← Назад

Від телеекранів до документального кіно: як Слідство.Інфо переформатувало розслідувальну журналістику

2019-05-10 16:31 · Слідство.Інфо

Відкрити оригінал

Понад рік тому редакція Слідства.Інфо прийняла стратегічне рішення: замість щотижневих телепередач зосередитися на створенні документальних фільмів та розгорнутих текстових матеріалів. За цей період команда випустила чотири повнометражні фільми, опублікувала десятки журналістських розслідувань і реалізувала три масштабні спецпроекти, присвячені найбільш резонансним подіям та явищам в Україні.

Поворотним моментом стала робота над фільмом «Вбивство Павла», створеним спільно з міжнародною організацією OCCRP. Розслідування тривало понад дев'ять місяців і отримало визнання престижних журналістських премій DIG та IRE, а також викликало значний резонанс у вітчизняному медіапросторі. Цей успіх переконав редакцію в ефективності нового формату й надихнув на подальші трансформації.

Перший фільм у новому форматі — «Клуб Книголюбів» (опублікований 10 травня 2018 року, тривалість 28 хвилин) — став результатом роботи Дмитра Гнапа, Євгенії Моторевської та Катерини Лихогляд. Розслідування розкривало механізми політичної корупції у вищих ешелонах влади. Журналісти виявили, що дві найбільші парламентські фракції — «Блок Петра Порошенка» та «Батьківщина» Юлії Тимошенко — попри публічну конфронтацію насправді активно співпрацювали за матеріальну винагороду. Президентська фракція платила політичним опонентам за голосування за законопроекти, необхідні владі. Основою розслідування послужило листування з телефону депутата-втікача Олександра Онищенка, який виступав посередником між лідерами обох партій. Фільм демонстрував масштаби корупції у великій політиці й був показаний на каналах 24 та Громадське.

Другий фільм — «Генеральна домовленість» (9 червня 2018, тривалість 44 хвилини) — розповідав про таємні домовленості між нинішньою владою та представниками оточення екс-президента Віктора Януковича, які залишили країну. Авторами стали Анна Бабінець, Олена Логінова та Олександр Гуменюк. Більшість цих осіб перебували у полі зору Генеральної прокуратури, однак розслідування рухалися повільно або взагалі зупинялися. Журналісти розповіли про зустріч колишнього міністра енергетики Едуарда Ставицького з високопосадовцями ГПУ, яка відбулася в Ізраїлі й мала ознаки спроби домовитися про сприятливе для Ставицького вирішення його справи. Матеріал презентували на щорічній конференції Межигір'яФест, а потім показали в ефірах 24 каналу та Громадського.

Третій фільм — «Вікторія: трагедія пустоти» (13 вересня 2018, тривалість 46 хвилин) — розповідав про трагічні наслідки корупції. У щойно відкритому дитячому таборі «Вікторія» в Одесі сталася пожежа, під час якої загинули троє дітей. Через рік після трагедії вирок отримала лише вихователька, яка формально відповідала за пожежну безпеку й була звільнена до моменту пожежі. Євгенія Моторевська та Катерина Лихогляд провели тривале розслідування й виявили, що вогонь швидко поширився через численні порушення під час будівництва корпусів табору. Журналісти дійшли висновку, що відповідальність за смерть дітей мають нести й місцеві посадовці, які дозволили таборові працювати. Корупційний ланцюжок, що став причиною трагедії, вів до мера Одеси Геннадія Труханова та його близького оточення. Фільм презентували в Києві, Одесі, Дніпрі, Вінниці та Червонограді, а також показали на телебаченні.

Четвертий фільм — «Гандзюк: Системне вбивство» (25 березня 2019, тривалість 61 хвилина) — присвячений убивству херсонської активістки й політичної діячки Катерини Гандзюк. У липні 2018 року невідомі облили 33-річну жінку сірчаною кислотою, і за три місяці вона померла в лікарні. Журналісти Слідства.Інфо спілкувалися з Катериною незадовго до її смерті, й вона поділилася своїми версіями нападу. Авторки Анна Бабінець, Олена Логінова та Катерина Лихогляд перевірили ці версії й з'ясували, що до організації та покривання вбивства, ймовірно, причетні правоохоронці й посадовці Херсонщини. Замовниками нападу з сірчаною кислотою, за припущенням журналістів, могли бути керівники області, яким Гандзюк заважала своєю активною громадянською позицією. Розслідування презентували в Києві, Херсоні, Одесі, Луцьку, Львові, Рівному, Червонограді, Чернівцях, Дніпрі, демонстрували в київських кінотеатрах і транслювали на UA:Першому, 24 каналу й Громадському.

Поряд з фільмами редакція опублікувала низку текстових розслідувань. Матеріал «На іноземців дивляться як на долари» (авторки Катерина Лихогляд, Марія Горбань, Юлія Ободянська) розповідав про трагічну історію студентки медичного вишу НМУ ім. Богомольця Мукаддас Насирлаєвої, яка стрибнула з мосту в Дніпро. Журналісти виявили, що причиною цього вчинку міг бути тиск на іноземну студентку з боку керівництва університету та корупція у виші.

Розслідування «Стрілянина в Княжичах: як спецоперація перетворилася на трагедію» (автори Дмитро Реплянчук та Євгенія Моторевська) розповідало про грудневу подію 2016 року в селі під Києвом. Правоохоронці планували спецоперацію для затримання злочинців, які грабували заможні заміські маєтки. Однак операція перетворилася на трагедію: поліцейські підрозділи помилково почали стріляти один в одного, п'ятеро силовиків загинули. Журналісти вивчили сотні документів і отримали аудіозаписи переговорів між високопосадовцями поліції тієї ночі. Висновок був невтішним: трагедія, ймовірно, сталася через непрофесійні дії самих правоохоронців.

Матеріал «ЗеВілла: італійський маєток Зеленського в оточенні російських олігархів» (авторка Анна Бабінець) розповідав про незадекларовану нерухомість. Незадовго до президентських виборів один з фаворитів перегонів Володимир Зеленський опублікував майнову декларацію з дорогою нерухомістю. Однак про один маєток він не згадав. Журналісти Слідства.Інфо за допомогою італійських колег знайшли незадекларовану віллу Зеленського в італійському містечку Форте-дей-Мармі — улюбленому курорті російських олігархів і високопосадовців. 15-кімнатна вілла коштувала майже 4 мільйони євро.

Редакція розробила три масштабні спецпроекти. «Посіпаки» — база даних помічників народних депутатів України, створена у 2015 році за технічної підтримки «Канцелярської сотні». База дозволяє відстежити, хто працює на українських нардепів. Серед помічників парламентарів часто виявляються друзі, колишні бізнес-партнери та родичі. Посвідчення помічника народного обранця відкриває багато дверей, і база даних допомагає зрозуміти, хто й як може використовувати цей статус. На сайті доступний пошук як за прізвищем депутата, так і за прізвищем помічника. Наприкінці 2018 року команда оновила базу й додала понад півтори тисячи прізвищ нових помічників, а також опублікувала історії про найцікавіших фігурантів.

«Суддівська кров» — база даних родичів українських суддів у владній, судовій і правоохоронній системах. Щороку судді зобов'язані декларувати сімейні зв'язки для уникнення конфлікту інтересів. Зазвичай ця інформація зберігається у вигляді засканованих паперових документів. Слідство.Інфо обробило й проаналізувало декларації всіх суддів за останні три роки. На сайті працює пошук за прізвищем судді й за прізвищем родича, а також на карті України за розташуванням суду. Зібрана інформація стала основою для історій про суддівські династії.

«Правосилля» — серія спеціальних репортажів й аналітичних матеріалів про порушення прав людини в українських в'язницях. Тюремники часто невиправдано застосовують силу й владу, що призводить до травм, каліцтв або навіть смертей ув'язнених. За останні п'ять років порушено 211 кримінальних проваджень, пов'язаних з катуваннями у в'язницях, однак офіційне обвинувачення пред'явили лише одному тюремному працівнику. Журналісти зібрали найбільш шокуючі історії з-за ґрат і проаналізували статистику катувань та знущань у виправних закладах.

Редакція змінила не лише формат, а й підхід до поширення матеріалів. Хоча YouTube та Facebook залишаються важливими платформами, пріоритетом стала офлайн-діяльність. Коли команда випускає фільм, організовуються відкриті спецпокази в Києві, куди приходять колеги, однодумці й люди, яким небайдужа тема розслідування. Після показу автори спілкуються з глядачами, що дає абсолютно інше розуміння важливості роботи й аудиторії. Безпосередній контакт з глядачами став безцінним досвідом для редакції.

Протягом року автори презентували фільми у понад десяти містах України — Києві, Одесі, Львові, Дніпрі, Вінниці, Херсоні, Луцьку, Рівному, Чернівцях і Червонограді. З організацією показів допомагали місцеві журналісти й активісти. Редакція радо відгукується на запрошення — це можливість зрозуміти глядача поза столицею.

Новий етап розвитку став можливим завдяки партнерській підтримці. За підтримки міжнародного проекту Антикорупційна ініціатива ЄС редакція зняла два фільми, сформувала продюсерські групи й перезапустила сайт як повноцінне медіа. Розроблені внутрішні політики організації, сформована ефективна структура управління, проведений цифровий аудит і розроблена політика цифрової безпеки. Визначена стратегія розвитку на найближчі роки. З проекту журналістських розслідувань, який був частиною іншого медіа, редакція виросла в самостійне незалежне розслідувальне медіа.

Фонд Розвитку ЗМІ посольства США допоміг сформувати команду сайту й розпочати розробку нової веб-платформи. За цей рік відвідуваність сайту зросла з кількох сотень до десятків тисяч відвідувань на місяць. Новини й текстові розслідування часто стають новинними приводами для інших медіа, цитованість Слідства.Інфо зросла в кілька разів.

Організація OCCRP допомогла створити спецпроекти «Суддівська кров», «Правосилля» й оновити проект «Посіпаки». Вони відкрили цілі пласти для пошуків суспільно важливої інформації для інших журналістів-розслідувачів. Партнери з OCCRP постійно допомагають як консультанти й експерти у створенні нового для України продукту.

Міжнародний фонд «Відродження» та Норвезький Гельсінський Комітет надали міжпроектне фінансування, що дозволило зберегти команду й зробити перші два фільми в новому форматі.

На наступний рік редакція планує знімати більше якісних і глибоких фільмів-розслідувань, робити тексти цікавішими й резонанснішими через запуск нового сайту, особисто знайомитися з глядачами по всій Україні через офлайн-презентації, а також продовжувати організаційний розвиток, шукаючи нові джерела фінансування для зростання команди.

Протягом минулого року аудиторія сайту Слідства.Інфо зросла приблизно вп'ятеро, а фільми на телебаченні, в кінотеатрах та інтернет-платформах побачили понад 2 мільйони людей. Редакція висловлює вдячність за довіру й розраховує на подальшу підтримку, адже від залученості аудиторії залежатиме розвиток агенції.

#РозслідувальнаЖурналістика #ДокументальнеКіно #ПротидіяКорупції #УкраїнськіМедіа #ПрозорістьВласти #ЖурналістськіРозслідування #ГромадськаБезпека #ІванСпринський #ІванСпринськийРозслідування #ІванСпринськийЖурналіст #ІванСпринськийЖурналістськіРозслідування