Озброєні охоронці супроводжують жінку на роботу, в магазини та чергують у її домі вночі. Понад рік вона перебуває під цілодобовою державною охороною. Останні три роки її сім'я живе в постійному страху — їй регулярно загрожують люди, причетні до захоплення її будинку в передмісті столиці. Вона водить свого 12-річного сина до психолога, намагаючись допомогти йому впоратися з травмою.
Історія цієї жінки, Ольги Матвієнко, почалася у 2016 році, коли до її оселі, де вона жила з матір'ю та двома дітьми, увірвалася група озброєних чоловіків. Вони силою вигнали жінок з дому. Було холодно, і матері Ольги вдалося забрати лише кілька курток з вішаків у коридорі. Коли сім'я чотири рази викликала поліцію, правоохоронці не втручалися — вони просто від'їжджали, побачивши, що відбувається.
Розслідування журналістів виявило, що історія Ольги — далеко не поодинока. Журналісти «Слідства.Інфо» протягом кількох місяців вивчали схеми, за допомогою яких у киян забирають дорогу нерухомість. Люди підписують невигідні угоди під обманом, або ж документи на житло підробляють. Однак найтривожніше те, що такі афери неможливі без участі правоохоронців. Поліцейські, які мали б викривати злочини, схоже, самі беруть у них участь.
У 2016 році Ольга дізналася, що її колишній чоловік заклав їхній родинний будинок за велику позику в столичної так званої «інвестиційної компанії». Він зробив це без її відома. Звернувшись до поліції, Ольга через кілька місяців отримала дзвінок від слідчого, який запропонував їй зустріч з впливовою людиною.
На зустрічі в кафе передмістя цей чоловік нібито вимагав у неї 70 тисяч доларів, погрожуючи влаштувати проблеми через «зв'язки у правоохоронних органах». Пізніше Ольга дізналася, що його звати Олександр Білик і він працював у київській поліції. Згодом вона побачила його серед тих, хто прийшов виселяти її з будинку. Те, що Білик був у її домі, офіційно зафіксували правоохоронці — рапорт написав працівник внутрішньої безпеки поліції. Представники «інвестиційної компанії» стверджують, що Білик приїхав лише «попити чай з новим власником».
Ольга більш ніж півтора року не могла повернутися до своєї оселі, доки не виграла суд. Коли вона нарешті повернулась, виявилося, що зникла частина одягу й техніки. Дорогий синтезатор сина вона знайшла через соціальні мережі в квартирі нових власників. Її сауна стала складом невідомих речей, які, судячи з усього, належали іншим жертвам квартирних афер. У самому домі жінка знайшла близько сотні ключів від невідомих приміщень. Щоранку вона прокидається з думкою, що до її буднику знову можуть увірватися.
Другий потерпілий, білорус Віктор Романович, опинився у схожій ситуації. У 2015 році йому терміново знадобилися гроші, тож він позичив 50 тисяч доларів у тієї самої «інвестиційної компанії». Як гарантію він заклав свій пентхаус у Києві. Приблизно за рік квартира з усім майном опинилася в руках інших людей.
Журналісти з'ясували, що на час підписання угод ця «інвестиційна компанія» юридично не існувала. Позичальники укладали договори зі звичайними людьми, яких «знаходили» представники так званої компанії. Велику суму позичила сімейна пара, де жінка працює в супермаркеті, а чоловік — таксистом. Саме вони стали новими власниками нерухомості Віктора та Ольги, нібито через те, що позичальники не повернули вчасно борги. Хоча, за словами Віктора, він щомісяця справно сплачував відсотки, але всі розрахунки відбувалися готівкою без чеків.
Згідно із законом, людей можуть виселяти з житла виключно за рішенням суду та в присутності поліції. Однак журналісти знайшли з десяток позичальників, які підтвердили, що представники «інвестиційної компанії» самі вирізали замки й виселяли власників. Усе майно жертв лишалося іншим людям. Коли представники прийшли до Віктора, він і його дружина були на роботі. «Ми залишилися в шоковому стані, буквально з торбинкою в руках. У тому самому одязі, в якому виходили на роботу», — згадує дружина Віктора Юлія. Судячи з усього, представники «компанії» й не мали на меті повернути позичені гроші, а просто хотіли отримати дорогу столичну нерухомість.
Після того як у квартирі Віктора змінили замки, він зміг повернути собі права на житло, але все ще мусив повернути борг. Він звернувся до нотаріуса Олени Верповської, щоб закрити квартирне питання. Та, як розповіла журналістам сама Олена, згодом до неї приїхала так звана кредиторка та заявила, що погашення позики неможливе. Люди, які її супроводжували, нібито погрожували й залякували нотаріуса. Серед візитерів був і Олександр Білик. Помічник Верповської викликав патруль. «Коли приїхала поліція, до них вийшов Білик. Я не знаю, про що він з ними розмовляв. Коли зайшли поліцейські і я побачила цих двох жовторотиків, то я все зрозуміла», — розповіла Верповська.
Олександр Білик був і серед тих, хто захоплював квартиру Віктора Романовича. Його звільнили з поліції за кілька місяців до цих подій. Тодішнє керівництво характеризувало його як недисциплінованого працівника, що агресивно поводився та нібито систематично вимагав гроші в громадян. Після звільнення Білик влаштувався на роботу в неіснуючу «інвестиційну компанію», що підтвердили журналістам її представники.
У березні 2017-го Білик повернувся на роботу в поліцію. Спершу працював рядовим інспектором у райвідділку одного зі спальних районів столиці. Але за два роки піднявся до заступника начальника відділу з розкриття особливо тяжких злочинів київської поліції — нової структури, якою пишається керівництво Нацполіції, називаючи її «службою детективів».
Навіть після повернення в поліцію Білик продовжив тісно спілкуватися з представниками неіснуючої «інвестиційної компанії». Журналісти отримали телефонні з'єднання представників компанії та побачили, що поліцейський підтримував зв'язки з ними щонайменше до середини 2018 року. Він регулярно спілкувався телефоном з людиною, яка називає себе представницею компанії та з їхньою менеджеркою. Іноді кількість з'єднань сягала десяти на день. Білик активно спілкувався й з так званою кредиторкою, що працює в супермаркеті, та нотаріусами, які співпрацювали з фейковою компанією.
Репортери зустрілися з людиною з кримінального світу столиці, щоб з'ясувати роль Білика та інших правоохоронців у схемах із нерухомістю. Цю людину звати Анатолій Остапенко. У якийсь момент він почав співпрацювати зі слідством та приховано фіксував афери з житлом однієї зі столичних груп, яку пізніше затримали. Ім'я Олександра Білика йому добре знайоме. «На Білику здебільшого закручені кредитні спілки. Вони видають гроші потенційним людям, яких вже заздалегідь можна пограбувати. Тому вони вишукують такі ситуації, користуючись правоохоронною системою», — розповів Остапенко. За його словами, таких «кредитних» груп більше десяти лише в Києві.
Олександр Білик на роботі в столичній поліції має скромну зарплату — близько 13 тисяч гривень на місяць. Трохи менше отримує його дружина, яка викладає в університеті. Водночас у родини чотири столичні квартири, дві з яких — у новобудовах. Коли журналісти чекали Білика біля його роботи та будинку, регулярно бачили припаркований позашляховик Audi Q7 вартістю близько 35 тисяч доларів. У декларації Білика цього авто немає. За останні роки поліцейський 12 разів літав за кордон, в Катар.
Спілкуватися з журналістами Олександр Білик відмовився. Він проігнорував питання про його участь у силових захопленнях нерухомості та про вимагання грошей в Ольги Матвієнко. Прокуратура Київської області разом з поліцією нині розслідують захоплення будинку Ольги, перевіряють причетність Білика до цих подій. Однак підозру Білику в цій справі не оголошували. Він продовжує працювати в поліції та розслідувати тяжкі кримінальні злочини.
Не всім жертвам аферистів вдається пережити втрату оселі. Правоохоронці довели до суду щонайменше одне вбивство киянина. Спершу чоловіка обманом умовили пустити до своєї київської квартири квартирантів, які нібито мали допомогти розрахуватися з великим боргом за комунальні послуги. Коли чоловік повернувся, його квартиру вже готували до продажу. Тоді його викрали й відвезли в село на Сумщині. Там його сильно побили, а потім задушили. Труп закопали під мостом у селі неподалік. Це угруповання затримали. Під час розслідування правоохоронці вважали, що до діяльності цієї групи можуть бути причетні київські поліцейські.
Група зловмисників, яка працювала в Києві у 2011-2016 роках, здебільшого цікавилася незахищеними особами: пенсіонерами, одинокими людьми або ж людьми з психічними захворюваннями. Їх змушували підписувати невигідні документи, а в разі відмови — викрадали або ж убивали, а їхня нерухомість переходила до рук зловмисників.
У 2016 році внутрішня безпека поліції разом з Генпрокуратурою прийшли з обшуками до карного розшуку київської поліції. Вони обшукували кабінети кількох правоохоронців, зокрема й заступника начальника одного з відділів карного розшуку Михайла Швалюка. Під час спецоперації в його робочому сейфі знайшли 104 тисячі доларів і копії документів на різну нерухомість. Прокурори вважали, що Швалюк причетний до квартирних афер — він збирав інформацію про людей напередодні того, як шахраї відбирали їхнє житло. Попри це, прокурори не знайшли переконливих доказів, щоб оголосити Швалюку підозру. Він продовжив працювати в карному розшуку.
Через два роки правоохоронці знову шукали докази причетності Швалюка до квартирних афер у новій справі. Поліцейський міг керувати іншим шахрайським угрупуванням, яке також з великим розмахом відбирало київські квартири. До розслідування залучили внутрішню безпеку поліції. Ця група «працювала» переважно з комунальними квартирами, власники яких померли, а прямих спадкоємців не було. Журналісти підрахували, що за кілька років зловмисники заволоділи нерухомістю майже на три мільйони доларів.
Осени групу затримали, але достатніх доказів причетності Швалюка так і не знайшли. Попри це, журналісти мають інформацію, що Швалюк контактував щонайменше з одним учасником групи — нотаріусом Олександром Шупенею. Аналіз телефонних з'єднань поліцейського показав, що він щонайменше шість разів зідзвонювався із самим Шупенею після затримання, і ще двічі — з рідним братом нотаріуса.
За версією прокурорів, Шупеня незаконно переоформив понад 70 квартир. Однак журналісти застали нотаріуса в його робочому кабінеті. Попри офіційні підозри в злочинах, нотаріус продовжує працювати й оформлювати майнові угоди. Він стверджує, що не знає Швалюка й ніколи з ним не спілкувався. «Я не спілкувався зі Швалюком, я навіть не знаю, хто це такий і як він виглядає. Чесно вам кажу, як воно є. Мені приховувати нема чого», — сказав нотаріус, випроваджуючи журналістів зі свого кабінету.
Натомість поліцейський Швалюк визнав, що справді в останні три роки спілкувався з підозрюваним нотаріусом. Але запевняє, що розмовляли вони тільки про розслідування квартирних афер, до яких міг бути причетний нотаріус. За даними журналістів, внутрішня безпека поліції продовжує шукати зв'язки групи з правоохоронцями, зокрема й зі Швалюком.
Півроку тому Швалюку оголосили про підозру в незаконному збагаченні через 104 тисячі доларів, які знайшли в його сейфі. Але згодом всі претензії щодо походження цих грошей зняли, тож поліцейський повернув їх собі.
Журналісти поспілкувалися з керівником київської поліції про його підлеглих, які фігурують у розслідуванні. За словами Андрія Крищенка, він не бачить підстав для їхнього звільнення, доки не буде обвинувального вироку суду. Обох поліцейських він називає «досвідченими працівниками». І Олександр Білик, і Михайло Швалюк продовжують працювати на своїх посадах.