Держава обіцяла учасникам антитерористичної операції на Донбасі земельні ділянки. Однак на практиці ця обіцянка втілюється вибірково. Слідство.Інфо раніше розповідало про Дніпро, де ветеранам відводили землю на сміттєзвалищах, тоді як родичі депутатів отримували ділянки біля лісів та озер. Подібна картина спостерігається і в селі Хотів під Києвом, де впливова людина без труднощів отримує найцінніші земельні ділянки, а воїни АТО змушені долати численні перешкоди при оформленні документів.
Анатолій Шафранський з Хотова працював у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Коли розпочалася війна, він пішов на фронт. У 59 років чоловік став танкістом, пояснюючи своє рішення бажанням захищати синів. Він настільки звик до військового життя, що продовжив служити за контрактом.
Шафранський охоче демонструє фотографії зі своєї військової служби. Він гордується своїми побратимами, своєю фронтовою бородою та бойовою машиною, яку ніжно називає «Чаєчкою». Однак повернення з війни принесло йому нові випробування. Замість того щоб насолоджуватися миром, чоловік змушений був розпочати новий конфлікт – цього разу у рідному селі.
Місцева влада обіцяла виділити земельні ділянки учасникам бойових дій. У лютому 2017 року ці обіцянки нарешті втілилися в реальність, але результат шокував Шафранського. Коли він вперше побачив свою ділянку, він не повірив своїм очам. Село, розташоване в мальовничій місцевості поблизу столиці, виділило воїнам землю на смітнику.
Під час візиту на місце журналісти змушені були залишити автомобіль за кілька сотень метрів від ділянки – проїхати далі можна було лише на тракторі. Навколо справді розташовувався смітник. Шафранський описує ситуацію без прикрас: «Немає ні дороги, я не вважаю, що ці висипані бетонні відходи – то це є дорога. Немає ні підведення, ні електроенергії, немає нормальної землі. Це не земля, за яку ми боролись і яку держава нам обіцяла. Нас просто кинули». Він додає, що розумні люди ніколи не взяли б тут землю під забудову.
Сільський голова Хотова Микола Безпечний зустрічає журналістів біля сільської ради, де щойно завершилося засідання місцевих депутатів. На запитання про якість виділеної землі він дає несподіваний відповідь. За його словами, кращої землі для ветеранів у нього просто немає. Він наголошує: «З 2002 року жодного квадратного метра в межах населеного пункту не включили… з 2002 року. І ми через 15 років ще можемо щось дати учасникам АТО. Тому це так треба розглядати».
Більше того, навіть такі занедбані ділянки змогли отримати не всі учасники бойових дій. За словами Безпечного, землю отримали лише перші мобілізовані бійці.
Але за дві години до цієї розмови сільська рада продемонструвала зовсім іншу гнучкість. Депутати проголосували за виділення чергової ділянки Юрію Косюку – засновнику компанії Миронівський хлібопродукт, власнику бренду «Наша ряба» та господарю величезного маєтку на пагорбах древнього Хотівського городища. Депутатам не роздали жодних матеріалів, кадастрових планів чи інших документів. Сільський голова особисто озвучив проект рішення і переконував незгодних. Його аргумент звучав просто: Косюк уже викупив землю навколо своєї власності, тому село лише узаконює те, що вже існує.
Земля, про яку йдеться, розташована впритул до скіфського городища і прямо навпроти маєтку мільярдера. На цій ділянці працює важка техніка і десятки робітників. Навіть самі робітники не знають достеменно, що будується. Забудова на місці археологічної пам'ятки – скіфського городища – була остаточно узаконена голосуванням депутатів Хотівської сільради. Минулого року вони вирішили зменшити межі городища. Причина була очевидна – це потрібно було для маєтку Косюка.
З'являється логічне запитання: чому одні отримують землю на смітниках, а інші – майже в охоронній зоні археологічної пам'ятки? Безпечний не бачить у цьому жодної несправедливості. Він заявляє: «Ніякої лояльності особисто до Косюка немає, він звичайний громадянин, в якого є можливість щось збудувати – і він будує».
Однак декларація та майно сільського голови розповідають іншу історію. У самому Хотові Безпечний володіє двома великими будинками на понад півгектарах землі. Третій будинок на цій території записаний на його доньку Наталю Ошерову. Вона ж нині є власницею майже гектара землі поблизу маєтку мільярдера, впритул до Хотівського городища, і таким чином стала сусідкою Косюка.
Ще один будинок і ділянка Безпечного розташовуються у елітних Підгірцях під Києвом, у закритому садовому товаристві на березі озера.
Молодша донька сільського голови Юлія з 2014 року є власницею квартири у новобудові в Хотові, одинадцяти господарських споруд і восьми паркомісць, кожне вартістю близько 70 тисяч гривень. Навесні 2016 року, напередодні голосування Хотівської сільради про узаконення нових меж городища, донька Безпечного придбала новий Фольксваген Джетта вартістю понад півмільйона гривень. Вартість цієї машини самої по собі перевищує офіційний річний дохід усієї родини Безпечних.
На запитання про походження цих статків сільський голова дає просте пояснення. Він стверджує, що все успадкував від батьків. За його словами: «Всі ці статки, які… Це все я успадкував після батьків, аж два будинки я успадкував. Я живу на батьківщині, де жили двоє поколінь на цій землі. Це ніяким чином не пов'язано з розбудовою Косюка».
Однак у зменшенні площі скіфського городища брало участь не лише село. Місцеве комунальне підприємство «Хотів» є власником землі під археологічною пам'яткою. Воно не протестувало проти передачі частини цієї землі під маєток мільярдера.
Керівник цього комунального підприємства – Євгеній Волошин. Він теж живе не лише на зарплатню. Нині посадовець добудовує розкішний маєток на одній вулиці з сільським головою. Навпроти розташований ще один його будинок, трохи скромніший.
Журналісти зустрічають Волошина біля сільради. Чоловік виходить з позашляховика Фольксваген Туарег. На запитання про городище він дає ледь не зізнання: «І я да, я сприяв цьому, тому шо ця земля могла вопшє невідомо куди зникнути. І краще що залишилось 16 гектарів, чим взагалі нічьо не залишилось».
Волошин додає, що сприяв відділенню землі не лише як керівник комунального підприємства, а й як депутат сільради. Можливо, саме це сприяння мільярдеру та правильні голосування пояснюють походження його статків? На цьому етапі розмови чоловік починає помітно нервувати.
Він пояснює: «Дивіться. Я працюю в державному комунальному підприємстві 16 років. Це не купівля свіжа. Це збудовано новий будинок. Я продав квартиру. В мене була квартира. Я продав квартиру і побудував будинок».
Потім Волошин раптом згадує про власний бізнес. Він розповідає, що працював у нафтовій компанії комерційним директором протягом 4,5 років, працював в «Укравто» і мав там акції. Він також згадує про допомогу дружини та дочки: «В мене цей… жінка працювала, трохи помогала. В бізнесі трохи, цей. Дочка теж вона в аспірантурі працювала, викладала, тоже помагала».
Волошин згадує і про вчительську долю своєї дружини: «Вона ще як вчителька, вона працювала довгий час в Хотові в школі, отримала за соціальну сферу ділянку, я її продав і закумулював гроші і збудував будинок».
Тим часом Хотівське городище продовжує скорочуватися. Місцеві жителі кажуть, що забудовувати його збираються з усіх боків. Земля оформлюється потрібним людям. Поки Анатолій Шафранський та інші учасники бойових дій борються за обіцяну їм державою землю, сільський голова намагається їх заспокоїти черговими обіцянками про наведення ладу на ділянках бійців. На запитання про терміни Безпечний відповідає невизначено: «Як буде фінансова спроможність».