Благодійність у формі вогнепальної зброї – явище, яке в Україні набуло особливого поширення під час збройного конфлікту. Однак за цією практикою часто криється складна схема, яка дозволяє комерційним структурам отримувати мільйонні державні замовлення.
На фронті та в АТО бійці мають справу з застарілою радянською зброєю. Михайло, колишній боєць Правого сектору, розповідає, що його першу гвинтівку він здобув як трофей, відібравши у противника. Більшість озброєння у військових складається з радянських часів – автоматів АК-74, кулеметів, гранатометів та інших систем. Навіть коли деякі підрозділи, зокрема морпехи, отримали новітні українські автомати, вони виявилися проблемними: швидко зношуються і потребують спеціальних інструментів для розбирання.
Натомість політики та чиновники отримують зовсім іншу зброю. Народний депутат від «Народного фронту» Сергій Пашинський володіє штурмовою гвинтівкою українського виробництва «Форт 224» та сучасним австрійським пістолетом Glock 19. Цю зброю він отримав як нагороду від Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, свого однопартійця. Аваков нагородив таким чином чимало політиків іноземними стволами, однак у своїх численних публічних виступах неодноразово стверджував, що на закордонну зброю його відомство не витрачало бюджетні кошти.
Деталі щодо того, кого і якими пістолетами нагороджено у МВС, залишаються невідомими. Міністр оприлюднив лише загальну цифру – 1322 одиниці нагородної зброї. Проте журналісти з'ясували, що протягом 2014-2015 років 113 пістолетів, виданих Аваковим як нагорода, були іноземного виробництва.
Джерелом цієї зброї виявилася приватна компанія ІБІС. У матеріалах кримінального провадження Генпрокуратури комерційний директор фірми Ромас Грунскіс пояснив, що спортивні пістолети марок SPHINX, Glock, CANIK, CZ-75, TAURUS, Beretta, S&W M&P передавалися на безплатній основі Міноборони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки та МВС як допомога. Згодом ці подаровані пістолети стали нагородними.
Юрист Української асоціації власників зброї Віталій Коломієць давно аналізує цю практику. На його думку, закон про запобігання корупції прямо забороняє передачу майна органам державної влади. «Це пряма корупція», – наголошує він. За його оцінкою, Міністерство внутрішніх справ не мало права отримувати таку благодійну допомогу від комерційного підприємства, оскільки безоплатна передача майна посадовим особам державних органів становить корупцію за статтею 54 закону про запобігання корупції.
Однак у МВС не бачать у цьому жодних проблем. Державна установа «Центр обслуговування підрозділів МВС України» отримала від ТОВ ІБІС протягом 2015-жовтня 2017 року благодійну допомогу у вигляді 276 одиниць спортивної нарізної вогнепальної зброї іноземного виробництва на суму 3 375 167,54 гривень. Спікер МВС Артем Шевченко пояснює, що під час збройної агресії відомство вітає будь-яку допомогу зі зброєю, як для нагородного фонду, так і для підрозділів.
Коли журналісти звернулися до керівництва ІБІСу з питанням про мотиви такої благодійності, Ромас Грунскіс уникав прямої відповіді та відмовився давати інтерв'ю. На запитання про те, чи займається компанія благодійністю, він відповів уклінчиво: «Це ж не благодійність... Але цілісна тема – це не благодійність».
За розрахунками журналістів, один пістолет Glock коштує від 40 тисяч гривень, Beretta – від 37 тисяч. Загалом у 2014-2015 роках ІБІС передав МВС пістолетів на суму понад 3 мільйони 300 тисяч гривень. Якщо це не благодійність, то за рахунок чого компанія компенсує витрати на такі дорогі подарунки?
Коломієць пояснює логіку такої схеми: незалежно від того, йдеться про зброєю, автомобільний ринок чи нерухомість, подібні дії здійснюються з метою отримати незаконні та антиконкурентні переваги на ринку.
Юрій Ніколов, журналіст, який останні 10 років розслідує корупцію у державних закупівлях, виявив ці переваги, проаналізувавши тендери від МВС, Нацгвардії та Міноборони. Вивчивши дані про закупівлі пістолетних набоїв у системі «Прозорро» та «Віснику держзакупівель», він виявив, що з 2015 року, коли «Вектор-С», ІБІС та «Європа Арм» увійшли у державні закупівлі, практично ніхто інший не постачає такі товари.
Протягом останніх чотирьох років ІБІС та пов'язані з ним компанії отримали майже 200 мільйонів бюджетних гривень на держзамовленнях від силових відомств. Для порівняння, за останній рік це угрупування отримало підрядів на 30 мільйонів гривень, тоді як близько десятка інших компаній отримали по 5-7 мільйонів кожна.
Переважна більшість цих державних закупівель проходить за спрощеною процедурою, коли закупівля здійснюється у одного продавця без конкурентного змагання за найнижчу ціну. Переважно лише ІБІС та пов'язані з ним фірми продають набої для поліції.
Грунскіс пояснює цю монополію просто: практично ніхто інший не постачає такі набої. За його словами, ІБІС поставляє близько 80 або навіть більше відсотків таких товарів, і він навіть дивується, що не 90 відсотків. На цивільному ринку він не бачить цих патронів, тому припускає, що їх там просто немає.
Таким чином, передача зброї солдатам та гвардійцям – це безперечно позитивне явище. Передача зброї політикам та чиновникам – скандальна, але не злочинна. Однак коли в обмін на дарування зброї компанія отримує мільйонні бюджетні замовлення, це вже становить підставу для перевірки Національним антикорупційним бюро.