Російський інвестиційний банк «Тройка Діалог» створив розгалужену мережу офшорних структур, яку журналісти OCCRP назвали «Ландромат Тройка». Саме через цю систему фінансувалися дорогі проекти, пов'язані з Валентином Завадніковим — колишнім сенатором від Саратовської області та магнатом, який мав значні бізнес-інтереси в енергетичному та алкогольному секторах.
Завадніков протягом багатьох років користується послугами престижного яхт-клубу Costa Smeralda на Сардинії, куди можна потрапити лише за запрошенням. З 2006 по 2012 рік він витратив десятки мільйонів доларів на будівництво та утримання двох розкішних суден — Celestial Hope та Quinta Essentia. За сім років офшорна мережа «Тройки» спрямувала щонайменше 137 мільйонів доларів на яхти та пов'язані з ними видатки. Завадніков був або власником, або основним бенефіціаром як мінімум п'яти компаній цієї мережі.
Кар'єра Заваднікова розпочалася з бізнесу. Він був співвласником групи «Сінергія» (нині Beluga Group) — найбільшого в Росії виробника та дистриб'ютора алкоголю. З 1998 по 2001 рік займав посаду заступника голови правління державної енергетичної компанії РАО «ЕЭС России», а потім протягом одинадцяти років, з 2001 по 2012 рік, був сенатором.
Пристрасть до вітрильного спорту виникла у Заваднікова ще в дитинстві, але після розпаду СРСР його родина припинила займатися цим хобі. 2004 року він повернувся до цієї пристрасті, створивши разом з впливовими бізнесменами з енергетичного сектору, включно з магнатом Леонідом Лебедєвим, вітрильну команду «Синергія». Команда брала участь у регатах від Оману до Португалії.
Для потреб команди використовувалися яхти через дві гібралтарські компанії — Gateway Overseas Ltd. та Scottsburg Manor Ltd. Офшорні структури ландромату «Тройка» перерахували запозичення на суму 22 мільйони доларів на рахунки цих компаній у литовському банку Ukio. Це було вдвічі більше, ніж офіційні спонсори команди. Завадніков і чотири його партнери володіли Gateway, а керівник команди Максим Логутенко керував Scottsburg. Саме «Тройка» відкрила для Scottsburg рахунок в Ukio, включивши її у свою офшорну екосистему.
Гроші витрачалися на будівництво гоночних яхт, тренування, форму для спортсменів, піар та внески учасників змагань. Gateway та Scottsburg витратили 1,6 мільйона євро на зарплату команди та ще 250 тисяч євро на гонорари супроводжуючих осіб, включно з багатократним олімпійцем Сергієм Пічугіним. Однак з 22 мільйонів доларів позик компанії повернули менше 8 мільйонів, продовжуючи при цьому отримувати нові кошти.
Член литовського парламенту Віталіюс Гайлюс, колишній глава Служби розслідувань фінансових злочинів Литви (FCIS), заявив, що банк Ukio повинен був повідомити про ці операції правоохоронцям. «До цих операцій треба було поставитися як до незвичайних, — сказав він. — Банк повинен був звернути на них увагу й повідомити FCIS». Гайлюс додав, що не може згадати жодного розслідування, пов'язаного з оплатою яхт Заваднікова через рахунки Ukio. OCCRP не знайшов доказів того, що Завадніков був звинувачений у будь-яких правопорушеннях.
Перша супер-яхта Celestial Hope будувалася за контрактом, укладеним у квітні 2006 року з нідерландською верф'ю Heesen Yachts. Це була 47-метрова моторна яхта з шістьма каютами. За два роки будівництва офшорна компанія Purus, яка входила до мережи «Тройки», перерахувала верфі понад 13,5 мільйонів євро. Завадніков розповідав, що яхта стала для нього зручною базою під час регат.
Дизайнерам доручили надихатися голлівудською комедією 2003 року «Кохання за правилами… і без» з Джеком Ніколсоном і Дайан Кітон. На яхті були баня та картини російських художників. Марокканська компанія меблювала судно, отримавши щонайменше 2,3 мільйона євро. Purus також заплатила понад 625 тисяч євро за управління судном та екіпаж для чартерних рейсів.
Загалом за два роки Purus витратила більш ніж 20 мільйонів євро на потреби, пов'язані з обслуговуванням яхти — від підготовки екіпажу до доставки водних іграшок і фотосесій. Гроші надходили як займи від різних структур ландромату і витрачалися майже одразу. Складна структура системи не дозволяє встановити справжнє походження більшої частини коштів.
Однак у січні 2008 року Purus отримала 3 тисячи євро від компанії Roberta Transit, яка входила до структури ландромату. Саме цю компанію використовували для масштабного розкрадання податків, яке викрив юрист Сергій Магнітський незадовго до його смерті в московському СІЗО. Кошти одразу ж перерахували архітектору яхт Рене ван дер Вельдену.
Однієї яхти виявилося недостатньо. Ще до завершення будівництва Celestial Hope Завадніков замислив новий проект. 2007 року він уклав контракт на будівництво 55-метрової яхти Quinta Essentia зі спортзалом, масажним кабінетом та скляним ліфтом. На той час це була найбільша яхта, що будувалася на верфях Heesen.
Пасажири могли розслабитися в хамамі або подивитися фільм у джакузі на палубі з водоспадом замість екрана. В одній зі спалень завжди пахло вином, а в кінотеатрі екраном слугував водоспад. Позаяк компанії перебувають в офшорах, неможливо з упевненістю сказати, чи все це оплачували грошима Заваднікова чи третьої сторони.
Purus була не єдиною компанією ландромату, яка спонсорувала Quinta Essentia. Від 2009 по 2011 рік гібралтарська фірма Molly Enterprises витратила більш ніж 42 мільйони євро на обладнання яхти, включно з 10 тисячами доларів на рояль і 24 тисячами на журнальний столик. В очікуванні нової яхти Purus продала Celestial Hope за 32 мільйони євро.
Загалом Gateway і три компанії ландромату — Scottsburg, Purus та Molly — витратили щонайменше 137 мільйонів доларів на яхти та пов'язані видатки. Більшу частину цих грошей фірми отримали як позики від інших компаній мережі. Чи їх повернули, невідомо.
Витрати контролювала та забезпечувала сама «Тройка Діалог». Коли почалося будівництво яхт, співробітники банку називали себе контактними особами компаній Purus і Molly та відправляли рахунки підрядників у відділ боротьби з відмиванням грошей Ukio.
Голова Центрального банку Литви Вітас Василякускас опікувався втручанням держави, завдяки чому Ukio закрили у 2013 році. Почувши про офшорні рахунки для придбання яхт, він сказав OCCRP, що платежі виглядали як незвичайні транзакції. «Гадаю, що кожна компанія повідомляла банку про заплановану діяльність, коли відкривала рахунок. Якщо призначення платежів не відповідало цій діяльності, якщо за всіма ознаками ці транзакції обслуговували особисті інтереси бенефіціарів, то це незвичайні бізнес-операції, — сказав він. — Вони напевно повинні були викликати в співробітників банку питання».
Purus повідомила банку Ukio, що займалася менеджментом суден, але для реєстру Гібралтару ні Purus, ні Molly не пов'язували свою діяльність з яхтами. Натомість компанії вказували діяльність у понад 50 галузях — від ювелірної справи до тваринництва. Gateway зазначала управління суднами, але там же були й банківська справа, і ритуальні послуги.
Нову яхту Quinta Essentia створили спеціально для родини Заваднікова. Його донька Валерія розповідала в інтерв'ю, що у кожній каюті панує аромат, присвячений одній з чотирьох стихій — землі, вогню, повітрю та воді. Вона пояснила, що Quinta Essentia перекладається з латини як «п'ятий елемент», яким, за її словами, є вино.
Любов Заваднікових до вина не обмежується ароматизованими каютами. Бордовий колір корпусу яхти відсилає до тосканської виноробні Fattoria di Montemaggio, яка належить Валерії. У Montemaggio та Molly був один спільний власник — кіпрська компанія Deepline Consultants, кінцевим власником якої був Завадніков.
За даними витоку документів Ukio, Deepline купила контрольний пакет акцій виноградника за 4,5 мільйони євро, позичивши ще стільки ж за наступні 5 років. Гроші надходили від різних структур ландромату. Документальних підтверджень того, що виноградник віддав борги, немає.
Через Deepline три компанії ландромату допомогли оплатити будівництво Московської школи управління «Сколково», співзасновниками якої є Завадніков і голова «Тройки діалог» Рубен Варданян. Deepline також була одним з чотирьох офшорних акціонерів алкогольної компанії Заваднікова «Синергія».
Завадніков з дочкою платили з ландромату агентствам нерухомості у Великій Британії. Коштом ландромату вони зупинялися в дорогих альпійських спа-готелях та подорожували дорогими потягами. Ландромат витратив щонайменше 28 тисяч євро на весілля Валерії на Капрі 2011 року, а за 5 місяців заплатив майже 10 тисяч євро за навчання в магістратурі по винному маркетингу та менеджменту в бізнес-школи Бордо.
Ні Завадніков, ні його донька не відповіли на неодноразові питання журналістів щодо джерел цих коштів та про фіктивні компанії, які стоять за яхтами й бізнесом.
Heesen та яхт-клуб Costa Smeralda відмовилися говорити про окремих клієнтів. У Costa Smeralda сказали, що як спортивна організація клуб не зобов'язаний був розслідувати будь-які фінансові порушення своїх учасників. У яхт-клубі також повідомили, що оцінюють кандидатів на основі їхньої репутації та відповідності принципам клубу. У випадку із Завадніковим, як сказав співробітник Costa Smeralda, ніхто не заперечував.
Справді, немає доказів того, що Завадніков скоїв якісь злочини. Але складна фінансова система, яку створила «Тройка», не дозволяє побачити джерела грошей, витрачених на яхти. Такі системи зручні для злочинців, але в цьому випадку потрібно офіційне слідство, щоб переконатися в законності того, що відбувається.
Мак Хейвуд, автор докладу Transparency International під назвою «Паскудні Багатства», назвав схему позик на яхти великим червоним прапором, який повинен був привернути увагу регуляторів. Але оскільки сферу предметів розкоші не часто пов'язують з високими ризиками, в міжнародних стандартах є пробіли, які дозволяють багатьом юрисдикціям відштовхуватися від довільних норм.
«Основи контролю за відмиванням грошей у цих сферах просто не дотримуються, — сказав Хейвуд. — Доки нагляд не буде пов'язаний з перевірками та санкціями, все це не закони, а просто папірці».
