Лариса Гольник, суддя Октябрського районного суду Полтави, розповідає про те, як змінилося її життя після того, як вона у 2015 році відмовилася прикрити справу проти колишнього міського голови Полтави Олександра Мамая за хабар. Цей вчинок коштував їй дорого: у листопаді 2017 року на неї та її чоловіка напали, а у серпні наступного року Вища рада правосуддя видала їй догану за скаргою голови Октябрського райсуду Олександра Струкова, де вона працює. Саме ця дисциплінарна санкція перекрила їй дорогу до участі в конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Недавно Гольник повернулася з Лондона, де отримала спеціальну нагороду від організації Blueprint for Free Speech за сміливість, чесність та боротьбу з корупцією. Проте, незважаючи на міжнародне визнання, вона часто відчуває себе в безвихідній ситуації.
Про атмосферу в суді та тиск на викривачів
Під час розмови з інспекторами Вищої ради правосуддя Гольник розповідала про ситуацію в Октябрському райсуді. Представники органу виявилися шокованими: вони казали, що в Києві такого не трапляється. На думку судді, коли керівник суду дискримінує колегу, це неминуче впливає на його ставлення до учасників судових процесів.
Гольник звертався до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо тиску з боку голови суду Струкова. Той позбавив її відпусток і надав їй характеристику, в якій стверджував, що вона не відповідає займаній посаді — хоча, як зазначає суддя, такі характеристики мають право видавати лише Вища кваліфікаційна комісія суддів України. НАЗК визнав ці дії тиском і видав відповідний припис.
Про відносини з колегами
Зараз Гольник не спілкується ні з ким у своєму суді. Вона намагалася допомогти одній колезі, яка мала проблеми з авторозподілом справ, але та відмовилася розмовляти і почала її уникати. Суддя припускає, що колега боялася, що про їхню спілкування дізнаються інші.
Деякі судді спочатку чекали, на чию сторону схилиться ситуація — на бік Гольник чи голови суду. Коли вони побачили, що Струков фактично уникнув серйозного покарання, вони припинили підтримувати викривачку. Виникла неофіційна установка її ізолювати.
Однак у місті існує певне середовище активістів і громадського сектору, які розуміють і підтримують Гольник. Вони часто пишуть їй, і вони спілкуються.
Про дисциплінарну санкцію та конкурс до Антикорсуду
Догана, яку видала Вища рада правосуддя, стала офіційною причиною відмови в допуску до конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду. Гольник наводила органу статтю 53 Закону України «Про запобігання корупції», яка забороняє притягувати викривачів до дисциплінарної відповідальності або навіть загрожувати їм такою. Однак Вища рада правосуддя не врахувала цей аргумент.
На думку судді, з урахуванням суспільного інтересу органу було б логічніше допустити її до конкурсу, а потім, на етапі співбесід, якби дисциплінарна санкція не була оскаржена, виключити з процесу. Замість цього Вища рада правосуддя, як вважає Гольник, фактично долучилася до переслідування викривачки.
Недавно суддя вирішила все ж таки подати заявку на повторний конкурс, хоча розуміє, що повернення на попередній етап навряд чи можливе. Однак вона планує звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з проханням розглянути це питання.
Гольник вважає, що сам факт того, що суддя стала викривачем і публічно говорить про тиск, який вона зазнала, — це вже прецедент. Вона впевнена, що це варто зробити, а державний орган повинен подумати про те, як виправити свою помилку.
Про розслідування нападу
Досудове розслідування щодо нападу на Гольник та її чоловіка в листопаді 2017 року продовжується, але успіхів немає, і вона не очікує їх. З самого початку суддя дуже переживала, щоб не звинуватили невинну людину — вона вважає, що це було б навіть гірше, ніж нерозслідуваний злочин.
Розслідування затягувалося. Усі клопотання розглядалися в Октябрському райсуді, де працює Гольник. Її колеги заявляли про самовідвід через конфлікт інтересів, що також затримувало процес. Однак, як зазначає суддя, існує норма закону, за якою провадження мають передаватися іншій установі, якщо потерпілий працює в суді, де розглядається справа. Це визначає Апеляційний суд.
Гольник відчуває розчарування від темпу розслідування. Вона знає, що в органів є можливості діяти оперативно, але замість цього все робиться настільки повільно, що втрачається сенс самого слідства. На її думку, напад може бути пов'язаний з оточенням екс-міського голови Мамая або голови суду Струкова. Людина, яка представляла інтереси Мамая в суді, одночасно дуже близька до Струкова, тому суддя пов'язує напад саме з ним. Вона також знає, що на рівні обласної прокуратури блокували слідчі дії, які могли б перевірити цю версію.
Про значення викривачів для суспільства
Діяльність викривачів подобається далеко не всім, особливо тим, кого викривають. Однак Гольник переконана, що це важливо для суспільства — без викривачів злочини, зокрема корупційні, залишатимуться нерозкритими.
Коли суддя відмовилася закривати справу за хабар і розповіла про це, розкривши корупційний злочин, багато людей казали їй: якщо їй вдасться, то й у них з'явиться шанс. Однак те, як розвивалася ситуація, створило так званий «охолоджувальний ефект». Люди все ще вагаються — чи варто їм відверто говорити про корупцію, з якою вони зіткнулися, чи краще замовчати, щоб не мати додаткових проблем.
Бути викривачем у нашій країні все ще небезпечно. Визнання суспільства — це добре, але коли людина опиняється сама на сам з тиском, який на неї чиниться, продовжувати дуже складно. Гольник розуміє, як важко людям, які наважилися на такий крок.
На її думку, необхідно ухвалити закон про викривачів, який реально міг би їх захищати. На сьогодні існує лише декларативна норма, і навіть судді не розуміють, як вона працює. Гольник навіть чула запитання: «А у вас є довідка, що ви викривач?»