Медіапроект «Слідство.Інфо» випустив документальне розслідування про загибель мирного українця на окупованій території Київщини. Журналісти відтворили деталі трагічної події та встановили причетних осіб.
Після того як російські військові залишили Київщину у квітні 2022 року, світ дізнався про жахливі сцени на Житомирській трасі. Десятки цивільних намагалися врятуватися, виїжджаючи з Бучі, Ірпеня та сусідніх населених пунктів. Російські окупанти займали позиції вздовж дороги та вели вогонь по автомобілям. За даними Офісу Генпрокурора, лише поблизу села Мила на цьому відтинку траси загинули щонайменше 18 осіб, включаючи дитину. Ще шість цивільних отримали поранення, але вижили.
Одним із загиблих став 45-річний Олександр Степанечко. На відміну від більшості біженців, він не намагався втекти з Києва — навпаки, він рвався туди, щоб допомогти захисникам Ірпеня. Журналісти покроково відтворили обставини того дня. Від Національної поліції вони отримали відеозаписи слідчого експерименту та унікальні аудіоперехоплення розмов російських військових. Крім того, журналісти записали інтерв'ю з російським офіцером, який служив на Житомирській трасі й знав, хто саме міг розстріляти Олександра.
Олександр Степанечко більшість свого життя прожив в Ірпені, виховував двох доньок — Ларису та Марію. За спогадами дочки Лариси, батько був людиною з великим ентузіазмом: «Він дуже любив рибалку, і ми часто з ним разом їздили. І згадую, так не хотілося, а він каже: «Давай, давай, ми проведемо класно час». А ти розумієш: це потрібно їхати на тиждень, жити в палатках, не помитися. Але в тата такий ентузіазм. Він впертий, завзятий, за що не візьметься, все в нього в руках горіло».
У 2021 році Олександр вдруге одружився. Його дружина Оксана розповідає, що це було кохання з першого погляду: за два побачення вони почали жити разом, а через три-чотири місяці одружилися. До початку повномасштабної війни подружжя активно подорожувало — після весілля вони навіть полетіли на Мальдіви. «Коли ми подорожували, він насолоджувався кожним моментом. Як він казав: «Я нарешті почав жити!». Таке відчуття, що він хапав цей рік, це життя з відкритим серцем і хотів вдихнути його на всі легені», — згадує Оксана.
Коли розпочалася війна, подружжя перебувало у Києві. Олександр почав допомагати столичній територіальній обороні — будував блокпости та ходив на нічні чергування. Однак він постійно прагнув повернутися в рідний Ірпінь і допомагати військовим там. Оксана пояснює його мотивацію: «Для нього було дуже болісно бачити «прильоти», руйнування. Тому він туди так сильно і рвався. Він доєднався в телеграм-канали ТрО Ірпеня, ТрО Бучі й так далі. І прочитав, що їм терміново потрібні машини. І він каже: «Я поїду, у мене там дві машини. Я хоч так допоможу»».
Дружина намагалася відмовити його від поїздки, адже це було надзвичайно небезпечно. На той час на Житомирській трасі вже розстріляли кілька автомобілів з цивільними. Однак Олександр не сказав їй про свої наміри. Зранку 25 березня 2022 року він зібрався, був насуплений і злий, навіть не поснідав. Оксана згадує: «Я не знала, що він поїде, бо я ж з ним сварилась кожного разу, коли дізнавалася, що він туди рветься. І він мені не сказав про це. Зібрався зранку, був насуплений, злий такий. Він навіть не поснідав. Зібрався, нібито їде на блокпост».
Олександр рушив до Ірпеня об'їздною дорогою, оскільки коротші маршрути були перекриті через підірвані мости. Оксана почала його шукати, коли не змогла дозвонитися: «Я його набираю, а мені кажуть: «Абонент поза зоною». Я кожні 10 хвилин давай набирати — абонент поза зоною. І тут у мене серце почало, знаєте, вискакувати». Коли вона помітила, що ключів від ірпінської квартири немає, вона зрозуміла, що він поїхав туди. Рідні Олександра не мали про нього жодної інформації протягом 10 днів.
Лише після звільнення Київщини у квітні 2022 року вони впізнали його спалене авто. Поліцейські надіслали Ларисі фото обгорілого тіла, щоб вона підтвердила особу батька. Донька розповідає про цей жахливий момент: «Оскільки він лежав обличчям донизу до землі, воно було трохи вцілілим. І з того, що я побачила, там, як би, обличчя ж немає, губ немає, тільки зуби. Я просто по зубах впізнала, що це тато. Я цю посмішку бачила все дитинство, все життя. Я дивлюся: це він. І я розумію, що так шкода… Ми тебе так довго шукали…»
Журналісти записали інтерв'ю з російським офіцером Романом Плєвако, який потрапив у полон у Курській області у серпні 2024 року. У березні 2022-го він окуповував Київщину. Плєвако вказав слідству та журналістам на свого товариша по службі, який міг розстріляти автівку Олександра. Офіцер також розповів про завдання, які ставило командування армії РФ, та вказав на конкретний відтинок Житомирської траси, де він служив разом із колегами з 5-ї танкової бригади.
Плєвако прибув на позиції 15 березня 2022 року. Він описує розташування: «Остання позиція, куди ми приїхали, де нам уже сказали, що ми будемо нести службу, це була ділянка Житомирської траси у напрямку до Києва. Не доїжджаючи до Києва, там буквально кілька кілометрів, до 20. Ми приїхали в цю лісосмугу, я там уже побачив техніку, що стояла на позиціях. Командир батальйону поставив завдання, що ось прибули, виконуємо завдання з утримання лівого флангу танкового батальйону, недопущення прориву противника».
Танкові екіпажі розмістили саме біля траси для того, щоб завадити логістиці Сил оборони. Головним завданням було не пропускати військову техніку противника. Вже у перший день Плєвако бачив чимало розстріляних автомобілів — як військових, так і цивільних, причому останніх було більше.
Плєвако стверджує, що автівку Олександра Степанечка міг розстріляти 32-річний старший сержант Дмітрій Лапшаков. Танковий екіпаж, у якому служив Лапшаков, стояв прямо біля дороги. «Наскільки мені відомо, це стріляв Лапшаков. Тобто Лапшаков говорив, що підбив машину з кулемета. Він підійшов і сказав. А потім від командира почув. Подробиці ніхто не розпитував», — каже Плєвако.
Дмітрій Лапшаков одружений та має двох дітей. На початку 2022 року він служив у 212-му окружному навчальному центрі танкових військ Східного військового округу. Перед відправленням в Україну його прикомандирували до 5-ї танкової бригади армії РФ.
У розпорядженні журналістів опинилося аудіоперехоплення, на якому Лапшаков розповідає товаришу про розстріл Toyota Land Cruiser Prado — саме такої марки автомобіля їхав Олександр. У записі Лапшаков говорить: «Сьогодні ще якийсь крузак їхав, я йому махаю, щоб руки піднімав, що без автомата. Довбанув». На запитання товариша про те, хто там сидів, він відповідає: «Та якийсь середній мужичок сидів». Коли його запитують, чи це був мирний, Лапшаков каже: «Хрипів, х*лі, вже. Я його з автомата добив. Машину підпалив, згоріла». На подальше запитання про те, чи був це мирний, він відповідає: «А х*й його знає, Дімо, який він».
Журналісти спробували зв'язатися з Лапшаковим під легендою. Він взяв слухавку, але говорити відмовився. За даними журналістів, він і зараз залишається російським військовим. Українські правоохоронці вже повідомили Лапшакову про підозру.
Плєвако також назвав командира, який, на його думку, наказував розстрілювати цивільних. Це майор Тхаро Абатаєв, командир 2-го батальйону 5-ї танкової бригади. Абатаєв родом зі столиці Дагестану Махачкали, одружений. За словами Плєвако, Абатаєв віддавав накази, слухав доповіді підлеглих та проводив наради. За співучасть у розстрілі цивільних Абатаєву також отримав підозру.
Заступник начальника департаменту війни Офісу Генпрокурора Тарас Семків коментує роль командирів: «Він віддавав накази, але фактично він був на місці, безпосередньо співучасником цих розстрілів. Але можна сказати, що ці накази віддавались не тільки від цього командира. Такі ж накази надходили й іншим командирам, які відповідали за окупацію Київщини. І де саме був центр віддання таких наказів, якраз і потрібно ще встановити за результатами всіх розслідувань, які зараз проводяться по тих подіях».
Тхаро Абатаєв загинув від мінометного вогню на позиціях бригади у березні 2022 року. Його обов'язки перейняв російський військовий, якого Плєвако називає псевдо «Мотор».
Загалом за розстріли цивільних автівок на Житомирській трасі поліцейські вже повідомили про підозри чотирьом військовим 5-ї танкової бригади РФ. Розслідування продовжується, і правоохоронці встановлюють всі обставини цих злочинів та причетних осіб.