У річницю розстрілів на Майдані, 20 лютого, члени сімей загиблих під час Революції Гідності зібралися біля будівлі Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Їхня мета — добитися звільнення суддівських посадовців, які приймали рішення на шкоду учасникам протестів. Протягом п'яти років після трагічних подій родини вимагають справедливості, однак за цей час сімнадцять членів цих сімей помирають, так і не побачивши покарання винних.
Максим Шимко втратив матір Зою Кузьменко рівно п'ять років тому під час розстрілів. «На жаль, у нас гарні закони, але їх ніхто не дотримується. Щоразу проходять ті, хто не гідний бути суддею», — розповідає вона. Саме Зоя стала однією з організаторів акції, яка зібрала кількадесят учасників близько дев'ятої ранку.
На той час у будівлі комісії розглядали кандидатів до Верховного суду — найвищої судової установи в Україні. Серед претендентів був і Максим Тітов, про якого раніше писало видання Слідство.Інфо. Вища кваліфікаційна комісія проводить оцінювання як чинних суддів, так і претендентів на суддівські посади. Проте навіть коли Громадська рада доброчесності висловлює негативні висновки, недоброчесні судді часто успішно проходять такі процедури, включаючи так званих «суддів Майдану».
Зоя Кузьменко звернулася до комісії з конкретною вимогою: «Ми просимо Вищу кваліфікаційну комісію правильно оцінювати суддів, щоб не працювали ті, хто виносив неправомірні рішення, зокрема й проти євромайданівців, щоб не працювали такі судді, які відпускали під домашній арешт Садовника». Вона наголошує на прикладі екс-командира роти «Беркут» Дмитра Садовника, якого заарештували навесні 2014 року за підозрою у вбивствах на Інститутській. У вересні того ж року суд відпустив його під домашній арешт, а в жовтні він утік. За інформацією медіа, Садовник та ще дев'ятеро обвинувачених екс-«беркутівців» отримали російське громадянство. Дмитра Садовника підозрюють у вбивстві близько 40 мітингувальників.
Ольга Бондарчук, сестра загиблого на Майдані Сергія, також брала участь у акції. «Ми не бачимо результатів судової реформи. Ситуація з Садовником показала, що наші судді готові ухвалювати рішення навіть на користь винних у злочинах», — говорить вона. Ольга впевнена, що справедливий суд над винними у розстрілах можливий лише після істинних перетворень у судовій системі. «Мій брат був учителем фізики, він не робив нічого поганого. Лише ставив оцінки в класному журналі. Не хочеться, щоб винні в його вбивстві залишилися непокараними», — додає вона.
Трагічна статистика свідчить про те, що за п'ять років 17 членів родин Героїв Небесної Сотні помирають, так і не дочекавшись покарання для тих, хто винен у смерті їхніх близьких. Учасники акції розповідають, що деякі з них уже втратили віру в можливість справедливого суду в найближчому майбутньому. «Якби судова реформа відбувалася, ми б тут не стояли», — констатує Зоя Кузьменко.
Оксана, мати загиблого студента Ігоря Костенка, вперше повернулася до Києва після прощання з сином. Вона розповідає про той день, коли дізналася про його смерть. «Ми тоді були на заробітках, — згадує вона. — Посеред дня подзвонили з його номера, а він же ніколи не телефонував у такий час. Я піднімаю трубку, питаю «А де мій Ігорчик?» — «Він є, — відповіли мені, — але його вбили». Ми приїхали через 9 днів на прощання, тоді ще не було позначено місця його смерті». Оксана розповідає, що офіційне слідство тривало набагато довше, ніж вони очікували.
«Ми, може, як малі діти, але сподівалися, що ці злочини будуть швидко розслідувати, за гарячими слідами. А зараз усе ніби повернулося в старе русло, ніби нічого й не було. А скільки було гучних заяв, обіцянок у кожному кабінеті поставити портрети Героїв Небесної Сотні, щоб їхні очі не дозволяли чиновникам порушувати закон. Але закон порушували та порушують так само, а про нас уже почали забувати», — говорить вона.
Акція тривала близько півгодини, після чого учасники вирушили на молебень за упокій Героїв Небесної Сотні у Свято-Михайлівський собор. Жоден із членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів не вийшов до них.
Роман Маселко, член Громадської ради доброчесності, розповів видавництву про масштаби проблеми. За останній рік близько 120 «суддів Майдану» проходили оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів. З них 67 успішно пройшли цю процедуру. «Лише 15 суддів звільнені умовно. Але насправді вони продовжують працювати. Навіть суддя Санін, який забороняв Майдан, визнавши, по суті, учасників Революції Гідності злочинцями, начебто звільнений рік тому, але насправді досі працює суддею-спікером», — зазначив він.
Це не перша акція родин біля стін комісії. Рівно рік тому вони проводили подібну акцію з тими самими вимогами. Тоді члени комісії запевняли, що не допустять, щоб оцінювання пройшли судді, які ухвалювали рішення проти майданівців.