Три тижні перед тим, як Катерина Гандзюк померла від наслідків кислотного нападу, редакція Слідство.Інфо записала з нею розширене аудіоінтерв'ю в київській лікарні. Саме ця розмова від 16 жовтня 2018 року послужила основою для створення фільму-розслідування «Гандзюк: системне вбивство», опублікованого 25 березня.
Активістка та працівниця Херсонської міської ради була облита сірчаною кислотою на виході з власного будинку в липні 2018 року. Після трьох місяців лікування та численних операцій її організм не витримав наслідків атаки.
У розмові Гандзюк розповідала про те, що, за інформацією обласного прокурора, нападники спеціально тренувалися наносити удари. За її словами, вони практикувалися на предметах, щоб облити максимальну площу тіла й залишитися неушкодженими. Однак той, хто безпосередньо поливав кислотою, все одно отримав травму ноги. Судячи з кількості рідини, яку мали при собі нападники, Гандзюк розцінювала це як замах на вбивство.
Щодо вибору способу атаки, вона припускала, що спочатку планували побиття, але відмовилися від цього варіанту через відсутність придатного місця та невпевненість у можливості завдати потрібного обсягу травм. Потім хтось запропонував кислоту. За версією Гандзюк, організатор групи — людина з позивним «Опер» (справжнє ім'я Сергій Торбін, отримав цей позивний під час бойових дій на Донбасі) — узгодив цей спосіб з замовником.
На питання про зв'язок нападу з наближеними виборами Гандзюк відповідала, що багатьом було вигідно усунути її від політичних процесів. П'ять осіб уже були затримані як виконавці. Гандзюк вважала, що це основні виконавці, хоча могли бути й інші, другорядні учасники.
Щодо мотивів нападників, вона припускала, що вони діяли за гроші. За її розумінням, Торбін повернувся з війни й шукав себе в напівбандитському цивільному житті, намагаючись організувати групу для виконання різних завдань — охорони на морі, охорони полів та інших подібних робіт. Гандзюк була з ним знайома: один раз він просив допомогу щодо палива для поїздки, іншого разу вона допомогла з розміщенням борд із зображенням Яроша. Вона припускала, що він не відмовився від організації нападу саме тому, що не мав до неї сентиментів.
Щодо суми винагороди, Гандзюк оцінювала її в діапазоні від 5 до 30 тисяч доларів, розраховуючи на основі знайдених матеріалів та припущень про те, скільки мало залишатися в проміжних ланках між замовником та організатором.
На запитання про погрози та стеження Гандзюк розповідала, що за нею постійно стежили представники правоохоронних органів, що й стало причиною того, що вона не звернула уваги на можливе нове спостереження. Вона помічала людей біля місця роботи та різні автомобілі, які здійснювали зовнішнє спостереження. На питання, як вона знає, що це були правоохоронці, вона відповідала впевнено: «Я знаю це напевно». За її словами, її також прослуховували протягом останнього року. Щодо конкретних погроз, вона зазначала, що отримувала їх постійно від різних людей як частину своєї роботи, але таких явних, конкретних погроз останнім часом не було.
Найбільш дошкульним для неї був програш Владислава Мангера у Верховному суді наприкінці червня, де були визнані правдивими факти з програми, яку вона зняла разом з журналістом Сергієм Нікитенком. Хоча вони ніколи особисто це не обговорювали, вона знала, що цей програш його дуже засмутив.
Гандзюк припускала, що в оточенні Мангера перебувають люди з кримінальним минулим, які могли піти на такий злочин просто за принципом «по-понятіям», без явної причини. Вона згадувала Олексія Москала (він змінив прізвище на Левін), якого описувала як бандита з оточення Мангера. За інформацією прокурора, Левін втік і переховується в Домінікані. Гандзюк зазначала, що є факти, які підтверджують його зустрічі з Опером напередодні нападу. Однак вона наголошувала на відсутності явного мотиву.
Конфлікт з Мангером мав давню історію. Гандзюк розповідала, що через цю людину їй довелося піти з партії «Батьківщина». Коли Юлія Тимошенко вирішила, що Мангер буде керівником над нею, Гандзюк не змогла це прийняти й вийшла з партії, маючи на той час хороший рейтинг і перспективу стати депутатом. Разом з нинішнім міським головою Володимиром Миколаєнком вони покинули партійні лави. Мангер був колишнім помічником депутата-утікача Журавка з «Партії Регіонів». Пізніше Гандзюк з колегами перемогли Мангера на виборах і політично йому заважали.
На запитання про амбіції Мангера щодо наступних виборів вона підтвердила, що він прагне стати як народним депутатом, так і міським головою, і що вона йому дуже заважає в цьому. Теоретично його могли хотіти усунути, щоб він міг вільно балотуватися без перешкод.
Щодо стосунків Мангера та його оточення з правоохоронними органами, Гандзюк характеризувала їх як хороші, особливо з міліцією. Вона припускала, що Левін навіть міг привозити документи від слідчих. На питання, чи допускає вона, що правоохоронці могли б їх покривати, вона відповідала ствердно. Щодо інших органів, вона говорила саме про поліцію. У прокуратурі вона мала контакти лише з першим заступником прокурора Циганком, який був пов'язаний через народного депутата Миколу Паламарчука.
На запитання про довіру до правоохоронних органів Гандзюк була категорична: поліції вона не довіряла, але довіряла СБУ. Вона припускала, що організатори нападу можуть впливати на поліцію через прокуратуру та затягувати розслідування.
Гандзюк розглядала напад на неї як частину більшої схеми дестабілізації. Вона вважала, що існує певна група людей, яка підігріває локальні місцеві конфлікти та каталізує напади на активістів. За її припущенням, ця група діє не з України. Вона пов'язувала напад на себе з нападами на одеського активіста Віталія Устименка та журналіста Сергія Нікитенка. Гандзюк припускала, що в цих нападах спеціально залучають людей з АТО, з правого середовища, і що хтось це все підстрікає, а не відбувається само по собі.
Щодо шансів на розкриття організаторів, Гандзюк була песимістична. Вона не вірила в офіційне розслідування та можливість притягнення організаторів до відповідальності. Найкращим варіантом для неї було б просто дізнатися, хто це був. Однак вона зазначала, що, судячи з інформації від прокурора, поліція бездіє, але прокуратура та СБУ щось роблять, і якесь розслідування відбувається. За версією, яку розглядали як найімовірнішу, напад організували Москал і Мангер.
Гандзюк припускала, що Москал і Мангер мали зв'язки з Торбіним та іншими учасниками. Вона висловлювала теорію, що вони спалили ліс. Наприкінці травня 2018 року в Херсонській області згоріло понад 600 гектарів лісу, що правоохоронці підозрювали як підпал. За версією Гандзюк, вони мали спалити невеликий ділянку лісу, щоб приховати незаконну вирубку, але спалили 600 гектарів випадково, коли все вийшло з-під контролю. Мангер був близько знайомий з цими людьми.
На завершення розмови Гандзюк зазначала, що історія, яка розгортається в Херсоні, подібна до того, що відбувається в інших регіонах. За виглядом місцевих фінансових інтересів формується конкретне антиукраїнське лобі. Хоча все виглядає як справа про гроші, ліс та розкрадання, насправді йдеться про щось зовсім інше. Провадження щодо лісу, як і розслідування обставин нападу на Гандзюк, забрала Генеральна прокуратура України.
