У серпні 2017 року у Харкові сталася серія жорстоких нападів на активістів громадської організації, які займалися розслідуванням корупційних схем. Перший інцидент трапився 30 серпня близько полудня, коли невідомі напали на Дмитра Булаха, голову громадської організації «Харківський Антикорупційний центр». Нападники використовували касти, завдаючи численних ударів по голові та тілу. Булах отримав серйозні травми: перелом двох ребер, струс мозку, пневмогідроторекс правої легені та посттравматичну пневмонію. Лише втручання свідків зупинило нападників.
Дмитро Булах — депутат Харківської обласної ради, але більше відомий своєю громадською діяльністю. Він переконаний, що напад був спланований саме через його антикорупційну роботу. За його словами, правоохоронці мають відеозаписи з камер спостереження, на яких видно, як люди стежили за його маршрутами, а потім тікали з місця злочину.
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков взяв справу під особистий контроль, а екс-начальник ГУ Нацполіції у Харківській області Анатолій Дмітрієв заявив про вжиття вичерпних заходів. Однак замість розкриття злочину сталося нове нападення — цього разу на колегу Булаха Євгена Лісічкіна.
18 вересня 2017 року близько десятої ранку Лісічкін був атакований двома невідомими прямо у дворі свого будинку. За його розповіддю, один нападник чекав його з одного боку двору, другий підбіг з іншого. Перший завдав кількох ударів, другий наніс найбільш серйозний удар в ухо, після чого Лісічкін втратив рівновагу. Коли він впав, обидва почали бити його ногами. Нападників зупинив лише крик працівниць дитячого садочка, які побачили побиття через вікно.
Організація «Харківський Антикорупційний центр» працює з 2015 року. За два роки вона розкрила афери на мільйони гривень із міських та обласних бюджетів. Найбільш значущим розслідуванням стало викриття масштабного розкрадання міської землі. Булах розповідає, що з 2008 по 2016 рік близько 1000 гектарів міської землі було роздано безкоштовно близьким до влади особам. Для порівняння, це площа чотирьох князівств Монако.
Антикорупціонери встановили механізм афери: через кооперативні схеми, які не відповідали законним вимогам, земля передавалася людям, які не стояли на квартирній черзі. Булах пояснює, що замість справжніх членів кооперативів часто виступали юридичні компанії. Коли посадовці міськради, включаючи колишнього мера Харкова та нардепа Михайла Добкіна, отримали підозри від прокуратури, нові власники 165 гектарів землі добровільно повернули її. Серед повернутих ділянок була земля у серці міста — за Театром опери у саду Шевченка, де вже були вирубані дерева.
Булах припускає, що землю намагалися використати для будівництва житлових комплексів, мешканцями яких мали стати чиновники, депутати, судді та прокурори. Він вказує на будинок, побудований компанією «Житлобуд-1», де проживають представники влади, і припускає, що на повернутій землі планувалося будівництво подібного об'єкта.
Попри два місяці розслідування нападу на Булаха, поліція не встановила ні замовників, ні виконавців. Олег Бех, начальник Головного управління Національної поліції у Харківській області, заявив про наявність певних напрацювань та перспективи розкриття, але конкретних результатів не представив.
Після нападу на Лісічкіна поліція висунула несподівану версію: побиття була імітацією, а сам Лісічкін нібито замовив напад на себе. За цією версією, він заздалегідь був попереджений про напад. Правоохоронці стверджують, що мають докази імітації — синці на тілі постраждалого, які, на їхню думку, занадто незначні. Олег Бех зазначив, що нападники — люди за сорок років, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, один з них навіть є кандидатом у майстри спорту з боксу, тому серйозні тілесні ушкодження були б набагато більшими.
Під час допиту так звані виконавці написали явку із повинною, але не назвали мотив. Вони лише сказали, що їм обіцяли працевлаштування на роботу в міськраду, коли буде політичний піар і «вони» прийдуть до влади. Хто саме мається на увазі під словом «вони», залишилося невідомо.
Редакція «Слідство.Інфо» провела власне розслідування і знайшла докази, що версія про змову між нападниками та жертвою сумнівна. 18 вересня о 9:04 ранку на записі камери спостереження видно, як позашляховик «Міцубісі Аутлендер» привіз одного з нападників на вулицю Коцарську, де сталося побиття. У машині він перевдягнувся і взяв у руки квіти — можливо, щоб свідки не звертали уваги на його обличчя. Нападники чекали жертву біля 40 хвилин, хоча Євген просто затримався, щоб перевірити пошту вдома.
Лісічкін розповідає про суперечності у версії поліції. За словами правоохоронців, він нібито передав кошти за напад на себе абсолютно незнайомій людині на проплаченому мітингу проти мера Кернеса у червні 2017 року, а потім через три місяці вони скоїли напад. Однак цей свідок не пам'ятає, з якого номера телефонував, і не знає номер Лісічкіна.
Адвокат Євгена Ігор Черняк зазначає, що так звані свідки вже втретє докорінно змінюють свідчення, але слідчих це не зацікавило. У перші дні після нападу Лісічкіна викликали до поліції по кілька разів на день. Після встановлення всіх задіяних осіб навіть адвокату постраждалого не дають матеріали справи для ознайомлення — поліція приховує хід розслідування.
Олег Бех заявив, що протягом найближчого часу картина буде зрозуміла, і якщо в діях зазначених осіб не буде складу злочину, справа буде закрита.
Напад на Лісічкіна сталося за день до сесії Харківської міськради, де мало розглядатися питання про повернення 165 гектарів землі у власність міста. Міський голова Геннадій Кернес відмовився говорити про подальшу долю цих земель, заявивши, що не хоче відповідати на це питання, хоча володіє інформацією.
На сесію міськради не були допущені ні представники Антикорупційного центру, ні опозиційно налаштовані депутати. Лісічкін хотів запитати про долю вкрадених гектарів у Лісопарку, де розташована найдорожча земля у Харкові. За його словами, люди отримували цю землю безкоштовно, а потім продавали за ринковими цінами. Прокуратура оцінює один гектар такої землі в 25-30 мільйонів гривень.
Антикорупціонери встановили, що дорогоцінна земля опинилася в осіб, пов'язаних із владою. Лісічкін розповідає, що кооперативи розташовувалися на одній адресі — по 30 кооперативів з одним телефоном, який належав НПК «Холдінг». За його словами, це особистий бізнес мера Кернеса.
Після нападу на Лісічкіна пройшло більше місяця — справа не розкрита. Від жорстокого побиття Булаха пройшло два місяці — справа також не розкрита. Десятки інших нападів на антикорупціонерів залишаються невирішеними. Частина нападів на активістів і журналістів у Одесі та Вінниці сталися в ті ж дні, що й напади у Харкові. В Одесі активіста навіть обстріляли з травматичного пістолета. Ці злочини також досі не розкриті.
Наталя Соколенко, член Громадської ради доброчесності, не вірить, що поліція не може розслідувати напади на антикорупціонерів. Вона нагадує, що за часів Януковича, коли народних депутатів закидали сніжками, поліція викликала на допити сотні людей — усіх, у кого мобільний телефон працював у тому районі. Сучасні технічні ресурси, за її словами, ще кращі, але обсяг роботи зменшився. Соколенко робить висновок, що ті, хто мають захищати свободу слова та права громадян, зумисно цього не роблять.
Безкарність за напади на викривачів корупції означає, що корупціонери й надалі будуть розправлятися із своїми критиками за допомогою насильства. Відсутність справедливого розслідування розв'язує їм руки для подальших злочинів.