Напередодні 2008 року австрійський юрист Еріх Ребассо звернувся до Федерального управління карної поліції Австрії з незвичайною заявою. 45-річний батько чотирьох дітей, який мав репутацію надійного та обережного партнера для російських клієнтів, вирішив заявити на самого себе. У своєму листі він визнав, що став інструментом для відмивання десятків мільйонів доларів. «Я глибоко жалкую, що мене використали в злочинних цілях, і я хочу, щоб цю справу розглянули у відповідному карному порядку», — писав він.
Ребассо володів російською мовою та консультував російських бізнесменів з питань ведення бізнесу на Заході. Його участь у схемі відмивання грошей розпочалася в листопаді 2006 року під час поїздки до Москви, коли він познайомився з російським бізнесменом В'ячеславом Дреміним. Той розповів юристу, що надає фінансові послуги росіянам, яким потрібно переказувати гроші за кордон, але офіційна система переказів здавалася їм надто складною через бюрократичні перепони. Дремін запропонував Ребассо стати його довіреною особою у Відні та допомагати прискорювати процес переказів.
Юрист погодився. На два банківські рахунки його австрійської компанії Schulhof Investigation (пізніше перейменованої на Sostegno) почали надходити великі суми від фірм, які представляв Дремін. З анонімних email-адрес Ребассо отримував інструкції щодо подальшого маршруту коштів. Він обслуговував інтереси трьох страхових компаній з Дагестану.
Від грудня 2006 року по лютий 2008-го Ребассо здійснив 150 переказів на рахунки офшорів у литовському банку Ukio, переводячи загалом 96 мільйонів доларів. Ці рахунки належали компаніям «Ландромату Тройка» — величезній системі офшорів, якою керував колись найбільший приватний інвестбанк Росії «Тройка Діалог». Кілька рахунків, на які Ребассо переказував гроші, належали двом ключовим компаніям схеми — Industrial Trade Corp і Nixford Capital Corp.
Призначення платежів виглядали дивно для юридичної контори. Окрім «фруктів і овочів» та «споживацьких товарів», Ребассо нібито навіть купував «заморожений оселедець» у компаній з рахунками в Ukio Bankas. Рахунки самого юриста були у віденському філіалі Raiffeisen Bank — Raiffeisenlandesbank Niederösterreich-Wien (RBL). Попри те, що банк перевіряв великі транзакції, тривалий час там не реагували на них. Лише за два роки банк змусив Ребассо припинити перекази.
Вочевидь, як мінімум частина цих грошей була пов'язана з криміналом. Однією з компаній, яку представляв Дремін, була «Національне страхове товариство», якою керував бізнесмен Максим Веденін. У 2011 році Веденіну присудили 19 років тюрми за пограбування й убивство двох повій. Раніше компанія Веденіна отримувала гроші від афери з паливом в аеропорту Шереметьєво.
Від 2003 по 2008 рік найбільший московський аеропорт покупав паливо через довгу низку посередників, які сильно завищували його вартість. Згідно із судовими документами, фіктивні фірми заробили щонайменше 200 мільйонів доларів на необґрунтованих націнках лише протягом 2006-2007 років. Російський уряд втратив понад мільярд рублів (40 мільйонів доларів) податків через цю систему. Завищені ціни на паливо призвели до подорожчання авіаквитків.
Частина грошей, отриманих від шахрайської схеми, надійшла на рахунки офшорів «Тройки». «Національне страхове товариство» Веденіна переказувало свою долю прибутку від завищення цін на рахунок фірми Schulhof. З грудня 2006-го по березень 2007-го Ребассо відправляв гроші в офшорні фірми ландромату «Тройка» — майже 19,5 мільйона доларів надійшли на рахунки Nixford і Industrial Trade Corp. Щоб обґрунтувати перекази, юрист надавав банку фальшиві рахунки, відповідно до яких він купував «споживацькі товари» в офшорних фірм «Тройки», або просто зазначав: «на оплату рахунків».
Весною 2007 року банк почав розслідувати фінансову активність юриста. 15 березня з юридичного відділу RBL надійшов лист стосовно «різкого збільшення сум транзакцій» на одному з його рахунків. За кілька днів Ребассо відповів, що обслуговує «закордонні платежі» трьох російських страхових компаній, надавши назви організацій та інформацію з російського реєстру. Судячи з усього, відповідь задовольнила банк, який дозволив продовжити перекази. Представник австрійського RLB пізніше заявив, що банк виконував всі вимоги по боротьбі з відмиванням грошей.
У середині 2007 року з Ребассо зв'язався один з російських партнерів по роботі з Дреміним — Алфіс Міргунов. Він збирався створити власне фінансове підприємство і просив юриста відкрити в Австрії рахунки від його компанії. Ребассо знову погодився. Він відкрив ще три рахунки для своєї компанії Schulhof, номіновані в доларах, євро та рублях. Невдовзі на них почали надходити гроші, а Ребассо отримував інструкції з анонімної адреси, яка цього разу являла собою лише послідовність цифр.
Протягом двох місяців приблизно на початку 2008 року Ребассо переказав через 106 транзакцій більш ніж 68 мільйонів доларів на банківський рахунок новозеландської компанії Vantrel Invest Ltd. Ця компанія не входила до мережі «Тройки», вона була радше посередником, через якого йшли мільйони компаніям «Тройки». Рахунок Vantrel був у литовському Ukio, який обслуговував рахунки багатьох компаній «Тройки». Відповідно до контракту з Vantrel, Ребассо проводив транзакції за купівлю мобільних телефонів, але майже напевно це були фіктивні угоди.
У лютому 2008 року терпець банку RLB урвався. Керівництво заявило, що якщо Ребассо хоче продовжувати транзакції в тих же обсягах, йому знадобиться власна банківська ліцензія. Юрист припинив працювати з російськими клієнтами. «Я припинив займатися цим наприкінці лютого, — писав він поліції. — Зокрема тому, що обсяги стали такими, що я ледве міг їх контролювати».
Але проблеми Ребассо тільки починалися. Він несамохіть виявився важливою ланкою в шахрайській інвестиційній схемі. У червні 2008 року він почав отримувати скарги від російських громадян, які втратили свої заощадження. На думку австрійця, автори листів були «прості, не дуже заможні люди, які довірилися інтернет-рекламі». Вони стали жертвами схеми, що пропонувала нібито вигідні інвестиції на основі платформи Finlist Forex Found. Без відома Ребассо клієнтам наказали відправляти гроші на рахунки його австрійської компанії Sostegno.
Ребассо розповів, що російські шахраї представляли інвесторам фальшиві документи з його підробленим підписом. Коли гроші надходили на його рахунки, він переказував їх в інші місця, нічого не знаючи про їхнє походження. Жертви вимагали від Ребассо повернути гроші, але вони вже залишили його рахунки. Юрист зв'язався з Міргуновим, щоб прояснити ситуацію. Той пообіцяв розв'язати проблему та відшкодувати страти всім постраждалим, утім, так і не зробив цього. Наприкінці року Ребассо написав заяву у Федеральну карну поліцію.
Поліція передала звернення Ребассо до прокуратури Відня, але потім нічого не сталося. 3 грудня 2010-го, за два роки після зізнань юриста, йому повідомили, що розслідування припинено. Прокурор пояснив це лаконічно: справу закрили «через обмеження австрійської юрисдикції: ймовірний злочин скоїли іноземні громадяни за кордоном».
Наприкінці липня 2012 року Ребассо після роботи йшов до свого Mercedes на підземному паркінгу, де на нього очікували двоє міцних чоловіків. Порожнє авто потім знайшли в зовсім іншому місці. Невдовзі після зникнення від його родини почали вимагати викуп. Викрадачі хотіли за нього 435 тисяч євро, але угода так і не відбулася. Тіло юриста знайшли за три тижні в лісі на півдні Австрії. На думку поліції, його задушили руками.
Незабаром в Росії затримали двох колишніх московських міліціонерів. Їх звинуватили у вимаганні викупу за Ребассо, але не у викраденні та не у вбивстві юриста. Їх засудили до восьми та дев'яти років тюрми. Хто і навіщо замовив убивство Ребассо, невідомо донині. ЗМІ й поліція припускали, що це ошукані вкладники Finlist Forex Found найняли екс-правоохоронців, щоб вибити з Ребассо втрачені гроші. За шість з половиною років обставини смерті австрійця так і не встановили.
