Громадська рада доброчесності та журналістські розслідування виявили низку проблемних моментів у біографіях кандидатів на посади суддів Касаційного кримінального суду, який входить до складу Верховного суду. Саме в цьому суді розглядаються справи щодо законності та обґрунтованості рішень, прийнятих судами нижчих інстанцій.
У 2018 році розпочалися конкурси на заповнення вакансій у судовій системі України. До Верховного суду мали прийти близько 80 нових суддів, з яких 16 призначатимуться до Касаційного кримінального суду. Серед кандидатів, які показали найкращі результати на кваліфікаційному іспиті, виявилися особи, щодо яких у громадськості та правозахисних організацій виникли серйозні запитання.
Михайло Вільгушинський набрав найвищий бал на іспиті. Він понад вісім років працює у Вищому спеціалізованому суді, а його загальний суддівський стаж перевищує 30 років. Однак під час попереднього конкурсу до Верховного суду він не пройшов за підсумковим рейтингом.
Громадська рада доброчесності виявила невідповідність Вільгушинського критеріям доброчесності та професійної етики. Зокрема, його задекларовані доходи не узгоджуються з рівнем його життя. У 2013 році суддя не вказав у декларації право користування елітним автомобілем Lexus LS 460, а у період 2015–2017 років не згадав про ACURA MDX та Toyota Camry.
Крім того, син та матір Вільгушинського у 2013 році придбали 82 сотки землі на Вишгородському обвідному каналі Київського моря. За розрахунками журналістів, така земельна ділянка могла коштувати близько 250 тисяч доларів.
Сергій Єремейчук, суддя Апеляційного суду Рівненської області, до 2003 року служив у Рокитнянському райвідділку Рівненщини. Згодом, уже перебуваючи на суддівській посаді, він розглядав справи, в яких були задіяні його колишні колеги по роботі в поліції. Громадська рада доброчесності зафіксувала 41 таку справу, що становить явний конфлікт інтересів.
У своїх деклараціях Єремейчук вказав п'ять земельних ділянок на Рівненщині, квартиру дружини та доньки в Рокитному, а також квартиру тещі в Рівному. За даними судового реєстру, ця квартира оцінювалася приблизно в 52 тисячи доларів, тоді як дохід тещі за період 2012–2015 років становив лише 23 тисячі гривень. Теща проживає в Рокитному, де суддя також працює на відстані кількох хвилин ходьби.
Олександр Дем'яносов, суддя Апеляційного суду Донецької області, привернув увагу Громадської ради доброчесності своїм рішенням у 2015 році. Він скасував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для Володимира Нестеренка, якого підозрювали у створенні терористичної організації. Нестеренко згодом утік. За інформацією медіа, він нібито керує типографією в окупованому Донецьку, яка видає антиукраїнські видання, і займає важливу позицію в так званій «ДНР». Це рішення викликало значний суспільний резонанс.
Поза тим, син Дем'яносова з 2011 року навчається в Московському інституті міжнародних відносин за кошти та за направленням Міністерства закордонних справ. Разом з дружиною суддя володіє 22 земельними ділянками на Донеччині, приватним будинком, трьома квартирами, двома гаражами та автомобілем Hyundai Tucson 2007 року.
Лариса Переверзева, суддя Краматорського міськсуду, у 2012 році засудила громадського активіста Костянтина Лаврова до п'яти років позбавлення волі. За версією обвинувачення, Лавров нібито вимагав грошові кошти за припинення протестних акцій проти будівництва корпорацією сина екс-президента Януковича житлового комплексу на місці зруйнованого готелю. Українська Гельсінська спілка з прав людини розцінила цю справу як переслідування представника громадянського суспільства.
У своїй декларації за 2017 рік Переверзева вказала право користування квартирою в Краматорську з 2011 року, хоча раніше цю нерухомість не декларувала. Крім того, їй належать дві квартири в окупованому Донецьку.
Геннадій Гришин, суддя Апеляційного суду Донецької області, також брав участь у конкурсі до Верховного суду минулого року, але не пройшов. Громадська рада доброчесності звернула увагу на те, що Гришин виносив вирок у справі, яка згодом розглядалася в Європейському суді з прав людини. ЄСПЛ встановив, що під час розгляду справи були порушені положення Конвенції про захист прав людини. Колегія суддів, до якої входив Гришин, визнала чоловіка винним у вбивстві з корисливих мотивів та незаконному зберіганні зброї. Однак у своїй декларації доброчесності Гришин не зазначив, що ухвалював подібні рішення.