Понад 300 представників судової системи України брали участь у придушенні протестів під час Революції Гідності. Вони забороняли мирні зібрання, накладали штрафи та арешти на активістів, визнавали законними затримання й побої. Згодом суди скасували більшість таких рішень як неправомірні. Однак більшість цих суддів досі залишаються на посадах або отримують державне утримання. За останній рік ситуація практично не змінилася.
З 300 суддів, причетних до утисків протестувальників, нині 165 продовжують працювати в судовій системі. Ще 16 не здійснюють правосуддя, але отримують зарплату. 66 суддів перебувають у відставці з пожиттєвим утриманням. Звільнили за порушення лише 53 судді, а 20 пішли добровільно.
Відставка замість справедливості
Почесна відставка — це не покарання, а привілей. Судді, які йдуть у відставку, отримують довічне утримання від держави у розмірі 50–90% від заробітної плати залежно від стажу. На січень 2025 року на утриманні держави перебувало 3908 суддів у відставці. Середня пенсія служителів Феміди становила 107 040,28 гривні. У 2024 році Пенсійний фонд витратив понад 5 мільярдів гривень на утримання суддів у відставці.
Євгеній Безсмолий — один із прикладів такої «втечі». 28 січня 2014 року він арештував на 15 діб студента Кіровоградського профліцею Євгенія Проданця за «злісну непокору міліції». За версією правоохоронців, Проданець відмовився пред'явити документи біля будівлі обласної адміністрації та намагався вихопити у міліціонерів службові посвідчення. Того ж дня Безсмолий арештував на 15 діб члена партії «Свобода» Ігоря Якименка. Протокол правоохоронців стверджував, що Якименко поводив себе підозріло, лаявся та чинив опір. Сам Якименко заперечував це, кажучи, що його затримали по дорозі до роботи.
У лютому 2018 року Вища рада правосуддя звільнила Безсмолого з посади за істотний дисциплінарний проступок. Однак у листопаді 2018 року Велика Палата Верховного суду під головуванням Всеволода Князєва скасувала це звільнення. Князєва згодом затримали антикорупційні органи на хабарі у 3 мільйони доларів. У грудні 2024 року Вища рада правосуддя відправила Безсмолого у почесну відставку за його заявою.
Подібну стратегію обрала Ліана Курило, суддя Харківського апеляційного адміністративного суду. Узимку 2014 року вона у складі колегії залишила в силі постанову, що забороняла партії «Свобода» встановити агітаційні намети в Барвінковому на Харківщині. Обґрунтування було дивним: намети нібито порушуватимуть право містян на відпочинок.
Під час кваліфікаційного оцінювання Вища кваліфікаційна комісія суддів запитала Курило, як саме суд намагався захистити право на відпочинок, забороняючи намети. Суддя не змогла відповісти й мовчала 20 секунд. Вона пояснювала рішення бажанням колегії «уникнути будь-яких негативних наслідків щодо осіб, які брали участь у новорічних святах». ВККС визнала Курило такою, що не відповідає посаді. У 2019 році її заяву про почесну відставку залишили без розгляду. Однак у жовтні 2024 року Вища рада правосуддя все ж звільнила її у відставку. Курило отримала близько 450 тисяч гривень вихідної допомоги й матиме щомісячне утримання понад 120 тисяч гривень.
У 2024 році та на початку 2025-го журналісти повідомляли про п'ять випадків звільнення суддів Майдану у почесну відставку.
Доплати замість дисциплінарних справ
Доплати до посадового окладу — це грошова винагорода, передбачена законом про судоустрій. Їх нараховують за адміністративну посаду, вислугу років, роботу з доступом до державної таємниці та науковий ступінь. У 2024 році судді Майдану, яких могли звільнити, не тільки залишались на посадах, а й отримували такі доплати.
Степан Домусчі — голова П'ятого апеляційного адміністративного суду Одеси. У грудні 2013 року під його керівництвом колегія розглядала апеляцію на заборону мирних зібрань на головній вулиці Одеси на підтримку Революції Гідності. Суддів залишили скаргу без задоволення, легалізувавши заборону. Однак у своїй декларації Домусчі вказав, що таких рішень не приймав.
У 2016 році він брав участь у конкурсі до Касаційного адміністративного суду, але не потрапив туди через негативний висновок Громадської ради доброчесності. Висновок базувався на неправдивих відомостях у його декларації. Рада також зазначила, що суддя підлягає перевірці, яка могла б тягнути за собою дисциплінарну відповідальність або звільнення. Попри це, Домусчі продовжує обіймати посаду голови суду. У 2024 році він отримав доплати у розмірі 120 466,89 гривні.
Наталя Марфіна, суддя Дніпровського районного суду Києва, також уникла покарання. Вона почала працювати у 2013 році. Того ж року розглядала скаргу учасника «Автомайдану» Євгена Кузьмінського. Той намагався оскаржити рішення судді Нелі Ластовки про позбавлення прав на 4 місяці за відмову зупинитися при виїзді з Києва. Суддю Ластовку згодом покарали. Марфіна не задовільнила позов Кузьмінського, хоча була ознайомлена з масовими фальсифікаціями заради переслідування активістів.
Кузьмінський та його адвокат стверджували, що Марфіна спочатку була схильна задовільнити позов, але під час засідання її викликав голова суду. Після цього вона різко змінила думку й відмовила.
У квітні 2018 року Марфіна успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання, а у травні отримала рекомендацію про призначення суддею довічно.
17 лютого 2025 року Перша дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглядала скаргу Олега Лоя щодо Марфіної. Скарга стосувалась того, що вона відмовила в задоволенні позову адвоката через відсутність номера посвідчення в ордері. Однак скаржник мав посвідчення старого зразка, яке не могло містити такі дані. За результатами перевірки дисциплінарних інспекторів порушень виявлено не було, і справу не відкрили.
Раніше журналісти поговорили із суддею Сергієм Дячуком, який був головуючим у суді присяжних над правоохоронцями, причетними до розстрілу мирних мітингувальників. Суд засудив ексзаступника київського спецпідрозділу «Беркут» Олега Янішевського до довічного позбавлення волі за розстріл 48 людей та поранення 80-х. Бійці спецпідрозділу Павло Аброськін та Сергій Зінченко отримали по 15 років, Олександр Маринченко — 5 років. П'ятого бійця Сергія Тамтуру суд виправдав. Однак після вироку ніхто фізично не сів за ґрати.