Під час виборчої кампанії політичні кандидати традиційно обіцяють виборцям багато змін. Проте не всі обіцянки входять до сфери впливу главного посадовця держави. Питання про те, чи може президент самостійно підвищувати зарплати або скасовувати комунальні платежі, залишається актуальним для розуміння реальних можливостей керівництва країни.
Центральна виборча комісія затвердила остаточні підсумки президентських виборів 2019 року. Володимир Зеленський переміг у другому турі голосування, отримавши 73 відсотки голосів виборців. Протягом наступного місяця він мав офіційно вступити на посаду президента України.
Під час передвиборчих перегонів усі основні кандидати так чи інакше зверталися до теми житлово-комунальних послуг, обіцяючи зменшити вартість газу та інших ресурсів. У команді Зеленського пропонували також підняти оклади педагогів до чотирьох тисяч доларів США. Однак конституційні повноваження главного посадовця держави мають чіткі межі, і далеко не всі соціальні та економічні обіцянки можна реалізувати через президентський офіс. Видання «Слідство.Інфо» проаналізувало, які саме функції закріплені за президентом у Конституції України.
Президент представляє державу на світовій арені. До його компетенції належить призначення послів України в іноземних державах, внесення кандидатури на посаду міністра закордонних справ, надання громадянства України та підписання міжнародних договорів. Крім того, президент вирішує питання визнання або невизнання інших держав.
З лютого 2019 року Конституція містить також положення про стратегічний напрямок розвитку держави. Згідно з цим документом, президент України виступає гарантом реалізації курсу на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.
Оборонна сфера становить ще одну ключову область президентських повноважень. Глава держави є верховним головнокомандувачем Збройних сил та головою Ради національної безпеки та оборони. Президент має право призначати та звільняти командування військ, присвоювати вищі військові звання, приймати рішення про оголошення мобілізації, війни або воєнного стану. Він також вносить кандидатуру міністра оборони на розгляд парламенту. Таким чином, питання повернення Криму та протидії окупації Донбасу безпосередньо входять до президентської компетенції.
Президент призначає та звільняє голову Служби безпеки України, генерального прокурора й обирає керівника Національного банку України. Однак для цих призначень потрібна підтримка Верховної Ради.
Зеленський ще до офіційного вступу на посаду озвучив імена своїх майбутніх міністрів. На посаду міністра оборони він розглядав Івана Апаршина, який мав досвід роботи з Анатолієм Гриценком у Міноборони. Щодо міністра закордонних справ, то медіа називали ймовірним кандидатом Олександра Данилюка.
Однак для затвердження цих кандидатур президентові необхідна підтримка щонайменше 226 депутатів Верховної Ради, які повинні проголосувати за запропонованих президентом осіб.
Президент має право самостійно готувати та подавати законопроекти до парламенту, а також підписувати закони, ухвалені депутатами. Водночас він може накласти вето на законопроект або акт Кабінету міністрів, якщо вважає, що вони суперечать Конституції, порушують міжнародні зобов'язання України або законодавство. Подолати президентське вето можна лише 300 голосами у Верховній Раді, що становить значну перешкоду. Щодо заветованих актів уряду, остаточне рішення приймає Конституційний суд, третину складу якого призначає саме президент.
Президент також обирає половину членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Керівників обласних державних адміністрацій та районних адміністрацій президент призначає за поданням Кабінету міністрів.
Однак існують значні обмеження президентської влади. Кабінет міністрів повинен піти у відставку після виборів до Верховної Ради. Новий склад уряду формується після створення коаліції депутатів наступного скликання. Саме парламентська коаліція, а не президент, призначає прем'єр-міністра — голову уряду.
Президент не має повноважень впливати на економічні та соціальні питання. Він не може самостійно зменшувати тарифи на комунальні послуги, здійснювати ремонт доріг, підвищувати пенсії та виконувати подібні функції. Зеленський перед виборами обіцяв виборцям «сучасне медичне обладнання в лікарнях і школах та перехід до страхової системи охорони здоров'я», «будівництво доріг за європейськими стандартами» та «забезпечення всіх мешканців швидкісним інтернетом». Однак усі ці питання входять до компетенції уряду, а не президента.
Таким чином, якщо президент Зеленський не розпустить Верховну Раду (що він може зробити лише за певних умов і не пізніше ніж за півроку до наступних виборів у парламент, тобто до 27 травня), йому доведеться співпрацювати з урядом на чолі з Володимиром Гройсманом. Для змін у складі уряду або призначення нових міністрів президентові потрібна підтримка щонайменше 226 депутатів, які проголосують за його пропозиції.