У Рівненському державному гуманітарному університеті, найбільшому виші в регіоні, де готують майбутніх педагогів та діячів культури, розгортається історія систематичних сексуальних домагань. Студентки та викладачки розповідають про поведінку, яка суперечить гуманітарній місії закладу.
Завідуючий кафедри хореографії Володимир Годовський, 70-річний професор, заслужений діяч мистецтв України та кандидат педагогічних наук, керує цією кафедрою майже 20 років. Він – людина, відома і поважна в Рівному. Однак студенти та випускники розповідають про нього зовсім інші речі.
Одна з випускниць, яку ми назвемо «Тетяною», розповідає про свій досвід. Завідуючий обіцяв допомогти їй поселитися в гуртожиток, але розмова про житло перетворилася на розмову про особисте життя дівчини. Професор запропонував стати її наставником, який знає, як зробити жінці приємно.
«Через кожне слово він мене цілує, в шию поцілував, тримаючи волосся, потім поцілував у груди. Я ойкнула, а він сказав мені: «Тихо-тихо», щоб я нікому не розповідала. Він також почав лизати мені вухо. Це було гидко, і зараз, коли я згадую, мене охоплюють мурашки», – пригадує «Тетяна».
Дівчина каже, що в обмін на частих візитів у неробочий час чоловік пропонував «кришувати» студентку та навіть влаштувати її на державну форму навчання. Цей випадок став для неї справжнім стресом. Вона довго не могла заспокоїтися і хотіла кинути університет.
«Я просто плакала, не могла зупинитися. Мене всі заспокоювали, але я не могла зупинитися. Я казала, що ніколи не буду тут навчатися. Я знаю, що він приймає державний екзамен, і це мені було страшно», – каже «Тетяна».
Між студентами та випускниками ходять розповіді про його поведінку. «Це знають всі, що він любить жіночок, особливо дівчат. Я не знаю, які форми його влаштовують, але всі знають, що він майже кожній щось може сказати чи запропонувати», – розповідає «Тетяна».
Випускниця кафедри хореографії 2017 року, яку ми назвемо «Мариною», розповідає про більш відверті випадки: «Мені пощастило, тому що я чула багато випадків, коли це перегинало палку. Він не просто мацав студентів, а відверто пропонував секс. Я вважаю, що це просто аморально. Такий варіант оплати є в нього. Якщо в дівчини немає грошей, вона може розплатитися своїм тілом».
Тринадцять студенток і випускниць кафедри хореографії різних років розповіли про факти домагань з боку професора Годовського. Одним він лише натякав на інтимний зв'язок. Іншим прямо пропонував секс. Ті, хто погоджувався, могли отримати від завкафедрою можливість влаштуватися на роботу, матеріальну підтримку та вирішення інших проблем.
Домаганням піддавалися не лише студентки. Колишня балерина Алла Геккель працювала на кафедрі 13 років. З перших тижнів роботи вона відмовлялася підписувати документи з уже виставленими оцінками студентам, яких ніколи не бачила. Працювати їй було складно через постійні проблеми, тиск та погрози звільненням.
«Якось я зайшла до нього в кабінет підписувати документи, і він мені сказав: «Ти не вписуєшся в нашу систему. Ти не хочеш робити того, що я тобі кажу як твій начальник. Тому або ти стаєш моєю коханкою і спиш зі мною, або ти тут працювати не будеш. Вирішуй сама», – згадує Геккель.
Після відмови стати коханкою, вона була змушена вести пари на інших кафедрах, а студенти скаржилися на неї в деканат під тиском завідуючого. Роками терпіла приниження, розповідала про домагання іншим викладачам та керівництву вишу, але жодної реакції не було.
«Студентки дуже часто мені говорили, що Годовський неадекватно себе поводить, що він до них пристає, що пропонує зайти до його кабінету випити або вирішити питання через інтим. Я їм говорила – чому вони не йдуть і не пишуть заяву в органи, в міліцію чи прокуратуру? Але, можливо, вони, як і я, стільки років терпіли це все, тому що боялися», – розповідає Геккель.
Сором, страх втратити роботу чи бути відрахованим з університету – такі причини багаторічної мовчанки називають студентки, випускниці та викладачки хореографічної спеціальності.
Щоб перевірити ці свідчення, журналісти попросили випускницю іншої спеціальності прийти до професора на зустріч щодо можливого поселення в гуртожиток та вступу на кафедру хореографії. Зустріч була приховано записана. Під час розмови професор досить відверто натякнув про свої наміри.
«Як ви будете моєю студенткою, мені не потрібен буде ні ректор, ні проректор, ні декан. Тому що я буду мати моральне і аморальне право вас опікувати», – сказав Годовський потенційній абітурієнтці, яку ми назвемо «Катериною».
Коли дівчина запитала, чи потрібно сплачувати кошти за поселення в гуртожиток, завідуючий запевнив, що грошей не треба.
«Мене цілувати будеш крепко потім. Я ж за тебе платити гуртожиток буду, якщо будеш крепко цілувати. Це ми будем потім говорити, які відносини будуть. Але я буду кришувати тебе. Мені подобається такий склад жінок, дівчат. І я буду підтримувати тебе, ти класна, тільки трошки зажата. Я тебе розкрепощу», – сказав професор.
Після двох зустрічей «Катерина» поділилася враженнями: «Був поцілунок, були обійми, але це було міцніше, ніж першого разу. В кінці він ще сказав, що він страх, як любить цілуватися».
На прощання завідуючий зробив їй комплімент: «О! Того разу ти в юпочці була красива, ноги в тебе красиві. В юпочці такій, молнія була там, називається «порви, порви мене» і цей, і цей… Ну добре – спокусливо прийшла, але не пригнула на мене».
«Мені здається, такі люди в навчальних закладах не повинні працювати», – переконана «Катерина».
Експертка з питань захисту прав жінок Тетяна Мельник вважає поведінку Годовського яскраво вираженими сексуальними домаганнями. «Однозначно, якщо це позиція керівника, викладача і студентки або абітурієнтки – людини, залежної від цього чоловіка. Він це проговорював чітко, конкретно. І так воно і є – від нього залежить її доля як майбутньої студентки. Коли це стосунки людини на посаді із залежною людиною – це сексуальні домагання», – розповідає Мельник.
Владимир Годовський спочатку відмовився зустрічатися з журналістами. Коли його застали на робочому місці без попередження, його просто вигнали з кабінету і закрили камеру. Втім, після наполягань, завкафедрою все ж таки погодився поговорити.
Професор не пригадує ані пропозицій «кришувати» студенток, ані запрошень до себе в кабінет, ані домагань чи натяків вступити в інтимний зв'язок. Він жартує, нервує і називає свідчення студенток та викладачки брехнею.
«Якби це було років 20-30, я би сказав. А в 70 років вже, я можу вам предоставити документ, може, що я вже неспроможний жити з дівчатами. І ще це. А дівчата можуть казати все, що завгодно. Це специфіка роботи. Якщо до доктора приходять і він дивиться – то що він, сексуальні домагання?» – каже Годовський.
Коли журналісти показали йому запис з прихованої камери, він дивився відео кілька секунд і пригадав, хто до нього приходив. «Дякую, я вже знаю, що це за дівчина… Валічка, я хочу пояснити», – звернувся завкафедри до методистки Валентини.
На цитату з відео – «Ми будем дружити організмами» – Годовський просто повторив: «Да. Організмами будем дружить».
Колишня викладачка Алла Геккель розповідає, що скаржилась на таку поведінку професора ректору університету. «Сказала йому, що пан Годовський не дає мені можливості нормально спокійно працювати, що він домагається мене, що він мене принижує постійно як професіонала, як людину, мою людську гідність. На що він мені відповів, що він з ним розбереться, він з ним поговорить. І працювати я в вузі буду, щоб я не переживала», – розповідає Геккель.
Натомість ректор Руслан Постоловський відповідає, що чув про домагання в Голлівуді, але не в своєму університеті. Він каже, що ніхто йому не скаржився на завкафедри хореографії.
«Вона мені такого не казала. Ну не казала, бо вона знає, що я сказав би чоловіку да пішов би йому морду набив, це вся правда. Бо чоловік її, я ж з чоловіком дружу давно. Мені зовсім неприємно оце чути. Зовсім неприємно, розумієте? Я з ним… викличу, якщо вже піде до того, будем шукати заміну», – каже Постоловський.
Жертви можуть мовчати роками, а заявивши – зіткнутися з нерозумінням, звинуваченнями і критикою. Більше того, українське законодавство у сфері протидії домаганням на практиці не працює.
«Саме таке небезпечне, страшне, що в нашому суспільстві таке стереотипне уявлення, що ця жінка сама хотіла цього. Або вона якось там ще провокувала. Насправді ці жінки – вони реально жертви, яким важко захиститися на сьогоднішній день. Тому що стаття в кримінальному кодексі так сформульована, що це примушування до вступу у сексуальний зв'язок. І що таке примушування і чи воно було? Тут доказову базу зібрати дуже непросто, тому що це зазвичай відбувається сам на сам», – розповідає юристка правозахисної організації ЦПГІ «Чайка» Тетяна Мельник.
Сексуальні домагання – тема «табу». Майже 20 років тому студенти-хореографи скаржились в деканат на поведінку свого завідуючого, але безрезультатно. Про домагання перешіптуються, зустрічей із завідуючим уникають, про це попереджають інших. Але безкарність стає нормою. Лише нещодавно екс-викладачка Алла Геккель написала заяву в поліцію.
Випускниця кафедри хореографії «Марина» розповідає, що багато студенток-хореографів відмовлялися говорити про домагання. Вони відчували себе жертвами і намагалися про все забути.
«Зрозуміло, що він там когось було навіть облизував, до когось ліз цілуватися, когось просто мацав, до третього просто говорив прямо: «Переспи зі мною» і так далі. Було по-різному. Тому більшість просто мовчали. Коли згадували, повертали головою, ніби старались про це забути, відхреститися від цього і взагалі уявити, що це було не з ними. Їм справді було важко, боляче. Коли в людини стоять сльози в очах і ти дивишся на неї і ти не можеш нічим допомогти, того що це вже сталось, це справді трогає до глибини душі», – каже «Марина».
З року в рік до цього закладу приходять десятки юних дівчат, які не знають нічого про долю своїх попередниць. Долю, яка, можливо, змінилася після візиту в професорський кабінет. Скільки таких кабінетів, таких керівників і жертв домагань в Україні – важко навіть уявити.