Чотири роки тому в гірському ресторані Копаоніка в Сербії відбулася зустріч двох людей з абсолютно різних світів. Один представляв політичну еліту, другий — організовану злочинність. Журналісти Сербського об'єднання з дослідження злочинності та корупції (KRIK) отримали фотографічні докази цієї зустрічі.
На знімках, зроблених у березні 2015 року в ресторані «Салаш 137», видно Андрія Вучича, брата президента Олександра Вучича, за одним столом зі Звонко Веселиновичем — однією з найвпливовіших фігур організованої злочинності північної частини Косова. Крім них, за столом сиділо ще троє чоловіків, обличчя одного з них встановити не вдалося.
Фотографії передав журналістам один з читачів видання, який був присутній у ресторані. За його словами, він попросив не розголошувати його імені через страх помсти. Чоловік розповідав, що був шокований видом Вучича в компанії відомого кримінального авторитета. Хоча він хотів сфотографувати сцену, довгий час не наважувався поділитися знімками.
Згідно з описом очевидця, атмосфера за столом була дружною. Учасники сміялися, пили напої та одночасно спостерігали матч баскетбольного чемпіонату з участю белградської команди «Црвена Звезда». Причини, що змусили цих людей зібратися разом, залишаються невідомими. Однак самі фотографії свідчать про близькі стосунки між представниками політичної верхівки Сербії та тіньового світу Північного Косова.
Звонко Веселинович — фігура, яка викликає страх у місцевих жителів Косовської Мітровіци. У звітах сербської поліції та спецслужб його описують як злочинця, причетного до лихварства, відмивання грошей, наркоторгівлі та контрабанди нафтопродуктів. Попри численні звинувачення, вирок йому винесли лише один раз — за нелегальний видобуток піску та гравію. З одного боку, його побоюються, з другого — він користується значною підтримкою в північній частині Косова, де його розглядають як захисника сербських національних інтересів у конфлікті з косовськими албанцями.
Андрій Вучич, людина на світлині, яка сидить навпроти Веселиновича, — це не просто брат президента. Хоча він офіційно не обіймає жодної посади, його вплив у керівній «Сербській прогресивній партії» є колосальним. Один з міністрів назвав його «сірим кардиналом» при президенті — залаштунковим радником, у руках якого зосереджена величезна влада.
Перестрілки, підпалення автомобілів і замовні вбивства в Косовській Мітровіці привчили місцевих сербів бути обережними. Ім'я Звонко Веселиновича місцеві намагаються не згадувати. Хоча він сам прагне виглядати законослухняним бізнесменом, зайнятим у сфері транспорту та будівництва, сербські спецслужби та поліція мають зовсім іншу думку про нього.
Для правоохоронців Веселинович уже багато років — це бос організованої злочинності з великим впливом у всіх містах Північного Косова з переважно сербським населенням. На початку 2000-х років його називали лідером угруповання, яке займалося викраденням транспортних засобів та їхньою переправкою з албанської частини міста до сербської. Угруповання також орудувало в Приштині та сербських містах, спеціалізуючись на вимаганні та підробці документів.
Протягом наступного десятиліття Веселинович розширив свій «бізнес» та вплив. Звіт Агентства інформаційної безпеки Сербії від 2011 року, підписаний тодішнім головою Сашею Вукадиновичем, описує його як лідера угруповання, що заробляє на контрабанді наркотиків, зброї та палива, лихварстві й відмиванні грошей. За даними розвідки, у нього були налагоджені зв'язки не лише серед сербів Косова, але й з деякими угрупованнями в самій Сербії, а також з відомими косовськими злочинцями албанського походження.
У документі спецслужби зазначається, що у сфері нелегального обігу наркотиків Веселинович тісно працює з Ісметом Osmanі та Ментором Бекірі з албанської частини Косовської Мітровіци — ватажками злочинної організації, пов'язаної з міжнародними каналами збуту наркотиків. Угруповання Веселиновича закуповує наркотики в Osmanі, доставляє до Сербії та одночасно через албанців збуває зброю з Сербії.
У внутрішньому рапорті Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND) від 2005 року, опублікованому пізніше на WikiLeaks, є дані щодо причетності Osmani до нелегальної торгівлі паливом, цигарками та наркотиками. У документі він названий «особливо небезпечною особою». Як у сербських, так і в німецьких спецслужбах Osmani та Бекірі називають впливовими особами кримінального світу Косова.
Серед інших «компаньйонів» Веселиновича, за даними сербської розвідки, — Енвер Секірача, представник косовської організованої злочинності, засуджений за замовлення вбивства поліцейського у 2017 році. Ще одним був лідер сербського наркоугруповання Горан Обрадович Суса, обставини його загибелі у 2014 році досі залишаються нез'ясованими.
У сербському досьє на Веселиновича також ідеться, що його угруповання отримувала «логістичну підтримку» від співробітників поліції, здебільшого сербської національності, в Північному Косові.
Сербські правоохоронці неодноразово намагалися притягти Веселиновича до відповідальності, але без особливого успіху. У 2000 році його разом з двома подільниками звинуватили у крадіжці «Мерседеса» в південному сербському місті Нові-Пазар. Пізніше прокуратура без виразного пояснення закрила справу.
У 2003 році Веселиновича заарештували в Сербії, звинувативши в перевезенні трьох кілограмів героїну. На допиті він нібито зізнався, що віз поліетиленовий пакет, отриманий від іншої людини. «Я зробив це тому, що втратив глузд через суму, яку мені пообіцяли», — сказав він тоді. Однак на суді він заявив, що не винуватий і що його били в поліції. У 2005 році суд його виправдав.
Кілька років потому він знову опинився на лаві підсудних у справі про крадіжку вантажівок у 2011 році. В обвинувальному акті йшлося, що люди з його угруповання отримали в сербському банку кредит на придбання 32 вантажівок, перегнали машини в Косово, а гроші банку не повернули. Його виправдали й цього разу, хоча його бізнес-партнера, чиє ім'я фігурувало в документах, визнали винним.
Веселинович отримав вирок єдиний раз — за незаконний видобуток піску та гравію на півдні Сербії. Сировина йшла близькому до нього бізнесмену, чия компанія прокладала сербську ділянку траси, відомої як «Пан'європейський коридор 10». Його засудили до 2 років тюрми у січні цього року, однак вердикт він усе ще може заперечити.
Мати підтримку на півночі Косова Веселиновичу, попри його кримінальну репутацію, допомагає його роль в етнічному конфлікті в розділеному за національною ознакою місті. Як стверджують, у 18 років він вступив до лав «Вартових мостів» — загонів народної самооборони, що з'явилися в сербських районах Косовської Мітровіци наприкінці бойових дій у Косові в 1999 році.
Коли сербська армія та поліція пішли з регіону, який раніше проголосив незалежність від Белграда, багато косовських сербів відмовилися визнати його самостійний статус. Вони почали самоорганізовуватися, щоб чинити спротив албанському впливу на сербських територіях. «Вартові мостів» чергували на переправі через річку Ібар, що відділяє албанську частину міста від сербської, та обмежували доступ до своїх районів.
У липні 2011 року косовська поліція намагалася взяти під контроль прикордонні переходи на кордоні з Сербією. У відповідь місцеві мешканці почали зводити барикади та палити митні пости. Кілька днів продовжувалися зіткнення, загинув один поліцейський. Косовська влада назвала Веселиновича підбурювачем акцій спротиву на кордоні, які схвалив Олександр Вучич — тоді ще не президент, але вже провідний опозиційний політик Сербії.
«Імовірно, Веселиновича складно назвати добрим чолов'ягою з сусідньої вулиці. Але це людина, яка віддасть усе за свободу сербів у Косові», — сказав тоді Вучич.
Однак у 2016 році в інтерв'ю KRIK політик заявив, що його нічого не пов'язує з Веселиновичем. «Я висловив йому політичну підтримку, коли був в опозиції. Моя підтримка стосувалася його участі в організації барикад, а не того, чим він заробляє», — обмовився Вучич.
«Я бачив Звонко Веселиновича тільки раз у житті. Це було в Косові у 2009 році. Я також чув, ніби він якось був на тому ж весіллі, де і я. Але я його не бачив», — запевняв президент. Він наполягав, що ні він сам, ні його партія не підтримують цю людину з реноме кримінального авторитета.
Коли Вучича спитали про можливі зв'язки між його братом та Веселиновичем, він відповів, що нічого не знає, й додав, що доведеться «запитати брата про це».
Коли журналісти зв'язалися з самим Веселиновичем, той спершу визнав, що міг зустрічатися з братом президента багато років тому, але потім став усе заперечувати. «У мене немає ніяких контактів з цим паном», — стверджував він. «Якщо хтось наполягає, що бачив мене з ним, він бреше». Зв'язатися з Андрієм Вучичем журналістам не вдалося.
Згідно з офіційною версією президента Вучича, його брат — скромна людина, яка працює в Центробанку Сербії та насилу виплачує іпотеку. Насправді ж ця персона має реальний вплив і важливу роль у політиці країни.
Андрій Вучич — досить активний член «Сербської прогресивної партії». Він часто відвідує регіональні осередки партії та зустрічається з місцевими політиками. Часто його бачать у компанії Милоша Вучевича, мера другого за розмірами міста Сербії Нові-Сада.
У 2005 році п'ятеро американських конгресменів у листі тодішньому віце-президенту США Джозефу Байдену висловили занепокоєння тим, що Андрій Вучич і двоє його друзів «розширили свій вплив та інтереси в енергетичній, телекомунікаційній та інфраструктурній сфері Сербії й загалом у всьому великому бізнесі країни».
«У нього найвпливовіше положення в країні — він «працює» братом прем'єр-міністра», — заявив у інтерв'ю газеті Danas мер міста Чаєтіна Мілан Стаматович. (Олександр Вучич став президентом 31 травня 2017 року.)
Найзрозуміліше вплив Андрія Вучича описав Сініша Малі, нинішній міністр фінансів Сербії та один з найближчих соратників Олександра Вучича, в інтерв'ю 2014 року хорватському тижневику Globus.
Малі прямо пов'язав своє призначення мером з рекомендаціями Андрія Вучича. «Брат Олександра Вучича Андрій і мій молодший брат Предаг — найкращі друзі», — пояснив він.
Малі недвозначно висловився про високе положення Андрія Вучича в сербській політиці: «Андрій — це сірий кардинал Олександра в «Прогресивній партії», він завжди залишається за лаштунками».