Міжнародні партнери України наполягали на створенні спеціалізованого судового органу для розгляду справ про корупцію серед високопоставлених посадовців. Така інституція мала стати відповіддю на запити Міжнародного валютного фонду, державного департаменту США та країн Великої сімки. Без неї розслідування Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури застрягали на етапі судового розгляду — близько п'ятидесяти справ, передані до суду, так і не розглядалися. Показовим прикладом стала справа щодо Державної продовольчо-зернової корпорації України, де підготовче засідання не проводилося понад два роки.
Вищий антикорупційний суд — це окремий незалежний судовий орган, призначений розглядати кримінальні справи про корупційні злочини депутатів, членів Кабінету Міністрів, суддів та інших високопоставлених чиновників. Розслідування таких справ здійснюють НАБУ та САП. Структура суду передбачає 27 суддів для розгляду справ по суті та 12 суддів для апеляційної палати. Створення такої інституції дозволить вивести розгляд резонансних справ з районних судів, де вони часто застрягали, до спеціалізованого органу з необхідною компетентністю. Апеляційні рішення матимуть можливість бути оскаржені у Верховному суді.
До конкурсу на посади суддів висувалися чіткі вимоги. Кандидат мав досягти 35 років і мати досвід роботи суддею щонайменше п'ять років або семи років у правовій сфері. Допускалася також комбінація досвіду на юридичних посадах загальною тривалістю не менше семи років. Водночас встановлювалися й обмеження: особа не могла працювати останні десять років у прокуратурі, МВС, СБУ, НАБУ та подібних органах. Також виключалися ті, хто протягом останніх п'яти років керував політичними партіями, обіймав депутатські мандати або займав політичні посади. Не допускалися до конкурсу особи, раніше засуджені або підозрювані у корупційних злочинах.
Оцінювання кандидатів здійснювала Вища кваліфікаційна комісія суддів за обов'язкової участі Громадської ради міжнародних експертів. Міжнародні експерти перевіряли досьє претендентів на предмет доброчесності, наявності корупційного минулого, а також оцінювали їхній міжнародний досвід і професійні знання. Вони мали право видавати негативні висновки щодо кандидатів. За перебігом конкурсу спостерігали громадські організації — Громадська рада доброчесності, активісти проекту Чесно, Фундація DEJURE та Центр політико-правових реформ.
Конкурс розпочався 8 серпня 2018 року, документи приймалися до 14 вересня. 12 листопада 270 претендентів пройшли анонімне письмове тестування, а протягом наступних двох днів виконали практичне завдання. Цей етап пройшли 113 кандидатів. Далі до роботи долучилися міжнародні експерти, які разом з ВККС розглянули 49 сумнівних учасників. Серед них виявилися так звані судді Майдану, адвокати з невиправдано низькими задекларованими доходами та конкурсанти, які не задекларували майно або весь прибуток. За результатами цієї перевірки з конкурсу виключили 42 сумнівних кандидати.
На момент написання матеріалу в конкурсі залишилося 71 учасник. Їх чекали співбесіди, які мали розпочатися 30 січня. Після цього етапу ВККС мала скласти фінальний рейтинг претендентів. Однак це не означало завершення конкурсу — комісія не приймала остаточного рішення про призначення суддів, а лише формувала рейтинг і передавала його Вищій раді правосуддя. Остання мала право виключити кандидата з конкурсу. Лише після цього список передавався президенту, який мав підписати укази про призначення суддів.
Точної дати запуску Вищого антикорупційного суду не називали, однак орієнтовно передбачалося його запрацювання в березні того року.