Протягом трьох років редакція «Слідство.Інфо» документує розвиток нелегального бурштинового промислу на території України. Щороку державні органи оголошують про перемоги над організованою злочинністю в цій сфері, проводять гучні операції та затримання. Однак реальна ситуація залишається практично незмінною, а видобуток продовжується з новою силою.
На Рівненщині, поблизу селища Клесів, ночами розгортається інтенсивна діяльність. Вздовж дороги розташовуються десятки мотопомп, сотні людей займаються видобутком. Попри офіційні заяви про розгром бурштинової мафії, робота йде невпинно.
З повітря наслідки цієї діяльності видно особливо чітко. Урочище «Азалія» перетворилося на ландшафт, позначений слідами екскаватора. Гідромеліоративні канали розчищені спеціальною технікою для забезпечення водопостачання до помп. Свіжі сліди грунту та плями від палива на воді свідчать про недавність робіт. Вночі працюють активні старателі з обладнанням, а вдень – люди, які збирають залишки видобутку.
Жінка, яку журналісти зустріли на дорозі поблизу видобувного майданчика, розповідає про свою діяльність. Вона мешканка Клесова, але відмовилась назвати своє ім'я та попросила не показувати обличчя. На моторолері, у гумових чоботах та з сачком – такий набір стандартний для місцевих копачів. Гроші, які вона заробляє, йдуть на операції дітям та добудову будинку.
Жінка займається видобутком уже три-чотири роки. Вона працювала на різних ділянках – на «Дев'ятому», «Гальбино» та «Кмечі». Заробіток дозволяє їй утримувати п'ятьох дітей, включаючи сина, який навчається в Рівненському державному гуманітарному університеті на менеджера. За її словами, без цього доходу сім не змогла б існувати.
Така ситуація типова для місцевих мешканців. Видобуток бурштину став звичною практикою, яка передається з покоління в покоління. Коли журналіст запитує, чому видобуток припинився, а потім знову почався, жителька Клесова натякає на якісь домовленості, але не вникає в деталі.
Олександр Васильєв, депутат Рівненської обласної ради та житель Клесова, раніше сам займався нелегальним видобутком. Він впевнений, що без дозволу «на горі» організована робота з помпами неможлива. На його думку, якщо копач наважується вийти на поле біля дороги, де його видно сотням людей, це означає, що він впевнений у безпеці своєї діяльності.
Васильєв згадує про систему платежів. За його словами, копачі платили так звані «квитки» за право поставити помпу. Точну суму він не називає, але припускає, що це близько 300 доларів США. Різні джерела називають цифри від 250 до 350 доларів за право встановити помпу. Крім того, нібито потрібно було заплатити понад 1000 доларів за право брати воду з попередньо підготовлених каналів.
Васильєв розповідає про роботи з розчищення каналів. Він зауважує, що техніка, яка працює, не залишається непоміченою. Якщо екскаватори копали канави, це видно неозброєним оком. Однак він говорить менше, ніж знає. Одного разу в його будинок прилетіла граната, тому зараз він обережний у висловлюваннях і не називає конкретних імен та прізвищ.
За його переконанням, домовленості йдуть з найвищих рівнів влади. Ті, хто має такі домовленості, працюють без перешкод, а на незадоволених ніхто не звертає уваги.
Тим часом керівник Сарненського відділу поліції Сергій Смаглюк заявляє, що масового видобутку бурштину на даний час немає і протягом останніх часів не було. Коли журналіст уточнює, чи йдеться про масовий видобуток, Смаглюк підтверджує, що масового не було.
Полісмен запевняє, що те, що було зафіксовано на відео, – це поодинокі випадки. На його думку, масовий видобуток – це коли працюють п'ятдесят або сто моторів одночасно, як це було в попередньому році. Нині ж йдеться лише про окремі інциденти.
Коли журналіст нагадує, що тиждень тому було зафіксовано кілька десятків моторів, вирито нові канали та працювала техніка, Смаглюк наполягає, що на території Сарненського району масового видобутку бурштину сирцю немає.
Свідчення місцевих мешканців суперечать офіційній позиції поліції. Жителька Клесова зауважує, що раніше людям не дозволяли займатися видобутком, але тепер ситуація змінилась. Люди хочуть заробити, і тому вони продовжують працювати.
Тим часом нелегальні старателі без страху публікують нові фото та відео своєї діяльності в соціальних мережах. На сторінках місцевих груп з'являються оголошення про набір робочих на клондайки. Одне з таких оголошень стосувалось роботи на житомирських ділянках видобутку.
Коли журналіст подзвонив за номером з оголошення, роботодавець підтвердив, що шукає робочих для роботи в Олевську. Він пропонує заробітну плату від 5 до 6 тисяч гривень на місяць або відсоток від видобутку. Роботодавець готовий забезпечити мінімальний соціальний пакет для команди з 4-5 осіб.
Йдеться про роботу на клондайку поблизу села Обище. Раніше «Слідство.Інфо» розповідало про конфлікт на цій ділянці, коли місцеві жителі виганяли приїжджих копачів, перекидаючи їхні автомобілі. Тепер ситуація змінилась. Місцеві налагоджують організовану роботу, щоб копачі могли працювати вдень, не ховаючись.
Роботодавець повідомляє, що наразі робота ведеться ночами, але скоро буде налагоджено з поліцією, і можна буде працювати вдень. Він також каже, що копачі можуть приїхати зі своєю помпою, а питання з поліцією він вирішить сам. За його словами, він домовиться з правоохоронцями щодо розподілу доходів та умов роботи. Він хоче, щоб копачі працювали впевнено, знаючи, що їхня діяльність узгоджена з органами влади.
Редакція надіслала запит на інтерв'ю голові Національної поліції Сергію Князєву з проханням прокоментувати ситуацію з видобутком. Однак керівник поліції проігнорував прохання. Натомість з департаменту комунікації Нацполіції надійшов лист зі статистикою та загальними відомостями. Поки керівні органи поліції готують офіційні відписки, нелегальні старателі різних категорій продовжують спустошувати українські надра.
Місцева жителька коментує ситуацію просто: люди миють бурштин, щоб його не знімали. Кожен хоче жити, тому вони продовжують працювати. «Вони собі миють» – стає звичним явищем у регіоні.
Поліція, маючи перед собою докази масового видобутку, завжди може заявити, що його просто немає або що вона не змогла його зупинити. Проблема наче й не існує взагалі, і здається, що вона хвилює лише журналістів. Керівник Сарненського відділу поліції продовжує наполягати, що на території Сарненського району масового видобутку бурштину сирцю немає.