Амбітний проект облаштування українського кордону, відомий під назвами «Стіна», «Європейський вал» або «Євростіна», розпочався з великих обіцянок. Перед парламентськими виборами 2014 року його активно просував Арсеній Яценюк, тоді лідер партії «Народний Фронт» і майбутній прем'єр-міністр. Він обіцяв завершити будівництво захисного паркану на російському кордоні за чотири роки з кошторисом 4 мільярди гривень.
Однак реальність виявилася далекою від планів. Майже п'ять років потому проект реалізований лише на 30 відсотків, а витрачено вже 1,3 мільярда гривень. Ще більш тривожним є те, що генеральних підрядників, які мали будувати «Стіну», наймали без проведення відкритих конкурсів, всупереч законодавству про державні закупівлі.
У травні 2015 року Кабінет Міністрів затвердив «План заходів щодо облаштування українсько-російського кордону». Програма передбачала спорудження протитанкових ровів та інженерних загороджень — подібні фортифікації будували ще під час Першої світової війни. Планувалося також звести 49 спостережних веж висотою 17 метрів та 105 веж спостереження і зв'язку, обладнати кордон засобами спостереження, сигналізації та ураження, а також установити бойові дистанційні модулі.
Проект охоплював Чернігівську, Сумську, Харківську, Луганську, Запорізьку та Херсонську області. Спочатку планувалося завершити роботи 2018 року, але дедлайни постійно переносилися. На момент розслідування прикордонники прогнозували завершення будівництва на 2021 рік.
У звичайних умовах усі державні закупівлі в Україні повинні проходити відкрито. Громадськість може переглянути інформацію на майданчику торгів «Прозорро» — подивитися, які заявки надходили, які технічні завдання були, які пропозиції відкинули й з яких причин. Зазвичай перемагає найнижча цінова пропозиція. Виключенням є лише закупівлі в оборонній сфері, які здійснює Укроборонпром, — вони відбуваються за закритою процедурою без розголошення деталей.
Але з будівельниками проекту «Стіна» все було зовсім інакше. Перші державні закупівлі розпочалися 2015 року. Держприкордонслужба проводила конкурси та координувала роботу, однак жодної інформації щодо принципу відбору генеральних підрядників вона не розголошувала — на ці закупівлі накладено гриф секретності «таємно».
2017 року фортифікаційні споруди і їхні характеристики засекретив експерт з державних таємниць, перший заступник керівника Державної прикордонної адміністрації Василь Серватюк. Однак Національне антикорупційне бюро встановило, що така секретність торгів була безпідставною та необґрунтованою.
Детективи НАБУ з'ясували, що конкурс генпідрядників взагалі не проводили. Майбутніх будівельників «Стіни» вибирали на власний розсуд Володимир Цалко та Олександр Атаманюк, які на той час опікувалися капітальним будівництвом у Держприкордонслужбі. Згідно з ухвалою Солом'янського суду столиці, саме Цалко надав договорам по виконанню робіт гриф секретності «таємно». А коли закупівля послуг отримує статус «таємної», конкурси не проводять.
Однак насправді Цалко не мав таких повноважень. Розслідування встановило, що фортифікаційні споруди «Стіни» як експерт з державних таємниць засекретив саме Василь Серватюк, перший заступник керівника Державної прикордонної адміністрації. Це сталося восени 2017 року. На запит журналістів це підтвердили й у СБУ.
Однак Серватюк стверджував журналістам, що «секретність» стосується лише самих споруд, але не закупівель на їхнє будівництво. За його словами, про закупівлі він узагалі нічого не знає. Так звана «Стіна» стала секретною через зміни в законодавстві.
Зміни, про які говорив Серватюк, полягали в тому, що прикордонники тепер самі визначають ступінь секретності. Щоб якась інформація отримала статус секретної, необхідний висновок експерта з державних таємниць, потім висновки розглядає комісія, потім — СБУ й Міністерство юстиції, й лише після цього дані стають секретними. У випадку зі «Стіною» таким експертом виступив Серватюк.
За словами Серватюка, жодних претензій щодо засекречування інформації про торги в детективів НАБУ не було. Прикордонники неодноразово надавали їм свої пояснення, а сам Серватюк ходив на допит у НАБУ як свідок. Невдовзі після підготовки матеріалу розслідування президент Петро Порошенко звільнив Василя Серватюка.
Попри всю «секретність» будівництва, Держприкордонслужба називає компанії, які будують «Стіну». За весь час реалізації проекту прикордонники віддавали головні підряди компаніям, пов'язаним з народними депутатами Дмитром Шенцевим, Юрієм Павленком і родиною нардепа Броніслава Розенблата. Імовірно, серед генпідрядників є й фірми, спеціально створені під цей проект.
Держприкордонслужба обрала 13 генеральних підрядників. За даними судових ухвал, деякі з цих компаній, змовившись з прикордонниками, виводили готівку через підприємства з ознаками фіктивності. Крім того, керівники Держприкордонслужби вимагали хабарі від компаній за підписання актів виконаних робіт. Показово, що в більшості фірм телефонні номери, подані в Єдиному державному реєстрі Мін'юсту, не обслуговуються.
Харківська компанія «Будцентр Витязь» — один з найбільших будівників «Стіни». Засновник і керівник підприємства — Агаверді Аділов. Його син Асвар був помічником народного депутата Юрія Павленка, члена фракції «Опозиційний блок». Однак Павленко запевнив, що не має ніякого стосунку до Аділових і тендерів по облаштуванню кордону.
«Будцентр Витязь» фігурує в кримінальному провадженні НАБУ з 2016 року. Серед іншого, керівника компанії Агаверді Аділова підозрюють у розтраті бюджетних коштів. Детективи встановили, що генпідрядник перераховував кошти фірмам, які не виконували жодних робіт. Наприклад, уклав договір з фірмою «Кіт-Трейд». Перша директорка цього підприємства, за її свідченнями, нічого не знала про фірму. Вона працювала прибиральницею, а довіреність від свого імені видала ще 2015 року, за що отримала 500 гривень. Власне, тоді й створили фірму «Кіт-Трейд» — усього за кілька тижнів до початку будівництва. Наступний директор «Кіт-Трейд» зняв 4 мільйони гривень готівкою — просто вивів гроші, передбачені на будівництво фортифікацій на кордоні.
Попри розслідування, в яких фігурує «Будцентр Витязь», Держприкордонслужба не припинила з ними співпрацю. 2017 року ця фірма отримала від прикордонників більш ніж 65 мільйонів гривень. За даними розслідування, торік на рахунок «Будцентру Витязь» надійшло майже 60 мільйонів гривень за виконання робіт та 9,5 мільйонів передплати за роботи. Тобто загалом 2018 року харківська фірма отримала від прикордонників майже 70 мільйонів гривень.
Ще один з великих харківських генпідрядників — компанія «Скорпіон-РП». Його заснували брати Володимир та Павло Левченки. Володимир, зокрема, разом з нардепом від «Опозиційного блоку» Дмитром Шенцевим також є співвласником мисливської компанії «Сафарі-ХХІ». Торік «Скорпіон-РП» отримала за облаштування «Стіни» майже 11 мільйонів гривень. Загалом з часу реалізації проекту компанія отримала понад 60 мільйонів гривень.
У списку генпідрядників є й компанія ДП «Фаворит ОПТ», яка належить родині народного депутата від БПП Броніслава Розенблата. Офіційно фірма займається ремонтом і будівництвом будівель Прикордонної служби. У системі Прозорро є кілька тендерів прикордонників, в яких переміг «Фаворит ОПТ». Та чи брала компанія участь у будівництві «Стіни», сам Розенблат «не пам'ятає». За його словами, там була якась пропозиція по будівництву казарми, і то відкриті торги були, все як положено, і все вони вже виконали й прикордонники теж.
Серед підрядників-будівників є київська фірма «Каунт-Груп». Компанію створили напередодні початку будівництва фортифікацій на кордоні. Вона зареєстрована на колишніх працівників готелю «Прем'єр палац» Сергія Павловського та Олексія Пегасіна, має статутний капітал в одну гривню та з 45 видів діяльності.
«Каунт-Груп» фігурує у кількох справах. Компанія не сплачує оренду приміщення та послуги охорони. А 2017 року прокуратура знайшла документи генпідрядника під час обшуку конвертаційного центру. 2016 року «Каунт-Груп» як генпідрядник найняла субпідрядника з Харкова — фірму «Будівельник». Та виконані роботи не оплатила. Стягувати заборгованість довелося через суд.
«Каунт-Груп» фігурує також у провадженні військової прокуратури, щоправда, в цьому випадку — як потерпілі. За даними слідчих, підполковник Держприкордонслужби та головний інженер будівництва «Стіни» вимагали в директора компанії 530 тисяч гривень. Хабар за підписання акту виконаних робіт керівник фірми передавав підполковнику двома частинами, а потім повідомив про це СБУ. У квітні 2017 року підполковника затримали й висунули підозру. Жодних ухвал в Єдиному реєстрі щодо цього епізоду з липня 2017 року немає.
Компанія ПМК-121 з Тернопільської області стала генпідрядником «Стіни» торік. Фірма отримала 12,5 мільйонів гривень за будівництво 2 пускових комплексів на українському кордоні. Але як стало відомо з розслідування НАБУ, яке ведеться з 2016 року, це підприємство й до минулого року будувало «Стіну» як субпідрядник. Цю компанію наймала харківська фірма «Будцентр Витязь».
У списку генпідрядників Держприкордонслужби є ще дві нові компанії, які долучилися до зведення «Стіни» торік. Це «Укртрансбуд», зареєстрована в місті Чорнобиль, та «Техноизол Буд» з Києва. Телефони цих новачків-генпідрядників вимкнені.
Ймовірні оборудки під час облаштування фортифікацій на кордоні НАБУ розслідує від березня 2016 року. За версією слідства, держава зазнала збитків у понад 16 мільйонів гривень. Детективи розглядають 11 підприємств, яким прикордонники перерахували 325 мільйонів. Генеральна прокуратура також розслідує привласнення бюджетних коштів під час будівництва «Стіни». За словами прокурорів, ідеться про 100 мільйонів гривень.