того, жінка має автомобіль Toyota, хоча при цьому вона державний службовець. На запитання журналістів про джерела коштів на два об'єкти нерухомості і машину Козлов відмовляється відповідати, наполягаючи, що у нього немає дружини.
Директор ювелірної крамниці «Граф» стверджує, що невдовзі після пограбування вони отримали повідомлення від прокурора Козлова. За словами Брикова, прокурор написав, що грабували магазин на замовлення, і люди, які замовляли це, «сидять і не паряться». Коли журналісти запитали Козлова, чи він надсилав таке повідомлення, той відмовився відповідати, сказавши, що це треба запитати у Брикова.
Для того щоб злочини правоохоронців знаходили покарання і не повторювалися в майбутньому, їхнім розслідуванням має займатися окремий незалежний орган. Два роки тому Верховна Рада поклала ці обов'язки на Державне бюро розслідувань. Однак досі його так і не вдалося створити. Тому в методах роботи правоохоронців змінити вдалося мало.
Олександр Банчук каже, що не прийшла критична маса нових людей ні в поліцію, ні в прокуратуру, і це тягне за собою залишення старих практик. Друге — це відсутність контролю, тобто відсутність органу, як Державне бюро розслідувань, яке б контролювало і розслідувало можливі факти порушень. Ці два фактори впливають на ситуацію.
Колишній заступник генпрокурора Віталій Касько переконаний, що в правоохоронних органах продовжує залишатися кругова порука. Справа «діамантових прокурорів» мала цю кругову поруку порвати. Однак занадто багато зв'язків в правоохоронних органах один з одним, занадто багато людей з правоохоронних органів часів Пшонки благополучно перекочували в нинішні правоохоронні органи, і вони інколи себе почувають навіть краще, ніж тоді. Попри виявлені кричущі факти порушень закону, «діамантовим прокурорам» допомогли тісні стосунки із вищим керівництвом ГПУ. А тим, хто розслідував діяльність скандальних прокурорів, довелося піти з прокуратури.