Після Революції Гідності у лютому 2014 року разом з екс-президентом Віктором Януковичем з України втекло чимало топ-посадовців. Вони залишили розкішні маєтки, дорогоцінні автомобілі та мільярдні суми. Нова влада публічно обіцяла притягнути їх до відповідальності та повернути державі збитки у десятки мільярдів доларів. Однак жодна з кримінальних справ проти втікачів досі не завершилася обвинувальним вироком. Більше того – колишні міністри Януковича вже готуються повертатися додому. Колишній прем'єр Микола Азаров недавно заявив: «Ми обов'язково повернемось в нашу країну! Обов'язково повернемось, можете записати, а я можу розписатись».Журналісти Слідства.Інфо під час розслідування отримали документальні докази того, що високопосадовці Генеральної прокуратури України проводять зустрічі з колишніми чиновниками, щоб домовитися про результати їхніх справ. Ці матеріали пояснюють, чому розслідування просуваються надзвичайно повільно, а переслідувані державою посадовці почуваються впевнено.Першою справою, яка розпалася на очах громадськості, активісти називають справу екс-міністра екології Миколи Злочевського, власника однієї з найбільших приватних газовидобувних компаній в Україні. У 2014 році британські правоохоронці арештували на його рахунках 23,5 мільйона доларів, підозрюючи його у відмиванні грошей. Генпрокуратура України відкрила власне розслідування. Однак британці незабаром зняли арешт. Тодішній заступник генпрокурора Віталій Касько пояснює, що іноземці просто не побачили серйозної зацікавленості з боку України у просуванні справи.Розслідування в Україні тривало – Злочевського підозрювали у незаконному збагаченні та відмиванні коштів у особливо великих розмірах. Його майно – чотири будинки, дві земельні ділянки та автомобіль Роллз-Ройс – було арештовано. Однак у якийсь момент звинувачення змінили на «ухилення від сплати податків» однією з компаній групи Злочевського «Бурісма». Заступник генпрокурора Євген Єнін вважає такий хід успішним. За його словами, сума, яка надійшла до бюджету, була рекордною – близько 180 мільйонів гривень. Проте якби Україні вдалося спрацюватися з британцями, замість цієї суми до бюджету надійшло б понад 600 мільйонів гривень за сьогоднішнім курсом, а його дороговартісне майно перейшло б у державну власність.Дар'я Каленюк з Центру протидії корупції вважає, що нинішня влада підіграє колишнім посадовцям: «Така поведінка Генеральної прокуратури по змиванню кримінальних проваджень не може бути безкоштовною!» Нещодавно Микола Злочевський повернувся в Україну. Він став першим міністром часів Януковича, до якого у офіційного слідства більше немає претензій, але не єдиним.У вересні 2017 року запрацювала спеціально створена структура – Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). До цього часу діяла схема, за якої арештовані активи не отримували подальшого розвитку й легко повертались своїм власникам. Керівник АРМА Антон Янчук розповідає, що агентство покликане зберегти та примножити економічну вартість таких активів. Рішення про те, яке майно брати у керування, приймають слідчі та суд. За кілька місяців роботи у бюджет надійшло понад 600 тисяч гривень.Найвідомішою справою агентства є керування активами екс-міністра доходів і зборів Олександра Клименка, який у лютому 2014 року втік до Росії, навіть прориваючись через кордон. Проти нього відкрили кілька кримінальних проваджень. Розгляд справ ще тривав, коли АРМА отримала у керування його арештовані активи – кілька поверхів у ТРЦ «Гулівер», квартири у центрі Києва та величезну недобудову в передмісті. Агентство також продало кілька його арештованих автомобілів.Сам Клименко у скайп-інтерв'ю назвав дії АРМИ «бандитизмом» та «державним рейдерством». На питання про своє майно екс-міністр відповідав неохоче, один із заміських будинків своїм не визнав, а своїм головним активом вважав себе. «Я взагалі вважаю, що головним статком людини є вона сама. Тому я оцінюю себе досить високо і вважаю себе безцінним», – пояснив він.Його адвокати зробили 36 спроб завадити агентству управляти його майном, одна з яких була успішною. Суд заборонив АРМА керувати арештованими активами. У Transparency International Ukraine вважають, що це рішення не відповідає закону і може паралізувати роботу агентства. Нацагентство оскаржує це рішення.Колишній міністр фінансів Юрій Колобов уже майже чотири роки живе в Іспанії. У 2014 році він контактував з новим керівництвом країни, а виїхав восени, коли «почали наростати радикальні настрої». Невдовзі проти нього порушили справу за виділення 220 мільйонів гривень на створення ліній телефонного спецзв'язку, які мав побудувати приватний «Укртелеком». Колобов пояснює, що його відомство виконало звичайну процедурну роботу – після підписання документа президентом Януковичем виділило гроші. Однак Генпрокуратура інкримінувала йому розкрадання в особливо великих розмірах за змовою з Януковичем та Азаровим.У березні 2015 року Колобова заарештували у Іспанії та хотіли передати українському правосуддю. Він провів у в'язниці 8 місяців. Там він познайомився з Ігором Фоміним, своїм нинішнім адвокатом. Після цього справа почала просуватися швидше.У 2012 році Фомін представляв інтереси нинішнього генпрокурора Юрія Луценка, якого тоді засудили за перевищення службових повноважень. «Не так складно вести перемовини зі своїм колишнім підзахисним, хоч він і Генеральний прокурор», – посміхається Фомін.Колобов вийшов з іспанської в'язниці завдяки листу з Генпрокуратури з підписом заступника генпрокурора. У цьому документі від 15 вересня 2015 року йшлося, що Колобов фігурує у справі як свідок, а не підозрюваний. Пізніше ГПУ заявила, що ніколи не писала такого листа і це підробка. Через кілька місяців Генпрокуратура почала розслідування цієї підробки. Однак на запит Слідства.Інфо проігнорувала питання про винних або результати розслідування. Заступник генпрокурора Євген Єнін в інтерв'ю також не зміг згадати результати розслідування підробного листа, хоча визнав, що «подібний прикрий випадок дійсно мав місце».З адвокатом Фоміним у справі Колобова невдовзі змінили кваліфікацію, і екс-чиновника вже підозрювали просто у службовій недбалості, без жодних зловживань. Через кілька місяців справу закрили – за давністю злочину. Тепер колишній міністр може спокійно повертатися в Україну.Едуард Ставицький, який до 2014 року був міністром енергетики, також втік з країни після зміни влади. Він швидко отримав паспорт громадянина Ізраїлю та нове ім'я – Натан Розенберг.Правоохоронці підозрювали Ставицького, який у 2007 році очолював держкомпанію «Надра України», у зловживаннях у процесі відчуження землі. Йдеться про десятки гектарів у Межигір'ї біля Києва, де з часом Віктор Янукович розбудував величезний маєток з озерами, гольф-полем та зоопарком.За інформацією журналістів, справа Ставицького була готова для передачі до суду ще півтора роки тому. Але до суду її передали лише цієї весни. Можливо, тому що саме тоді прокурори пробували домовитися з екс-міністром. Для цього двоє заступників генпрокурора вирушили на таємну зустріч в Ізраїль.Осінь 2016 року. До одного з готелів Тель-Авіва заходить Едуард Ставицький, підозрюваний у тяжкому злочині в Україні. Він йде у супроводі рабина Олександра Левіна, відомої людини у київській єврейській спільноті. Рабин проводить Ставицького у номер готелю. Невдовзі у лобі з'являються двоє людей, які вітаються з ребе. Це заступники Генпрокурора України Анжела Стрижевська та Євген Єнін.Слідство.Інфо отримало відеозапис, на якому видно неофіційну зустріч Ставицького з двома заступниками Генпрокурора. Зустріч відбулася 13 листопада 2016 року і тривала близько години. Журналісти також отримали аудіозапис їхньої розмови.Окрім прокурорів, рабина та самого Ставицького на зустрічі були присутні українські адвокати екс-міністра Інна Рафальська та Ігор Бойко, а також ізраїльський адвокат Євгеній.Під час розмови Євген Єнін повідомив, що обох заступників уповноважив на розмову сам генпрокурор: «Це все-таки є пропозиція, щоб ми все-таки поговорили хоч якийсь спільний знаменник. Потім набираємо Юрія Віталійовича [Луценка]…»Заступниця Генпрокурора Анжела Стрижевська пояснювала, чим колишньому топ-посадовцю загрожує заочне засудження та чому краще не змінювати статтю у його справі, хоча Ставицький на цьому наполягав.Ставицький запитував про перекваліфікацію та інші варіанти, але Стрижевська наполягала на тому, щоб залишити статтю без змін, оскільки інші варіанти передбачають спецконфіскацію. Вочевидь, вона не радила змінювати підозру, аби майно екс-міністра та його сім'ї не потрапило під спецконфіскацію, а отже не опинилося б у бюджеті України. Учасники збиралися перейти до умов домовленості, але конкретикою цей діалог не закінчився. Натомість представники ГПУ запевняли: процесуальні питання не проблема, головне – досягти домовленості. Стрижевська сказала: «Ну, давайте перейдемо до умов. На самому діді, якщо ми говоримо про процедуру, то повірте, процедура за нами і ми її забезпечимо».Далі Ставицький довго розповідав, що він не отримував підозри і взагалі не вважає себе винним. У якийсь момент учасники зустрічі почали обговорювати Луценка та український політикум. Аудіозапис обривається на цих навколополітичних бесідах. Журналістам достеменно невідомо, чи було досягнуто домовленості.Ця зустріч у ізраїльському готелі могла бути спробою схилити Ставицького до угоди зі слідством. Проте така угода укладається лише за офіційною процедурою і передбачає певні умови. Євген Єнін розповів журналістам: «Зазвичай може бути обраний так званий нейтральний майданчик, в тому числі територія дипломатичних чи консульських представництв за кордоном». Готельний номер навряд чи можна вважати місцем для офіційних перемовин. Окрім того, угода зі слідством обов'язково передбачає викривальні свідчення підозрюваного. Про це під час зустрічі, як чутно з аудіозапису, не йшлося, як і про будь-які кроки назустріч слідству з боку Ставицького. Протягом години співрозмовники обговорювали лише, що Генпрокуратура може зробити для Ставицького. Але в обмін на що? Цієї інформації на записі немає.Журналістка Слідства.Інфо 12 разів запитала Євгена Єніна, чи зустрічався він з Ставицьким у Ізраїлі. Він уникав прямої відповіді щодо офіційних зустрічей, але повідомив, що неформальних зустрічей з Ставицьким не мав. Його колега Анжела Стрижевська у телефонній розмові з журналістом відмовилася коментувати зустріч, поки триває слідство.Ще один аудіозапис, яким володіє Слідство.Інфо, міг би прояснити справжні мотиви переговорів представників Генпрокуратури з Ставицьким. Це – телефонна розмова між, ймовірно, Ставицьким та невстановленою особою на ім'я Коля, яка відбулася у червні 2017 року, через сім місяців після зустрічі в готелі. На ній співрозмовники обговорюють посередництво Колі між Ставицьким та Анжелою (можна припустити, що йдеться про заступницю генпрокурора Анжелу Стрижевську), вірогідно, у кримінальній справі Ставицького.Ставицький запитував Колю про послідовність дій, а той відповідав, що сам піде на зустріч. За словами Колі, перед його зустріччю з Анжелою підозрюваний екс-міністр має передати 200 – ймовірно, тисяч доларів. Це нібито вимога самої Анжели. Коля пояснював: «Ми думаємо так: я прийду, скажу дивись… у мене з собою 200. Тепер у тебе є номер телефона – тримай трубку. Розмовляй з ним, визначайтеся, що ви робите, а я виконую».Спитати Анжелу Стрижевську про ймовірність такої домовленості не вдалося – вона поклала слухавку під час розмови з журналістом. Зв'язатися з Едуардом Ставицьким через його адвокатів для отримання коментарів також не вийшло.У травні 2018 року справу Ставицького передали до суду – йому інкримінують ту ж саму статтю, що й до таємної зустрічі в готелі у листопаді 2016 року. Тепер важливо стежити за просуванням справи у судах, щоб зрозуміти, чи вдалося сторонам досягти домовленості – формальної або неформальної.
