Чотири місяці тривають розслідування підпалу редакції агенції журналістських розслідувань "Четверта влада" у Рівному. Вечірня пожежа 22 лютого охопила двоповерховий будинок у приватному секторі міста, неподалік від міського кладовища. Коли прибули пожежники, від меблів, техніки та особистих речей на першому поверсі залишилися лише обвуглені рештки.
Заступниця головного редактора Антоніна Торбіч розповідає, що вогонь не добрався до газового котла, інакше наслідки могли б бути фатальними. Для всіх учасників редакції це стало несподіванкою, хоча журналісти й раніше ставали жертвами фізичної агресії.
У 2017 році в Україні різні організації зафіксували від 90 до 181 випадку фізичної агресії щодо представників медіа. Вбивства, побиття, знищення майна та погрози – звичайна реальність для вітчизняних медійників. Проте рівненські події виділяються з-поміж загальної картини. Підпал редакції "Четверта влада" став частиною серії злочинів проти місцевих журналістів та активістів, які досі не об'єднані у єдине кримінальне провадження, а не всі потерпілі офіційно визнані такими.
Перша подія в цій серії сталася раніше. Ночі 17 лютого невідомі обікрали серверну в одному з гаражних боксів поблизу Центру естетичного виховання учнів професійно-технічних закладів у Рівненській області. Охоронець Василь Новосар помітив, що директор інтернет-провайдера "Campus Network" Анатолій Бобровський розпитував його про дивні звуки цієї ночі.
На серверах Бобровського зберігалися веб-сайт та резервні копії матеріалів "Четвертої влади", а також дані понад 1000 користувачів, серед яких популярні рівненські сайти "Голосно", "Рівне 1" та ресурс об'єднання активістів Рада Реформ Рівного.
Бобровський відмовився зустрічатися з журналістами, але розповів деякі деталі телефоном. За його словами, зв'язок з серверами зник о 2:30 ночі з 16 на 17 лютого. Зранку він виявив невелику дірку у цегляній стіні гаража, через яку викрали серверне обладнання. Грабіжники зробили отвір так тихо, що його не почув ніхто, хоча поблизу постійно був активний рух. На камерах спостереження серверної вдалося побачити лише тіні кількох людей.
Бобровський наполегливо не пов'язує крадіжку з діяльністю журналістів, стверджуючи, що навіть не знав, скільки ЗМІ користувалося його серверами. Замість цього він висуває версію, що зловмисники сплутали серверну з "біткоїн-фермою" та хотіли заробити на криптовалюті.
Офіційне розслідування могло б пролити світло на крадіжку, але Бобровський кілька днів не звертався до правоохоронців, вірогідно намагаючись самостійно знайти обладнання. Журналісти "Слідства.Інфо" опитали працівників закладів з камерами спостереження поблизу серверної. Вони розповіли, що відео перезаписуються автоматично кожні 24-48 годин. Правоохоронці могли б ефективніше розслідувати крадіжку, якби Бобровський звернувся одразу. Проте й поліцейські не поспішали шукати свідків – до деяких опитаних вони завітали більш ніж через тиждень після пограбування.
Другою подією в ланцюжку стала ніч з 18 на 19 лютого, коли невідомий підпалив помешкання родичів місцевого активіста та журналіста Юрія Дюга. Зловмисник підпалив двері квартири, де юридично зареєстрована громадська організація "Антикорупційний моніторинг", якою керує Дюг.
Дюг очолює ГО "Антикорупційний моніторинг" та значиться співзасновником ГО "Все" та Громадського формування з охорони громадського порядку "Територіальна оборона Рівненщини 'Варта'". У журналістиці він працює з 2004 року. За цей час встиг попрацювати редактором місцевих інформпорталів та сайту телеканалу "Рівне 1", де також працював кореспондентом служби новин. Співпрацював з газетою "7 днів" та сайтом "ВСЕ", з якими й зараз не втрачає зв'язок. На Рівненщині його знають як блогера і активіста.
Дюг вважає, що інцидент пов'язаний з його роботою. Він та його колеги з "Четвертої влади" аналізують декларації суддів, прокурорів, поліцейських, пишуть про будівничів та Службу безпеки. Обидва журналісти вважають, що два підпали вражають своєю схожістю. "За останні роки ми таку кількість розслідувань зробили… Однозначно, ці два підпали схожі абсолютно", – говорить Дюг.
Журналісти Слідства.Інфо оглянули місця обох подій. Обидва випадки поєднують ряд очевидних деталей: дві баклажки із запалювальною сумішшю, одну з них напівповною залишили в епіцентрі пожежі, надшвидке горіння та сильне закопчення приміщень.
Однак результати офіційної пожежної експертизи журналістам не вдалося порівняти. Експертиза паліїв сумішей у справі "Четвертої Влади" тривала більше 4 місяців. Невідомо, чи проведено аналогічну експертизу у справі Дюга – обласні прокурори не зізнаються, посилаючись на таємницю слідства. Невідомо також, чи є результати обох експертиз схожими. Саме це могло б стати приводом до об'єднання справ, якими поки що займаються різні відомства.
Поліція міста Рівного розслідує справу "Четвертої Влади", а обласна поліція – справу Дюга. Обласний прокурор Юрій Дмитрієв пояснює, що справу Дюга передали в область "через резонансність". Проте сам Юрій Дюг навіть не є потерпілим у провадженні щодо підпалу квартири, де зареєстрована його організація. Чому справа підпалу офісу журналістів-розслідувачів видалась менш резонансною, міські прокурори пояснити не змогли, хоча саме цей підпал міг закінчитись летально для щонайменше чотирьох людей.
В обласній прокуратурі натякнули, що можливою причиною зміни підслідності по справі Дюга була неефективність розслідування. "Я вважаю, що будь-який злочин скоєний проти журналіста або представника ЗМІ є резонансним. Більше того, справа по підпалу офісу на постійному контролі обласної прокуратури", – запевнив прокурор Дмитрієв, додавши, що однією з причин для зміни підслідності могла бути "неефективність досудового розслідування".
Журналісти Слідства.Інфо та колеги з Кропивницького центру журналістських розслідувань "Проззоро" поспілкувалися з безпосередніми учасниками подій 22 лютого та спробували відтворити хронологію.
Будівля редакції розташовується на подвір'ї приватного сектору Рівного. Окрім офісного приміщення, на ділянці ще один будинок – оселя засновників агенції Володимира та Антоніни Торбічів та їхніх дітей. Двоповерховий офіс розташований перед домівкою Торбічів, зовсім поряд з хвірткою.
Близько 18:55 головний редактор Володимир Торбіч вийшов з редакції до відділення "Нової пошти". В редакції залишилися його заступниця та дружина Антоніна, журналістка Анна Калаур та стажер Василь Бідун. За кілька хвилин на другий поверх піднявся старший син Володимира та Антоніни Торбічів Анатолій, який згодом став головним свідком подій.
У цей час в особистому будинку Торбічів проходило богослужіння місцевих вірян. Сім'я дозволила їм користуватися однією з не до кінця відремонтованих кімнат на другому поверсі. Отець настоятель Віталій Поровчук, голова благодійної місії "Православне діло", та його прихожани облаштували у кімнаті невеликий вівтар. Служби проходили щосуботи і неділі, а у четвер, 22 лютого, мали особливе святкове богослужіння. Розклад богослужінь не таємниця – про все повідомляють на своєму сайті. Щоб не тривожити господарів, домовились, що ворота на час служінь просто лишатимуть привідкритими, підкладаючи під них цеглинку.
Тож ворота за собою не зачиняв і Володимир. Приблизно через 20 хвилин після його виходу журналісти почули шум на першому поверсі. Це нікого не здивувало. Антоніна Торбіч була певна, що це віряни заплутались у доріжках на подвір'ї, тож попросила сина спуститися. Анатолій швидко збіг і зупинився на останніх сходинках. У коридорі стояв незнайомий чоловік, який, судячи з усього, саме виходив із кухні. На незнайомцеві була чорна куртка та низько натягнута на лоба чорна шапка. Чоловік мав густу чорну бороду і говорив російською з відчутним східним акцентом.
"Він точно мене не чекав тут побачити. Кілька секунд ми просто дивились одне на одного", – згадує Анатолій. Між ними відбувся короткий діалог:
– А ти хто? – Син. – Чий? – Тоні.
"Оце й уся розмова", – резюмує підліток.
Увесь цей час чоловік щось вертів у руках. Вже згодом Анатолій зрозумів – саме під час їхньої розмови незнайомець, ймовірно, запалив і кинув сірника у відчинені двері кухні. Щойно йому вдалося це зробити – вибіг на вулицю. Палій скористався відкритими воротами й потрапив у будинок практично безперешкодно. Перед зустріччю з Анатолієм цей чоловік поспішно розлив баклажку горючої суміші та залишив ще одну на першому поверсі редакції у кухні, і саме вийшов з кімнати, аби її підпалити й піти.
Анатолій швидко зрозумів, що відбулося, коли побачив відблиски вогню у кахлях на підлозі, а згодом дим, який почав іти з кімнати. Він почав кликати на допомогу і швидко побіг нагору. За кілька секунд відбувся вибух – вибухнула залишена палієм баклажка з горючою сумішшю. Журналістам вдалось загасити вогонь за лічені хвилини та викликати пожежників, які прибули за 15 хвилин. Невдовзі прибула й поліція.
"Перша думка, коли дим з першого поверху повалив на другий – забрати комп'ютер і стрибати вниз з вікна", – каже журналістка Анна Калаур, яка й дзвонила в пожежну та поліцію. "Там же всі робочі матеріали, куди ж без нього". На щастя, стрибати не довелося. Всі разом почали гасити пожежу. Носили воду, особливо допоміг стажер Василь Бідун, який швидко зорієнтувався на місці.
Швидка реакція погорільців та лише часткове пошкодження газового котла від вогню, вірогідно, й врятували будинок від повного знищення – такий висновок зробили й пожежники, й самі журналісти.
За словами головного редактора Володимира Торбіча, до їхнього будинку приїхало навіть керівництво місцевої поліції та представники Служби Безпеки України. Правоохоронці опитали мешканців навколишніх будинків, склали фоторобот злочинця, вилучили записи камери спостереження біля сусіднього магазину, навіть намалювали маршрут, за яким рухався палій, але до розкриття злочину так і не наблизились. "Хоча можу сказати, що старались", – говорить Торбіч.
Важливим недоглядом поліції, на думку журналістів Торбічів, є непомічений у вхідних дверях ключ. Двері до редакційного будинку практично завжди були відчинено, замикали будівлю лише на ніч, а ключа з дверей не виймали "на випадок якщо зачиняватимуть двері мама або діти". Правоохоронці, коли проводили огляд, не зняли відбитків пальців ні з дверної ручки на вхідних дверях редакції, ні з ключа, який знаходився в замку знадвору. Проте на фото з місця подій, які було долучено до матеріалів справи, ключа у вхідних дверях немає, як зрештою, і результатів аналізу відбитків пальців з ручки дверей.
Нічого не чули й опитані поліцією та журналістами сусіди розслідувачів. Нікого не здивував навіть запах диму поруч з редакцією. Мовляв, поруч є приватні сауни, тож до запаху диму мешканці цього району звикли. А єдина камера спостереження поблизу – на вході магазину за квартал від "Четвертої влади" – не зафіксувала пересувань чоловіка схожого на описаного Анатолієм палія.
Поліція розслідує підпал як умисне знищення або пошкодження майна журналіста шляхом підпалу за частиною 2 статті 347-1 Кримінального кодексу України.
Журналістська спільнота мобілізувалася – всі разом допомогли рівненським розслідувачам назбирати грошей на ремонт приміщення та поліпшити заходи безпеки. За кілька місяців увага громадськості до рівненських підпалів вляглася.
Певний час вичекали і зловмисники, але, схоже, не зупинилися. Через місяць невідомі розбили вікно тієї ж квартири, де зареєстрована організація Юрія Дюга. Про це повідомив сам журналіст на своїй сторінці у Facebook, прокоментувавши: "Це реально переходить всі межі… Натяк на те, щоб забезпечити безпеку треба виїжджати з міста? Викликали поліцію, але результатів розслідування попереднього злочину немає… Підозрюваних не знайшли, тільки замість того по 10 колу опитали всіх свідків".
Але й цю подію правоохоронці, схоже, вважають випадковістю. Кримінальне провадження відкрито, займається цим випадком поліція. При цьому розслідування між собою не перетинаються і матеріали нового провадження у розслідуваннях про підпали не використовуються.
"Дати категоричну відповідь про те, що ці справи не пов'язані, я не можу. Звичайно, якщо злочини вчиняються проти однієї і тієї ж особи, будь-то підпал чи побиття вікон, є сенс говорити про наявність зв'язку. Однак, це зовсім інше провадження і поки про об'єднання його зі справою по підпалу не йдеться", – коментує начальник управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області Юрій Дмитрієв.
Два підпали, крадіжка з серверної та розбите вікно – радше серія злочинів проти журналістів, аніж ланцюжок неприємних випадковостей. Можливо, саме процесуальне об'єднання розслідувань цих злочинів зробило б ці самі розслідування ефективнішими. На сьогодні в жодному з проваджень не оголошено підозр, а прокурори лише констатують – якби розслідування просувалося нормально, вже б злочинця встановили та передали справу до суду. "Якщо ж злочинець на даний час не встановлений, значить правоохоронні органи неякісно виконують свої повноваження. Але об'єктивно така категорія справ, я маю на увазі підпали, є досить складною", – визнає Юрій Дмитрієв.
Тим часом журналісти "Четвертої влади" та Юрій Дюг – відомі у Рівному медійники-антикорупціонери – щодня продовжують наражати себе на небезпеку. Безкарність злочинів проти них лише породжуватиме нові.